четвер, 29 грудня 2011 р.

ЗАЛУЧЕННЯ ДІТЕЙ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Турбота про дітей, їх щастя та здоров’я, благополуччя завжди була і буде головною турботою дорослого. Фундамент здоров’я, фізичного та психічного, закладається саме в дитинстві. Здоров’я дитини, формування характеру, виховання в нього корисних навичок та вмінь — найважливіші задачі, які стоять перед сучасними педагогами.
В теперішній час батьків та педагогів перш за все непокоїть питання як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров’я кожної людини повинно бути суто особливою справою. Медицина безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, а значить вона повинна бути ковалем свого здоров’я. Тому у дитини з дня її народження потрібно формувати навички бережливого відношення до свого здоров’я.
У Законі України «Про дошкільну освіту» розділ 1 ст.7 визначені пріоритетні завдання дошкільної освіти: «Збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини». В Національній Доктрині розвитку освіти розділ ІV п.11 зазначено: «Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального відношення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальної та суспільної цінності...» В концепції дошкільної освіти чітко виділена головна спрямованість освітньо - виховного процесу на «Я» дитини, на формування позиції створення свого здоров’я. Через відкриття власного «Я» дошкільник виділяє себе із оточуючого світу, вивчає простір власного «Я», що спонукає дітей прагнути до самозбереження та саморозвитку.    
Дошкільний освітній заклад зобов’язаний своєю діяльністю забезпечувати виконання стандарту дошкільного рівня освіти по всім напрямкам розвитку дитини.
Природні потенції дошкільника не розкриються, а впливи освітніх закладів виявляться малоефективними, якщо не будуть підкріплені розвивальним середовищем — головним фактором становлення і розвитку повноцінної, творчої, самодостатньої особистості.
Найважливішим моментом повноцінного розвитку особистості, починаючи з раннього дитинства є діяльність: гра, спілкування та ін. Щоб дитина могла задовольнити свої інтереси, прагнення у діяльності, слід забезпечити організацію предметного середовища: інформативного, різнобічного, комплексного і тематичного, динамічного і мобільного, дієвого і діючого, варіативного і близького до побуту дітей.
Разом з тим, останнім часом головним напрямком становиться оздоровлення дітей. Це викликано цілим рядом об’єктивних причин. Останнім часом спостерігається зниження числа абсолютно здорових дітей та зріст захворювань дошкільників по всім видам хвороб. Таким чином пошук ефективних мір, направлених на оздоровлення дітей набуває первинного значення.  

