середу, 14 листопада 2012 р.

Здоров’язберігаючі ігрові технології в дошкільному закладі.


Розпочинаємо день із зарядки
Найкращий спосіб розпочати день  із  веселого настрою та ранкової гімнастики. Вона може бути виконана  як  фізкультурна  пауза,  або  дихальна гімнастика, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що діти  отримують позитивні емоції, які допоможуть зробити день кращим.
Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка
Оздоровчі хвилинки під час занять у дошкільному закладі повинні комбінувати в собі  фізичні вправи для осанки,  вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу дошкільнят. Такі вправи можна досить успішно поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз нахиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер  присядуть ті діти, хто сьогодні  першими прийшли до садочку.
Пальчикова гімнастика
Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів. У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення спокійного ритму життя  впродовж дня.
Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку. Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки. Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками. "Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків. Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати. Важливо, щоб  гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гра, присвячена весні, протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов'язана із певною подією, святом, періодом року.

Звукова гімнастика
Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки добрій  роботі органів артикуляції (язика, губ, нижноьї щелепи та м’якого піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності.  Тому у садочку буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику, мета якої полягає у виробленні правильних рухів органів артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків.
Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навички дітей закріпилися, але робити це потрібно у ігровій формі, до того ж не слід виконувати більш трьох вправ за  один  раз. Такі вправи дуже корисні для всіх дітей, особливо у молодшій та середній групах. Цей прийом надасть можливість розвинути у дошкільнят  правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови.
Ігри та ігрова терапія
Гру традиційно зв’язують з дитинством. Роль гри у молодшому дошкільному віці велика, бо  у процесі ігрової діяльності поряд  з розумовим розвитком здійснюється й фізичне, естетичне, моральне виховання.  Виконуючи правила гри,  діти пізнають світ, привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу один одному. Гра – завжди була найулюбленішою формою роботи для дітей.  Необов’язково бути психологом, для того щоб грати з дитиною. Існують багато ігор, які ми можемо назвати терапевтичними. Такі ігри будуть корисними для будь-яких дітей, тому що вчать дружному спілкуванню, порозумінню, знижують напруження, та формують певні моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення.  
Види ігор:
Сюжетно-рольові ігри
Режисерська гра – це вид рольової ігри. В таких іграх педагоги, або діти   наділяють ролями іграшки, або певні предмети, вигадують події і будують  власний сюжет. Цей прийом особливо розвиває уяву.
Театралізована гра – це водночас розіграш певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками).
Комп’ютерні ігри в наш час також не диво. І їх теж ми можемо сміливо використовувати на заняттях, зберігаючи вимоги щодо роботи дошкільника із комп’ютером.
Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. У процесі гри у дітей формуються поняття про світ,  норми поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: Вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, розширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті.
Займаючись рухливими іграми діти удосконалюють будову тіла: зміцнюються м'язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу.
Розважальні ігри – це ігри-забави (ігри с ляльками, предметами, танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри. Такі ігри розширюють інтереси дошкільника, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору.
Гра-фантазія – у таких іграх дитячий задум реалізується у рольовий поведінці, за допомогою різноманітних засобів для безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, жестів, малюнків, інтонації.
Народні ігри сприяють формуванню у дітей універсальних родових психічних здібностей людини, а також найважливіших рис психології народу. Найбільша кількість народних ігор – це рухливі ігри. Тому для ознайомлення дітей з історією рідного краю, а також з метою зміцнення здоров’я на свіжому повітрі можна проводити «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», «Веселі старти», «Старти надій». Поєднуючи елементи розповіді з конкретними розвагами та конкурсами. Результат участі у таких іграх є не тільки у виграшу, (хоча це теж важливо для дитини) а й у почутті радості фізичних та моральних зусиль, долаючи перепони.
Психогімнастика
Завданням  “психогімнастики”  є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку.
Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях, малюнках, інсценівках, іграх - страхів, агресії, ревнощів.
