«Стежками сивочолого Збаража»

Підготувала:
вихователь Збаразького міського
комунального ясла-садка №1
“Калинонька”
Кретініна Олександра Петрівна
 
                             Тема: «Стежками сивочолого   Збаража»
Мета: Ознайомити дітей з історією виникнення  їх рідного міста. Познайомити з архітектурними пам´ятками, історією будівництва та призначенням деяких споруд. Учити малят складати невеликі описові розповіді, сприяти розвитку монологічного мовлення, закріпити в словнику назви споруд різного соціального призначення, вправляти дітей у побудові складнопідрядних речень. Створювати в групі позитивну емоційну атмосферу, учити малят висловлювати власну думку. Розвивати у дітей здатність до творчих перевтілень, цінувати надбання рідного народу, прилучати дітей до культури свого народу, вчити бачити, відчувати, милуватись і захоплюватись чарівним світом народного мистецтва. Виховувати любов до свого міста, заохочувати бажання дітей дбати про його красу.
Матеріал заняття: книжка-буклет «Замки Тернопілля», В.І. Жила «Історія Збаражчини» том І, Богдан Куневич «Збараж 800», журнал-часопис «Збараж та Збаражчина» №5, 1997р., «Збараж та Збаражчина в спогадах емігрантів», вірш В. Кравчука «Древній витязь», народна пісня-закличка «А ми просо сіяли», дидактичний посібник «Машина часу», набір декоративних камінчиків та набір покидькового матеріалу (коробки різних розмірів та різної геометричної об´ємної форми).
На початку заняття вихователь читає рядки вірша:
                                    Медоборами сповитий
                              В замку-шоломі стоїть,
                              Славний Збараж-витязь,
                              Що пройшов крізь вир століть…
                                                                                В.Кравчук
- Діти, про яке місто ці поетичні рядки? Вірно, про наше рідне місто Збараж. А зараз я вас запрошую у незвичну подорож по рідному місту, подорож буде у минуле, завдяки машині часу.
- Але перш ніж розпочати подорож – дайте відповідь на запитання: як ви гадаєте, наше місто старе чи може збудоване недавно, і воно зовсім молоде?  (Відповіді дітей)
- Вірно, діти, ви праві, місто Збараж старе, навіть можна про нього сказати, що воно древнє.
Розповідь вихователя:
                          Крокуєм містом древнім, величавим,
                          Вдивляємось у його споруди…
                          Між ними є свідки битв і слави –
                         Все пам’ятають, наче люди.
Збаражу виповнилось 800 років, а це дуже багато. Місто належить водночас до найстаріших та наймальовничіших міст України. (розповідь супроводжую переглядом слайд шоу, відео презентаціями)

 - Наше місто прекрасне в літню пору, коли теплий приємний вітер колише запашні яри і поля; привабливе, коли буяє весняним цвітом садів; мальовниче грайливим багряним падолистом золотої осені; казково-таємниче кришталево-сніговим передзвоном зими.
 - Отож подорож в історичне минуле рідного міста розпочинається.(Вихователь повертає стрілку машини часу в супроводі таємничої мелодії. (В. Шостакович «Старовинна пісня» ІІ соната)
               З'являється діорама. Палеолітична стоянка.

    - Уявімо, що ми ступаємо своїми ногами де мешкали перші поселення на околиці міста Збаража. Це мальовниче містечко розмістилось на березі річки Гнізної, на межі сіл Залужжя та Старого Збаража. Пригадуєте, ми з вами там побували на екскурсії. Люди оселились там тому, що можна було в річці Гнізній ловити рибу.
- Діти, а чому на вашу думку,  річка дістала саме таку назву?
(Відповіді дітей)
- Також на схилах гір в лісах збирали ягоди, гриби, мед диких бджіл, полювали на звірів.
- Пізніше гори дістали назву Медобори. Як ви думаєте чому?   (Відповіді дітей)
- Люди за допомогою примітивних знарядь праці – скребків, ножів, пилок, різців не лише займались рибальством та полюванням, вирощували свійських тварин, сіяли та збирали урожай жита, будували своє житло.
- Діти, як ви гадаєте, з якого матеріалу люди будували своє помешкання?     (Відповіді дітей)
Згодом вихователь показує панораму вид Збаража з Княжої гори.

 Вихователь:
- Минуло ще чимало років. На околицях міста Збаража, а саме – неподалік гір Бабиної та Княжої, поселяються слов’янські поселення дулібів. Вони вважаються першими предками збаражан.
    З'являється діорама. Поселення дулібів.
Діти, чим, на вашу думку, вони займалися?   (Відповіді дітей)
   - Вірно, найголовнішим було землеробство, дуліби вирощували жито, просо, пшеницю, ячмінь. Землю обробляти було дуже важко, адже спочатку її потрібно було звільнити від дрімучих лісів.
Фізкульт-ритмічна пауза з музичним супроводом за народною піснею-закличкою   «А ми просо сіяли…» (Додаток 1)
(Лунає мелодія, вихователь повертає стрілку машини часу)
- Минуло ще чимало років… За наказом князя Ярослава Мудрого на горі Княжій, будується дерев’яний унікальний град (замок). Замок був обнесений дерев’яним укріпленням, біля княжого замку розмістилось городище (невелике поселення). Місцеві люди були вправними зодчими (майстерними будівниками), також були дуже гостинними, ніколи не замикали своїх будинків, завжди були раді гостям.