Одним з різноманітних факторів, що впливають на стан здоров'я і розвиток дитини-дошкільника є рухова активність. Сприятливий вплив на організм може бути зроблено тільки в тому випадку, якщо її рівень знаходиться в межах оптимальних величин. Так, при гіподинамії (режимі малорухомості) виникає цілий ряд негативних для дитини наслідків: відбувається порушення функцій ряду органів, регуляції обміну речовин і енергії, знижується опірність організму до зовнішніх умов, що змінюються.
Гіперкінезія (надмірно велика рухова активність) також порушує принцип оптимального фізичного навантаження, що може викликати перенапругу серцево-судинної системи і несприятливо відбитися на розвитку організму дитини. Тому потрібна особлива увага до цілеспрямованого керівництва руховою діяльністю.
Необхідно визначити оптимальне співвідношення складових систем організаційних форм фізичної культури та самостійної рухової діяльності, розпланувати виконання елементів спортивних ігор та вправ спортивного характеру із застосуванням спеціального інвентаря, різноманітних вправ на тренажерах тощо, орієнтуватися на пошук нових форм роботи зі здібними до фізкультури дітьми, розробити раціональну методику моніторингу якості фізичного виховання дітей дошкільного віку, які мають певні відхилення, зокрема, порушення постави, плоскостопість тощо.
Весь освітньо-виховний процес в дошкільному закладі повинен бути спрямований на формування у дитини мотивації здоров’я, тобто самовдосконалення. Для того, щоб центр здоров’я в середині дитини був сформований, необхідна зацікавленість до дитини та участь з цієї проблеми найближчого сімейного оточення. Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спостерігачами, але й безпосередніми учасниками. З цією метою необхідно проводити різні форми сумісної діяльності дітей, педагогів та батьків: конкурси, бліц — турніри, спортивні змагання, імітації телевізійних шоу та інше.
Всі ці заходи використовуються в комплексі, тому що не лікування повинно забезпечувати здоров’я дитини, а усвідомлення нею здорового способу життя. Усвідомлення кожним своєї відповідальності за стан свого особистого здоров’я повинно передаватися від матері, батька до дитини, а якщо необхідно, то від дитини до батьків.
Ключовим фактором реалізації природного потенціалу дитини є повноцінне розвивального предметного середовище
Сучасні психолого-педагогічні теорії трактують розвивальне середовище, як сукупність природних, предметних, соціальних умов та простору власного «Я» дитини, в яких малюк може опанувати науку життя, набувати життєвої компетенції та які зумовлюють динаміку розвитку і саморозвитку особистості. В реальному житті всі ці складові розвивального середовища існують в тісному взаємозв’язку.
Розвивальне предметно-просторове середовище — система раціонально організованих у просторі матеріальних об’єктів, що функціонально моделюють зміст фізичного і духовного розвитку дитини шляхом організованої і самостійної діяльності дітей та за умови комунікативної взаємодії малят один з одним і з дорослими.
Основна вимога до предметного середовища — його розвивальний характер. Воно має об’єктивно через свій зміст і властивості створювати умови для творчої діяльності кожної дитини, надавати можливість отримувати інформацію, необхідну для визначення і розв’язання завдань тієї чи іншої діяльності, забезпечувати зону найближчого розвитку та його перспективу. Педагоги повинні чітко знати, що в умовах предметного вакууму у дитини зникає бажання пізнавати нове, з’являється апатія.
Як відомо, незаповнене і безбарвне предметно — ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично оновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.
Довкілля дитини повинно бути важливою умовою для реалізації її потенціалу: фізичного, психічного, розумового та підготовкою до майбутнього життя. Навколишнє середовище має бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей.
Враховуючи різноманітність процесів, які відбуваються у розвивальному середовищі, їх можна виділити в окремі специфічні простори, що переплітаються та взаємодіють один з одним, складаючи єдине ціле.
Будь-яке середовище має забезпечувати розвиток творчих компонентів мислення дітей, давати їм можливість вільно маніпулювати об’єктами, конструювати різні моделі бачення світу, вирішувати творчі завдання. Універсальна ігрова зона — це приміщення з дуже високим ступенем трансформації та різноманітним доцільним предметним наповненням.
Одним з центральних питань сьогодення є ставлення родини до здоров’я. Оскільки першими вихователями, наставниками, ідеологами у житті дитини є батьки та люди з найближчого оточення, то саме на них має покладатися відповідальність за збереження і зміцнення здоров’я дитини. Звідси випливає закономірна необхідність свідомого ставлення до збереження здоров’я дитини в кожній родині та дотримання основних правил здорового способу життя. Провідними засобами формування здорового способу життя дитини є не лише спеціальні заходи, а й повсякденне буття родини, основою якого є сповідування цінностей життя, серед яких провідною є здоров’я у всій його багатогранності.
Отже, залучення дітей до здорового способу життя передбачає врахування всіх складових здоров’я і можливе лише за умови забезпечення непевності та комплексності освітньо-виховного впливу на дитину.

Рекомендовані види роботи з дітьми взимку на ігрових майданчиках

             Кулі роблять з великих кучугур злежаного снігу. їх згладжують з усіх боків, надаючи форму кулі, й обливають кілька разів підфарбованою водою.  Кулі можна робити різного розміру. Розміщують їх у різних кутах ділянки: вони прикрашають її.
   Для виготовлення крижаного намиста сніг беруть у долоні, ліплять з нього кулі, поливають підфарбованою водою і нанизують на мотузку на невеликій відстані одна від одної. Такі гірлянди одразу ж заморожують і розвішують на ділянці.

