О,мово рідна,золота колиско!

 Свято рідної мови у Гусятинському ДНЗ "Дзвіночок"

Ведуча: Над землею сонце встало,

Путь-дорогу осіяло.

Добрий ранок,Чорне море,

Добрий день,Карпатські гори…

Ведуча: Над землею пісня лине -

Це для тебе,Україно!

Гарна путь,славна путь…

Українські діти йдуть!

Композиція зі стрічками « Діти України»

Виходять двоє дітей і ведуча з короваєм

Ведуча: Добрий день вам,люди добрі!

Раді з святом вас вітати

І від серця щирого

Щастя та добра бажати.

І на знак поваги хліб візьміть із сіллю,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі!

Діти: Тож вітаєм,любі гості,

Вас на нашім святі!

І щоб ви,як щедра осінь,

Всі були багаті.

І здорові,як водичка з джерела дзвінкого.

Всі ми зичимо вам щастя світлого,людського.

На свято мови вас просим

Гуртом й поодинці.

На свято веселе,

Бо ми-українці

Під музику ставлять коровай на стіл перед батьками

Ведуча: Україна!..Країна смутку і краси,радості й печалі,розкішний вінок з рути і барвінку,над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу,що віками боровся за волю,за своє щастя.

Ведуча: Україна - це отча земля,рідний край,де ми народились. Її багатства-тихі озера,калинові гаї та народні пісні,які співали наші предки. Не забувайте,що ви - діти землі,що зветься Україною. Любіть свою Батьківщину,вона для вас єдина.

Діти: На білому світі є різні країни,

Де ріки,ліси і лани.

Та тільки одна на землі - Україна,

А ми-її доньки й сини.

Усюди є небо і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм …

Усі: Її Україною звуть.

Іскриться крапелька роси на золотім листку калини,

Світ молодіє від краси під небом України.

Мій добрий,отчий,теплий дім,немов гніздо пташине.

І ми ростем, співаєм в нім під небом України.

Пісня про Україну

Діти: Земля моя,найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю.

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю.

Мій край чудовий - Україна,

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

І найдорожче-рідна мова,

Наснагу й силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є.

Вона,як ніжна пісня колискова

Заходить в серце,в душу з ранніх літ.

Це мова,наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

Велична,щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста,як гірська вода.

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Вона,як пісня колискова,

Звучить крізь долю і роки.

Це українська,рідна мова,

Барвиста,наче рушники.

Пісня про мову

Ведуча: Мова-це великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них,ніби запашна квітка в чудовому букеті,наша українська мова.

Ведуча: На цій планеті живе вона -

У віковічному серпанку

Та калиновому вінку вродлива,

Бо прокинулася зранку.

Струнка і горда,серед руж червоних

І солов’їв у сукні волошковій.

Заходить Мова

Мова: Я невтомна й працьовита,не омину жодного закутка,жодної оселі. Загляну і в карпатські гори,і в поліські простори,покружляю дзвінкою луною і по Наддніпрянщині,і в деснянських долинах. Не шкодую ні сили,ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї самобутньої незрівнянної душі. Дзвеніла потічком у смерекових зрубах,співала жайворонком над білосніжними казаночками і розливалася сосновим духом у поліських хатинах…От лиш панське ярмо уривало шию,напувало гірким потом. Летіли роки,а я все не старіла,а я розквітала більше і яскравіше. Ніжними ліричними співанками,войовничими гімнами і просто старовинними стрілецькими піснями перекочувалася в степовому різнотрав’ї. Свіча надії ще палахкотить у моєму серці,і сію,сію свою запашну житню любов і колоскове мелодійне слово з гірким калиновим присмаком. Допоки живу я-дзвінка і солов’їна,доти топтатимете ряст і ви.

Ведуча: Мово рідна!Світлоносна!Ти-як море безкрайнє і бездонне. І не вистарчить життя,аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність,ти-часточка народу,ти єднаєш родину,ти-рушник вишиваний,який стелиться від батьківської хати і показує нам дорогу у світ.

Мова виходить

Танець з рушниками

Ведуча: Любов до рідної мови починається ще з колиски,з маминої пісні. Хіба ще хтось уміє промовляти такі слова,як наші українські мами?Лагідна мамина пісня засівала в душі любов до людей,природи,всього живого.

Діти: У цей світ ми увійшли ще малюками

У світ багатий,загадковий і казковий.

Стежину колисковими піснями

Матуся нам стелила у світ мови.

Леліймо слово колискове,

Нехай праправнукам буде!

Нехай і їх щодня додому

Колиска мамина зове.

Колискова у виконанні мами

Ведуча: Але не лише матусі доглядали вас і співали вам колискових,а їм допомагали ваші бабусі та дідусі. Ось і на наше сьогоднішнє свято завітали бабуся і дідусь.