У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм «вживання в образ». Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають дитину, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, “який я хороший ”, “як я добре вчинив ”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.
Проводити психогімнастику можна у будь який час.   Використовуючи цей прийом, ви швидко помітите, як змінюються ваші діти, як швидко вони оволодівають навиками самоконтролю, як підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу.  
Казки та казкотерапія
Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям а й дорослим.  Казкотерапія – це психотерапія вже існуючими казками та фантастичними героями.  Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки.  Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички. Для казкотерапії казки підбираються різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи, легенди, філософськи казки та багато інших. Можливий варіант – придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми.
Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на місті головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається примиряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів. Дитина яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою.   Будь-яка казка – це розповідь про відносини між людьми, о законах суспільства. Тому казки для дошкільнят  можна підбирати саме про дітей, дружбу та взаємодопомогу. Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже  ніякі знання не повинні випереджувати морального розвитку особистості.
Арт - техніка
В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає  виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення.  Крім того творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності.  Основне завдання  таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів. 
Незайвим для вихователя  буде розуміння дитячого малюнку:
Самим розповсюдженим признакам підвищеної тривожності є самовиправлення. Особливо ті, які не ведуть до покращення якості малюнка.  Якщо якась частина малюнку детально штрихується це також вказує на підвищену тривожність юного майстра.   Звертайте увагу на очі, якщо вони збільшені з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.
Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей  вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчаток.
Дуже слабке  натискування  олівця, низька деталізація малюнку свідчать про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.
А діти, у яких дуже швидко змінюється настрій змінюють нажин олівця впродовж малювання декілька разів. 
Імпульсивні учні часто не доводять лінії до кінця. Їх малюнки великі, часто несиметричні і призводять враження неакуратних.
Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї  паперу. Це означає, що малюк відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме ваші – педагогічні  вимоги не дорівнюють його можливостям.
Дорослим слід частіше приділяти увагу дитячим малюнкам. Вони здатні розповісти багато корисної, важливої інформації про дитину, попередити про виникнення певних психічних  проблем.
Кольоротерапія
З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом. Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду.
Колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста - ближче до природи та  її зеленому кольору.
Але окрім безпосереднього використання кольору існують психологічні, дуже дієві, техніки  кольоротерапії - методу психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрію та тонусу за допомогою кольорів.
 Будьте здорові!




середу, 3 жовтня 2012 р.

Здоров’язберігаючі технології в практиці музичного виховання ДНЗ



 Найбільшою цінністю в світі є життя і здоров’я людини. Основи здоров’я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства. Саме  в ці  періоди в   дитини формується  її  здоров’я, гармонійний, розумовий, естетичний і фізичний розвиток,  особистість людини. Тож збереження та зміцнення здоров’я кожного малюка є одним із пріоритетних завдань суспільства, сім’ї та дошкільного закладу. Здоров’язбережувальні технології є невід’ємною частиною сьогоднішнього педагогічного процесу. Під час музичного виховання в ДНЗ також пріоритетним являється життя і здоров’я дитини, створення умов для їх збереження та розвитку.
Здоров’язбережувальні технології – це сукупність наукових знань, засобів, методів і прийомів, що дозволяють оцінити функціональні та психофізіологічні параметри здоров’я індивіда; на основі оцінки параметрів здоров’я підібрати адекватне тренувальне навантаження, що дозволяє підвищити функціональні можливості організму з метою переходу його на новий рівень функціонування для збереження і зміцнення творчого потенціалу, підвищення рівня працездатності і соціальної активності, вирішення завдань спортивної підготовленості. Т. Бойченко відмічає, що сутність здоров’язбережувальних технологій полягає в проведенні відповідних коригувальних, психолого-педагогічних, реабілітаційних заходів із метою поліпшення якості життя особистості: формування більш високого рівня її здоров’я, навичок здорового способу життя, забезпечення професійної діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості" .