 Кольоровий лід

   Для виготовлення кольорового льоду використовують анілінові фарби і різноманітний посуд для замороження (формочки, залізні банки різного розміру). Щоб дістати лід з формочок, їх потрібно на короткий час занурити в окріп.

 Крижані цеглинки

   Для виготовлення цеглинок з льоду використовують залізні форми. В них одночасно заливають підфарбовану воду; Коли вона замерзне, форму перевертають догори дном і на морозі поливають гарячою водою. Цеглинки відстають від форми й легко виймаються. З цих цеглинок будується хатка.

 Крижаний гриб

   Заморожують піввідра чистої або підфарбованої води. Перевертають догори дном і обливають окропом. Виходить ніжка гриба. Шапку роблять з води, замороженої в мисці. Гриби різного розміру розміщують під деревами.

 Прикраси для ялинок на ділянці

   У металеву форму опустити петлю з шпагату та налити розведеної фарби будь-якого кольору. Через кілька годин крижану прикрасу можна витягнути з форми, тримаючи за петельку, і повісити на гілочку ялинки. Такі прикраси можна помістити на крижаних клумбах (тільки замість петель у форми занурюють невеликі палички із загостреними кінцями, щоб зручно було вставляти в клумби).

 Штампування і малювання на снігу

   Для штампування на снігу можна використовувати вирізані з товстої фанери фігурки звірів, рослин, людей. Для зручності до штампів прибивають палички-тримачі.

    На злегка втоптаному снігу, зібраному біля стіни будинку чи біля паркану у вигляді пагорба, можна наштампувати цікаві сюжетні картини: ліс, звірів та ін.

   Діти також із задоволенням малюють на снігу загостреними паличками. Намальовані або наштамповані фігури розфарбовують.

 Заготовки для снігових фігур

   Чотири дошки складають у вигляді ящика, зв'язують їх мотузкою. Форму заповнюють снігом і залишають на два-три дні. Коли дошки знімають, утворюється снігова заготовка, з якої можна створити будь-яку фігуру.


вівторок, 27 грудня 2011 р.

Сучасні вимоги щодо видів та завдань музичних занять у дошкільному навчальному закладі


   Заняття - форма дошкільного навчання, за якої педагог, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.
     На сучасному етапі утвердився погляд на заняття як на форму педагогічного впливу на дітей, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності з дорослими і однолітками.
     Основні вимоги до музичних занять неодноразово розглядалися на сторінках фахової літератури такими українськими науковцями, педагогами, як А. Шевчук, Т. Сорокою, Н. Рубальською, Т. Науменко.
Види музичних занять
                Традиційне       Домінантне      Тематичне       Комплексне
      Традиційне заняття - заняття, в ході якого поєднані всі, запропоновані програмою, види дитячої музичної діяльності: слухання, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах.
      У практиці навчання під час традиційного заняття вважають подільним розподіл різних видів діяльності у такій послідовності. На початку заняття дають невеликі музично-ритмічні вправи, частіше тренувального характеру (окремі елементи танцю, шикування, необхідні для нового танцю, хороводу, святкового маршу). Ці рухи організовують увагу дітей і готують їх до завдань, що вимагають слухової уваги. Після вправ діти слухають музику і співають. Спів включає різноманітні вокальні вправи, виконання творчих завдань, і прав на розвиток музичного слуху, розучування 2-3 пісень. Наступним етапом навчання є музично-ритмічна діяльність у формі гри, веселого танцю, хороводу. Спокійні завдання, чергуючись із динамічними, дають змогу рівномірно розподіляти фізичне навантаження на дітей.
     Структура занять має бути гнучкою та, відповідно до віку дітей, змісту, особливостей матеріалу, видозмінюватися. Можна розпочати заняття не з ритмічних вправ, а зі співів чи слухання музики, а також з виконання нової пісні чи п'єси для рухів.
     Починаючи з середньої групи, застосовують завдання на розвиток дитячої творчості у рухах та пластиці. У старшій групі - пісенна творчість. Важливим компонентом заняття є музично-дидактичні ігри. Як відмічає А. Шевчук, традиційне заняття потрібно розуміти не як застарілу форму, а як випробувану форму, що відповідає особливостям розвитку дітей.
Завдання традиційного заняття
                    Розкриття різновидів                                                      Розкриття різновидів
                    музичного мистецтва  
                                                 музичної практики людини