На околиці села,як мовиться в казці,

Жив веселий дід Хома і баба Параска.

Біля хати у садку діти гомоніли,

Розважалися старі,а діти раділи.

Заходять баба і дід

Дід: Добрий день вам,малюки:хлопці і дівчата.

Починайте розважатись,співати й танцювати.

Баба: Нас стареньких ви розважте піснею та танцем,

В гру веселу нас з дідусем не забудьте взяти.

Дід: Як же хочу я послухать про чарівну мову,

Що бринить,дзвенить піснями й гумором чудовим.

Баба: Цить же,діду,ти ж глухий,

Сядь та слухай вправно.

Ви ж,хлоп’ята, поспішіть,

Дівчаток у танок просіть.

Дитина: Сумувать сьогодні не годиться,

Хто веселий,кажуть,довго буде жить.

Хай наш танець український заіскриться,

Хто танцює гарно,вміє все робить.

Український танок парами

Баба: Коли ви були ще зовсім маленькими,не вміли говорити,то ваші неньки,плекаючи свою любов і ніжність,тішили вас забавлянками. Це для дитини утіха,заспокоює її,коли вона плаче. Інакше утішками називають коротенькі пісеньки,які ви чули від мам і бабусь.

Дід: Ану ж,матусі,пригадайте веселі потішки.

Мами і бабусі: Кую,кую,чобіток,

Подай,бабо,молоток.

Не подасиш молоток,

Не підкую чобіток.

Танцювали миші

По бабиній хижі.

Стали собі у танець,

З’їли миші буханець.

Куєм,куєм ніжку,

Поїдем в доріжку.

Треба коня підкувати,

Будем в баби ночувати.

Діти: Діти,я знаю,що ви всі дуже любите скоромовки. Їх теж склав народ. Ви легко їх переймаєте,запам’ятовуєте і залюбки розважаєтесь ними. Ось зараз ви будете розважатись,а ми послухаємо.

Скоромовки: Жовтий жук купив жилет,

Джемпер,джинси та жакет.

Лежить п’ять п’ятаків,

На кожному п’ятаку ще по п’ятаку.

Ой був собі коточок,

Украв собі клубочок

Тай сховався в куточок.

Сидів горобець на сосні,

Заснув-і упав уві сні.

Якби не упав уві сні,

Сидів би він ще на сосні.

Баба: Як гарно звучить українська мова в прислів’ях. В них виражена мудрість народу. Упродовж віків слово рідне,українське живило душу,вчило бути чесним,сміливим,любити свій рідний край.

Гра «Закінчи прислів’я»(для батьків)

1.Птицю впізнають по пір’ю, а людину по….(мові)

2.Пуста мова не варта доброго…(слова)

3.Слово-не горобець,……(вилетить-не впіймаєш)

4.Гостре словечко коле…(сердечко)

5.Давши слово - держись,…(не давши-кріпись)

6.У кого рідна мова,в того…(і душа здорова)

7.Від теплого слова і…(лід розмерзає)

штука. Ви думали,що гра-це пустощі?Ні,це своєрідне мистецтво. В іграх передається характер народу,тому люди свято бережуть свою пісню,мову, і звичайно, гру.

Народна гра

Ведуча: До нас у гості завітали веселі музики. Гей, музиченьки,заграйте,серце наше звеселяйте.

Музики: Вас вітає група «Червоні маки»,

Ми граємо на всьому,що потрапляє нам під руки.

Ми граємо в садочку,на вулиці і вдома,

Нам не потрібна тиша і не бере нас втома.

Дивуються повсюди:які ростуть таланти!

Завзяті співаки ми-веселі музиканти.

Оркестр

Ведуча: Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати,стежки дитинства,до мудрості народної казки.Нема у світі людини,яка б не любила казок і не чула їх.А чи зможети ви відгадати назви тих,які склав український народ?

Діти: Так!

Ведуча: Отже,розпочинаємо вікторину «Спробуй казку відгадати»

Вікторина

Не тримали сина й доні у своїх вони долонях.

Тож пішов дідусь у ліс, деревиночку приніс.

У колисочку поклали,бабця нічку колихала,

А на ранок в ній синочок тай відкрив розумні очка.

Як же зветься це хлоп’ятко, любі хлопчики й дівчатка?(Івасик-Телесик)

Це маленька горошина принесла в родину сина.

Мав таку цей хлопець силу,що зміюку підкорила.

Визволив сестру,братів,простить зради не схотів.

Тож пішов у світ блукати,долі кращої шукати.

Відгадайте без підказки із якої герой казки?(Котигорошко)

Дівчина,хоч і кривенька,роботяща,моторненька.

Як гніздо її спалили,то з качками полетіла.

Всі ви знаєте цю казку,тож назвіть її будь-ласка(Кривенька качечка)

Ця брехуха і рогата,і баньката й бородата.