Існує найпоширеніша класифікація здоров’язбережувальних технологій: медико-гігієнічні технології; фізкультурно-оздоровлювальні технології; екологічні здоров’язбережувальні технології; технології забезпечення безпеки життєдіяльності; здоров’язбережувальні освітні технології .
У цих класифікаціях зосереджується увага на змістових напрямах функціонування  здоров’язбережувального  простору та загальних завданнях, які вирішуються за допомогою таких технологій.
Складовими музичного виховання є  заняття, розваги, свята. Музичні заняття в дошкільних закладах включають у себе різну музичну діяльність. Це слухання музики, спів, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах. Тому доцільно використовувати різноманітні здоров’язбережувальні технології: медико-гігієнічні (дотримання санітарних норм); фізкультурно-оздоровлювальні (підчас виконання музично-ритмічних рухів); екологічні здоров’язбережувальні (забезпечення здорового оточуючого середовища); забезпечення безпеки життєдіяльності; здоров’язбережувальні освітні технології.
Багато медиків стверджують: музика і спів впливають на здоров‘я людини. Американськими вченими не так давно було встановлено, спів не лише покращує самопочуття і приносить задоволення, але також знімає біль і продовжує життя. Не обов’язково бути професіоналом, щоб на собі випробувати позитивний вплив співу. Вчені встановили: під час співу в мозку людини виробляються особливі хімічні сполуки, які викликають почуття радості і заспокоєння. Дослідники припускають, що спів займає молекули, які відповідають за емоції". Тому воно здатне викликати певні почуття.
Під час співу в людський організм надходить значна кількість кисню, що призводить до покращення кровообігу, нормалізації серцебиття і зниження артеріального тиску, покращується  вентиляції легенів. Активізується діяльність головного мозку, в результаті чого поліпшується пам'ять. Крім того, поліпшення кровообігу і надає стимулюючу дію.
За даними дослідження, серед любителів вокалу значно рідше зустрічаються простудні захворювання і захворювання горла. Спів вельми корисне заняття для людей з хворими легенями: це свого роду дихальна гімнастика, що сприяє розвитку грудної клітини і вироблення навичок «правильного» дихання .
У сучасній медицині при допомозі співу лікують заїкання і допомагають боротися із зайвою вагою. Оскільки спів допомагає справлятися з нервовим напруженням, надає бадьорості та енергії, фахівці прирівнюють його до фізичних навантажень і настійно рекомендують приділяти йому щодня мінімум 5 хвилин.
При заняттях співом з дітьми в ДНЗ потрібно пам’ятати що діапазон в дошкільників невеликий.У дітей 2-3 років він не перевищує 3 тон. При вірній поставі співу діти 3 років до кінця року можуть співати чисто, вільно, дзвінко приблизно в межах  мі- сі 4 тони, 4роки в- границях ре-сі , 4,5 тонів, 5 років − ре- до2,  5тонів, 6 років-ре- ре 6 тонів.
Найбільш легкі, природні звуки, так звані «примарні», є у всіх дітей при тихому співі в середньому регістрі фа-сі. Нижній звук до звучить напружено і не потрібно давати його дошкільникам. При підборі репертуару потрібно враховувати фізіологічні можливості дітей, щоб не завдати шкоди їхнім голосовим зв’язкам. Також враховувати в якій тональності надрукована пісня, рекомендована для вивчення на заняттях базовою програмою. Наприклад та сама пісня  написана в різних тональностях може бути прийнятною або ні.