Музично-                         Вокально-                                          Сприймання        Виконавство
хореографічне                   хорове


      
Тематичне заняття - заняття, що у його змісті інтеґрують музичну діяльність, під час якої діти навчаються розуміти музичні твори у трьох провідних темах:
1.                   Які емоції та почуття передає та викликає музика?
2.                   Про що розповідає музика?
3.                   Як розповідає музика?
     Ці три теми визначають послідовність опанування музичного твору. Разом з цим виховний зміст тематичних занять може бути збагачений життєвою тематикою.
      У молодших та середніх групах рекомендують таку тематику. Наприклад:
Іграшки: "На гостинах у іграшок", "Свято Новорічних іграшок".
Природні явища: "До сонечка у гості", "Сонечко та дощик".
Пори року: "Закликаємо пташок до рідного краю", "Пригоди осіннього листочка".
        Старшим дошкільникам бажано запропонувати теми соціального й суто музичного спрямування. Наприклад:
"Пісенність поезії Лесі Українки", "Пісні улюбленого композитора", "Яскравий світ музичних звуків", "Що ми знаємо про музичні інструменти", "Танцювальні жанри в музиці" тощо.
Завдання тематичного заняття
(ознайомити дітей з широкою культурною
та спеціальною інформацією)
     Види та                        Творчість                       Специфічна                        Засоби
      жанри                           поетів та                        термінологія                      музичної
     музики                         композиторів                                                            виразності

Домінантне заняття - заняття, у якому домінує один з видів дитячої, музичної діяльності.
Завдання домінантного заняття
  • Створити атмосферу, притаманну певному виду мистецтва
  • Збагачувати уявлення дітей про особливості певного виду мистецтва
  • Удосконалювати виконавські навички, розвивати творчі вміння
  • Розучувати музичний репертуар до свят та розваг

             У ході заняття доцільно: варіювати дитяче музичне сприйман¬ня; практикувати колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів з творчим виконанням; здійснювати почергове виконавство дітей та дорослих.
              Комплексне заняття - заняття, що в ньому інтеґрують кілька видів діяльності (здебільшого художніх): пісенну (або танцювальну), художньо-мовленнєву, образотворчу. Тобто, певну тему розкривають через ці види художньої діяльності.
Тематикою для побудови комплексного заняття може бути: підсумок про пори року, народний фольклор, народне мистецтво, народні свята, класична музика тощо. Під впливом прослуханої музики хтось з дітей демонструє здібності у словотворчості, хтось у малюванні, аплікації, ліпленні чи вигадують рухи для гри.
             Проведення цих занять потребує серйозної підготовки всіх педагогів, які працюють з даною групою дітей.
             Комплексні заняття проводяться після того, як діти на занятті із малювання (аплікації), музики, художньої літератури (розвитку мовлення) засвоїли низку програмових знань.
Завдання комплексного заняття - розвиток різних творчих здібностей дошкільнят (образотворчих, музичних, театральних, літературних) засобами музики.
Варіанти планування музичних занять
Т. Науменко пропонує декілька варіантів планування музичних занять.
Перший варіант передбачає проведення традиційних та домінантних занять. Домінантне заняття проводять один раз на два тижні. Необхідно зауважити, що на домінантному занятті "Співи" перевагу надають "сидячим" видам музичної діяльності (співи та слухання), а коли "Рухи" - то, навпаки, переважають динамічні види музичної діяльності (ритмічні вправи, танці, хороводи, ігри). Гру на музичних інструментах, як синтетичний вид музичної діяльності, включають у різні види домінантних занять. 
Тиждень
 Заняття

Вечір розваг

 1
2

 1
 Традиційне
  Домінантне(рухи)

 2
 Традиційне
   Традиційне
 розвага
 3
 Традиційне
   Традиційне

 4
 Традиційне
   Домінантне(співи)
розвага 

           Другий варіант передбачає проведення як традиційних, так і домінантних занять. Домінантне заняття проводять щотижня.
 Тиждень
 Заняття