-  Цим скористались татарські розбійники. Вони жили в степах, не маючи постійного житла, от і вирішили напасти на княжий град та городище, пограбувати та знищити його, а дітей та вродливих дівчат взяти в полон.

- Діти, давайте допоможемо городянам відновити укріплений княжий замок.
(Запропонувати виконати пальчикову гімнастику – «Збудуємо замок та міцну фортецю»)
Після пальчикової гімнастики проводиться дидактична гра з елементами зображувальної діяльності «Склади макет замку». (Використовуються набори декоративних камінчиків)
- Через декілька років під керівництвом князя  Дмитра Сіверського, на   місці старого городища (старого містечка), будується нове місто, котре дістало назву Збараж. Нове, збудоване місто, обнесли високим кам’яним муром, про що свідчать руїни Старозбаразької фортеці, котрі збережено до сьогоднішнього часу
- Місто розбудувалось, розквітло. Князі неодноразово збирали біля древнього поселення своїх воїнів, ідучи на війну, щоб захистити рідну землю від ворогів. Саме звідси і походить назва нашого міста  від слова «збір».
 - Діти, яким ви уявляєте  наше місто у ті древні далекі часи?
Дидактично-пізнавальна гра «Склади розповідь про своє рідне місто в давній час»
Фізкультхвилинка
Рідний Збараж, багряна калина,
Сонце і небо – це усе Україна.
Квіти і трави, ліси і поля
Все це Вкраїна, це наша земля
Звірі і птахи, ліси і поля,
Все це нам рідне,
Це наша земля!
 - Продовжуємо нашу подорож. Але, на жаль, після нападу монголо-татарської орди (сильної на той час загарбницької держави) фортеця нашого міста була зруйнована.
Вихователь повертає стрілку машини часу, лунає музика.
- Минуло чимало часу, городяни відбудували своє місто, воно стало ще кращим, ще чудовішим. А саме головне – постав новий Збаразький замок. Готичний замок із ламаного каменю-вапняку постав у традиційній для Поділля формі мисової споруди. Він був нерегулярним, тобто багатокутним, у плані мав вигляд стіно-баштового укріплення. Під´їзд до замку здійснювався з північної сторони гори, вулицею, яка зараз носить назву  Підзамче. На вершині гори знаходилась  в´їздова брама, над нею – оглядова вежа. Всередині фортеці розташувались магнатські помешкання, склади продуктів, зброї, замкова каплиця та криниця. З часом Збараж став одним із торгівельних центрів, з власною грошовою монетою.
- Протягом багатьох століть Збараж потерпає від нападів татар, турків. Постійно замок та фортечні укріплення зазнають нищівних ударів. Після знищення татарами літописного Збаража в 1589 р., князь Януш, пізніше він назвав себе Янушем Збаразьким, вирішив створити нове місто Збараж на березі річки Гнізної. Історики стверджують, що  спорудження нового замку та нової фортеці було необхідним, внаслідок появи та розвитку вогнепальної зброї.
- Діти, яку ви знаєте старовинну вогнепальну зброю? (Відповіді дітей)
- Замок та укріплення були реставровані (відновлені) і збереглися до сьогоднішніх днів.
Вихователь показує план-картину, малюнок Збаразького замку.

- А ось такий вигляд мало наше місто багато років тому.

- Так виглядала в'їздна брама.

 - Діти, а тепер заплющіть очі. Уявіть себе зодчими, котрі будували наше місто багато-багато років тому.
    - А тепер розплющіть очі, наша гра розпочинається. Ми стародавні зодчі, будуємо місто Збараж, замок та оборонні укріплення. (Використовується покидьковий матеріал – коробки різних розмірів та різної геометричної  об´ємної форми).
    Проводиться конструктивна колективна гра «Ми стародавні зодчі».
 - Діти, ви чуєте позивні мелодії машини часу, нам слід швидше завершити свою роботу та повертатись в теперішній час, щоб назавжди не залишитись у минулому. А як ви гадаєте, чому?  (Відповіді дітей)
Вихователь під супровід мелодії повертає стрілку машини часу, з’являються сучасні фото  із зображенням рідного міста.
От ми і повернулися у теперішній час нашого рідного міста.
   За бажанням діти читають вірші:

1. Столітнє місто, замок, вежі, храми
Віщують про життя князів, гетьманів
Під орлеаном шани й слави
Їх стрічали збаражани.

2. Спливали стрімко дні за днями,
Часи минули і століття…
Ми народились тут із вами
Я в березні, а хтось у квітні.

3. Ми ростемо і місто з нами
Оновлюється і молодіє,
Квітує парками й садами
Плекає в нас свої надії.

- Діти, наша подорож за сторінками історії завершена.

                                                                                         (додаток 1)
А ми просо сіяли, сіяли!

А ми просо сіяли, сіяли!
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Ой, ми поле оремо, оремо,
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Ой, ми жито сіємо, сіємо!
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми коні пустимо, пустимо!
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми коні займемо, займемо!
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми коні викупим, викупим.
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Ой, що ж ви нам додасте, додасте?
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Ой, ми дамо сто рублів, сто рублів.
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Ми сто рублів не візьмем, не візьмем.
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А (ми) дамо тисячу, тисячу.
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Ми тисячі не візьмем, не візьмем.
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми дамо дівочку, дівочку.
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

За дівочку ні слова, ні слова,
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!
За кониченьки да й з двора, да й з двора!