Не допустимо під час співу кричати, надмірно напружувати голосовий апарат. Це може спричинити серйозні захворювання. Перед заняттям в приміщенні в якому воно проводиться потрібно зробити вологе прибирання і провітрювання. Шкідливими моментами можуть виявитися форсування голосу, спів не в своїй текстурі.  Потрібно турбуватися про підтримку доброго стану верхніх дихальних шляхів. Зовнішній вплив, перш за все температурний фактор, часто робить свій вплив на голос. Потік холодного повітря при вдиху може охолоджувати слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. Охолодження слизової оболонки гортані і глотки викликає звуження судин, гортань при роботі не отримує достатньої кількості крові і у результаті голос "сідає". Погіршення звучання голосу швидко настає особливо під впливом контрастів при переході з теплого в холодне приміщення. Систематичне охолодження слизової може служити поштовхом до утворення запального процесу (катару). Сире повітря діє гірше, ніж сухе (при одній і тій же температурі). Не можна не тільки співати, а й говорити на морозі, про що треба пам’ятати при організації розваг на дворі у зимовий час.
Велике значення в дитячих закладах надається музично-ритмічним рухам, одному  з найулюбленіших занять дошкільників. Завдяки ритмічнім рухам діти позбавляються незграбності, надмірної сором'язливості, виправляють поставу, розвивають м'язи, інші рухливі якості, які допомагають успішно оволодіти іншими видами фізичних вправ, разом з тим прикладні.
Велика кількість вправ  мають танцювальний характер. Під час танцю діти виконують певні вправи. Ці заняття допомагають розвити організм, зміцнити його, вдосконалити, оздоровити.
Музика, як носій суспільно - вагомих естетичних цінностей, викликає у дітей активний емоційний відгук, мобілізує їх волю, сприяючи більш ефективному виконанню рухів. Спеціальні дослідження показали, що музика допомагає зберегти достатню інтенсивність рухливої діяльності дітей  навіть при значній втомі, коли свідомо підтримувати високий темп роботи стає неможливим.
Чіткий виразний ритм, динамізм, ясність мелодійних ліній зумовлюють характер функціонального впливу музики на організм дошкільнят: збудження емоційної і рухливої активності. При постійних заняттях удосконалюються серцево-судинна і дихальна системи, активізуються обмінні процеси, збільшуються фізіологічні можливості організму, поліпшується статура, набуваються бадьорість та гарний настрій,  діти отримують естетичне виховання.
Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такий його обсяг і інтенсивність, які дадуть найкращий приріст якості, що розвивається. Таке навантаження називають впливовим. Для кращого засвоєння основних рухів планується індивідуальна робота з дітьми, які відстають у розвитку рухових умінь. Ця робота проводиться у час, відведений для самостійної рухової діяльності дітей.
Судити про величину фізичного навантаження можна  за частотою та глибиною дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння. Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.
У дітей 3-6 років показники гнучкості під час нахилу тулуба вперед не мають чіткої тенденції до збільшення її у кожній наступній віковій групі. Це можна пояснити наслідками педагогічної роботи, яка проводилася з дітьми у напрямку розвитку цієї якості, а також тим, що процеси росту організму та тканинної диференціації його органів та систем з моменту народження й до настання зрілості проходять у людини нерівномірно. Періоди активізації темпів приросту гнучкості при нахилах тулуба вперед змінюються періодами стабілізації, потім спостерігається спад, який, у свою чергу, переходить у період активного розвитку цієї якості.
Під час занять із музично-ритмічними рухами треба пам’ятати про профілактику травматизму. В кімнаті повинні бути м’які килими, на заняттях важливо не допускати до перевантаження, дотримуватися часового  та водного режиму (пити воду перед початком занять із рухливою діяльністю). При підборі репертуару важливо використовувати такі  музично-ритмічні рухи які  легкі для дитячого виконання . Ускладнення можливе тільки за умови, коли діти засвоїли попередній матеріал. Потрібно пам’ятати, що важлива якість виконання , а не складність рухів. Хороший настрій, здоровий психічний стан являються запорукою того що діти будуть займатися музично-ритмічною діяльністю із задоволенням.