 Вечір розваг

 1
 2

 1
 Традиційне
 Домінантне (рухи)

 2
 Традиційне
 Домінантне (співи)
Розвага (або комплексне заняття) 
 3
 Традиційне
 Домінантне(рухи)

 4
 Традиційне
 Домінантне (співи)
 Розвага
Третій варіант (частіше в старшій групі). Три тижні на місяць проводять домінантні заняття, під час яких використовують метод "занурення". "Занурюватися" рекомендовано у певну музичну тему ("характер музики", "народна музика", "слухаємо уважно" тощо).
Четвертий тиждень - комплексні заняття
Тиждень 
Заняття 

Вечір розваг 

 1
 2

 1
 Домінантне (співи)
 Домінантне (рухи)

 2
 Домінантне (рухи)
 Домінантне (співи)
 Розвага
 3
 Домінантне (співи)
 Домінантне (рухи)

 4
 Комплексне
 Комплексне
 Розвага

Варіанти структури комплексного заняття
 І варіант
 II варіант
 • пісенна (або танцювальна) творчість дітей;
• художньо-мовленнєва
(творча розповідь, драматизація казки)
• образотворча діяльність.
 • пісенна (або танцювальна) творчість дітей;
• драматизація казки (опери);
• елементи хореографії.
Четвертий варіант. Кожне заняття носить традиційний харак¬тер, і тому його складові та їхню послідовність розподіляють за ме¬тодикою Н. Вєтлугіної.
Тиждень 
 Заняття

Вечір розваг 

 1
2

 1
 Традиційне
 Традиційне

 2
 Традиційне
 Традиційне
 Розвага
 3
 Традиційне
 Традиційне

 4
 Традиційне
 Традиційне
 Розвага
          Необхідно зазначити, що зміст тематичних занять залежить від послідовності опанування дітьми музичного твору та будується на основі життєвої тематики. Тому його складно ввести у будь-яку орієнтовну схему. Проте музичному керівникові треба, враховуючи ці умови, спланувати тематичні заняття на навчальний рік із подальшою корекцію.
Пропоновані варіанти планування занять є орієнтовними, вони розроблені з метою стимулювання творчої думки кожного музичного керівника.
Методичні рекомендації щодо організації різних видів музичної діяльності дітей.
Слухання музики
      Слухання музики пропонують "винести" у зміст вечорів-розваг, тематичних занять. Цей вид діяльності потребує уваги, зосередженості, вдумливості. Дітей треба "налаштувати" на сприйняття твору, надати їм можливість спокійно поміркувати над ним, висловити свої думки. Все це потребує часу, певної підготовки педагогів та умов для проведення цієї роботи з дітьми. Основний акцент у доборі репертуару для слухання треба зробити на класичній музиці. Елементи слухання доцільно включати й у зміст занять.
Гра на дитячих інструментах
      Гру на дитячих інструментах можна починати впроваджувати у другій молодшій групі. Рекомендують ознайомлювати дітей із п'єсою на музичному занятті, а розучувати її переважно під час індивідуальної роботи поза заняттям. На етапі закріплення діти можуть виконувати п'єсу на святах, розвагах, під час інших занять.
Драматизація українських народних казок
      Починаючи із середньої групи, потрібно постійно драматизувати українські народні казки із музичним супроводом. Вважають оптимальною кількістю - 2-3 казки на рік.
Аеробіка або хореографія
      У програмі пропонують вводити аеробіку або хореографію для дітей старшого дошкільного віку. Зміст цього підрозділу може ґрунтуватися на відомій системі М. Єфименка або програмах з хореографії А. Тараканової, Л. Бондаренко, Г. Березової.
Кожне заняття з хореографії доцільно складати з трьох частин: вправи, етюду, танцю. Вправи, етюди, танці не треба змінювати щоразу - їх доцільно закріплювати, вдосконалювати, розвивати на декількох заняттях. Зміст роботи з хореографії (аеробіки), повинен доповнювати зміст музичного заняття. Головне - не кількість танців, етюдів та їхня довготривалість, а якість виконання.