Обдурила свого діда,принесла в родину біди.

Хату в зайчика украла,жити в домі цьому стала.

Добрий рак її прогнав і зайчика врятував.

Як же звати цю рогату вередуху бородату?(Коза-Дереза)

Він любив пісні співати,від звірят усіх втікати.

Скік!Тут був і вже нема!І шукать його дарма.

Та лисичка його з’їла. Ба!Таки перехитрила!(Колобок)

Хто журавлика вітав,ще й кашкою пригощав?

Пригадайте но, будь-ласка,із якої герой казки?(Лисичка та Журавель)

Це який такий бичок,не простий,а третячок,

Дуже-дуже він був ловкий:упіймав ведмедя,вовка,

Зайчика,а ще лисичку,хоч і сам він невеличкий.

Допоміг і бабі,й діду пережити їхні біди.(Солом’яний бичок)

Ведуча: Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце,де народилася,де минуло її дитинство. Те вогнище,маленька батьківщина кожної людини,де живуть мама,тато,бабуся і дідусь. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас-вийде велика держава Україна. Щасливі ми,хто народився і живе в цій золотій,чарівній стороні,де земля рясно уквітчана і зеленню закосичена.

Ведуча: Всі ми українці,народ давній і працелюбний,співучий і відважний,добрий і щедрий. І мова у нас дуже мелодійна,багата,як земля,веселкова і чарівна. Для нас вона найкраща в цілому світі,бо рідна нам від діда-прадіда,від самої колиски. Здається,що вона ввібрала у себе все:сонце і зорі,красу вишневого цвіту і ранкові роси,шепіт трави і дзвінкий спів струмочка,вечірні тумани і тепло літнього дня. Українська мова-це головний символ нашої країни,нашого народу.

Діти: Немов пшениця колосиста,

Аж сяє вся вона в красі.

Дзвінка,чудова,ніжна,чиста…

Любіть цю мову,друзі,всі.

Вона в Шевченкових глибинах,

В піснях народу й кобзарів.

Цвіте,як сонячна калина

В проміннях ранньої весни.

Вишнева,срібна,солов’їна-

Це мова злагоди й добра.

У ній гримлять громи в негоду,

А в тишу-пісня солов’я.

Моя мова-усміхнені квіти,

Це ромашки,волошки та мак

І весняний цвіт яблуні білий,

Що весною розцвів у садах.

Мова-краса спілкування,

Мова-багатство моє,

Мова-то предків надбання,

Мова- як сонце ясне.

Ведуча: Діти,ми сьогодні почули багато гарних слів про нашу українську мову. Пройде час і ви,діти,станете дорослими і хочеться,щоб ви зростали у ріднім краї,з рідним словом і ніколи не цурались української мови.

Ведуча: Бо ніхто не має права забувати своєї мови рідної ніде,як ті пісні,які співала мати і як своє дитинство золоте…

Діти: Не цурайтесь мови-мови мами й тата,

Мови діда й баби,предків наших всіх.

Бо її цуратись-сором непошани,

Бо її цуратись-перед Богом гріх.

На землі народів Бог створив багато

І подарував їм скарб усяких мов.

А у кожну мову, гарну і багату,

Вклав свою небесну ніжність і любов.

Всі народи світу-то Господні діти,

Всіх народів мови-то Господній дар.

Але мова мами-найрідніша в світі,

В ній є все:і святість,і краса,й любов.

Ведуча: І сотворив Бог небо голубе,

Родючу землю і зелені трави,

Дніпрові води й жито золоте.

І райських птиць,що звуться солов’ями,

Людей чудових тут він оселив.

І дав їм мову,що в душі співає,

І вільний дух в серця їм поселив…

І рай назвав цей…українським краєм…

Пісня про Україну

Дід: Тож давайте,діти,складемо присягу нашій рідній Україні й мові нашій солов’їній.

Наш рідний край над усе любити,

Рідний народ шанувати і для нього жити.

Діти: Присягаєм!

Баба: Рідну мову завжди визнавати,

Говорить по українськи,читати й співати.

Діти: Присягаєм!

Пісня «Присяга рідній мові»

Звучить вірш в записі

Із пуп’янка долонь вихоплюється слово:

Беззвучне і гучне,з роси й сльози.

Молись за нас,молись,пречиста рідна мово,

Народжена з хлібів і чистої лози.

Єдина і свята,пречиста діво мово,

У полум’ї свічок прийди в пусті серця.

Навчи молитись нас блакитно й калиново,

Навчи чудових слів,яким нема кінця…

Ведуча: Швидко збігли хвилини,

Ось і прощатись пора.

Дозвольте усім побажати

Щастя, здоров’я,добра!

Ведуча: Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом та духовним джерелом життя!

Щоб усі ви не хворіли,

З любов’ю жили.

Щоб навіки Україну

В серці зберегли.