Останнім часом стала популярна музикотерапія. Музика має особливу силу впливу на людей. Вона допомагає  легше переносити горе, подвійно відчувати радість. Музика звеличує почуття любові до всього. Крім естетичного значення, вона здатна благотворно впливати на здоров'я людини. Не випадково одним із головних засобів у лікуванні, створенні гармонії і рівноваги у тілі і розумі з давніх-давен вважається музика. Буває достатньо одного сеансу музичної терапії, щоб повернути людині бадьорість і душевний спокій. А спеціально підібраний комплекс музичних композицій може сприяти лікуванню різних захворювань, такого висновку дійшли вчені і медики.
Музика, спів, як лікувальні засоби, стали в давнину нормою для багатьох народів. У Греції повсюдно зціляли від радикуліту і розладів нервової системи звуками труби, а у Стародавньому Єгипті за допомогою хорового співу позбавляли від безсоння. Особливого значення надавали лікувальній дії звуків народи Сходу. Китайці століттями вивчали закони залежності людської краси і природи. Вони створили багато природних систем поліпшення здоров'я, в тому числі звукотерапії, що складаються з простих, але дієвих рецептів. 
Ефект Моцарта.
Найбільш корисною для здоров'я фахівці вважають музику Моцарта. Його твори універсальні: їх рекомендують для зняття стресу, ефективного засвоєння навчального матеріалу, від головного болю, а також під час відновлювального періоду, наприклад, після екстремальних ситуацій. Причому лікувальний ефект мають усі твори Моцарта. Це явище одержало назву ефекту Моцарта.
Таємницю цілющих властивостей музики Вольфганга Амадея Моцарта підтвердив Альфред Томатіс, лікар-отоларинголог, член французької академії медичних наук. Досліджуючи особливості роботи мозку людини, він з'ясував: прослуховування високочастотних звуків - 5000-8000 Гц - активізує мозкову діяльність, поліпшує пам'ять, стимулює процеси мислення. Ці вібрації ніби живлять наш мозок, а разом з ним і все тіло. Аналізуючи музику різних композиторів, Альфред Томатіс дійшов висновку, що твори Моцарта містять найбільшу кількість потрібних частот. Він також виявив, що саме їх в основному чує дитина в період внутрішньоутробного розвитку. Змоделювавши подібний фон, він давав слухати записи дітям різного віку і з різними вадами розвитку - їхнє самопочуття поліпшувалося. Річ у тім, що високочастотні коливання пробуджують відчуття архаїчного зв'язку з матір'ю, дають людині відчуття захищеності, цілісності і благополуччя.
Сеанси  музикотерапії доцільно використовувати перед сном як вдома так і в ДНЗ.  Також їх можна проводити в ранкові години прийому дітей та після сну у вільний час. До освітницьких технологій щодо збереження та зміцнення здоров’я відносяться бесіди з батьками, дітьми,  обслуговуючим персоналом на тему збереження здоров’я дітей під час музичних занять, свят, розваг. Інформацію доцільно оприлюднювати на спеціально відведених місцях (куточок для батьків, музичний куточок, тощо).
Створення хорошого настрою, емоційного задоволення допомагає дитині рости здоровою. В народі кажуть «Не від їжі дитина росте, а від радості». Дитячі ранки вносять атмосферу свята, радості, підсилюють інтерес до життя, являються прикладом культурного здорового відпочинку. Дуже прикро коли дитячий ранок хочуть перетворити на концерт для батьків, або творчий звіт  музичного керівника перед батьками. Свято повинне приносити радість дітям і дорослі повинні сприяти цьому. Під час свят і розваг важливо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, техніки безпеки.
Використання різноманітних оздоровчих засобів передбачає необхідність знання особливостей кожної дитини, що можливе за безумовної єдності інтересів і зусиль вихователів батьків і медичної сестри. Діти оздоровлюються, у них піднімається настрій, поліпшується координація рухів, зміна  музично-ритмічних вправ, співу, слухання музики позитивно впливає на серцево-судинну систему й опорно-руховий апарат, підвищується тонус нервової системи та формуються позитивні емоції. Музичне виховання  в системі дошкільної освіти являється впливовою частиною, яка допомагає вирости дитині здоровою, розумною, гармонійно і естетично розвинутою.