Наша рідна Україна

Підготувала  вихователь

Білобожницького ДНЗ Яцків С.Т.

Освітні завдання: розвивати мову, мислення дітей, пам’ять, увагу, естетичні почуття; дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати  бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції.

Матеріал: легенди, вірші, приказки, прислів’я про державні та національні символи України; вишитий рушник, вишиванка, прапор, герб, запис Гімну України.

Хід заняття

На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті і скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, На бандурі грають і вірші складають про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, то скажіть же діти, що це за країна? — Наша славна Україна .

Вихователь : Сьогодні у нас діти ,особливе заняття. Воно присвячене нашій рідній Батьківщині - Україні .

Україна Скільки глибини в цьому співучому слові. Україна - рідна ,чарівна сторона.(Показ ілюстрації.) Це рясно уквітчана квітами земля, закосичена зеленню батьківська хата , золото безкраїх полів, безмежні степи й ліси, зелені долини й луки - все це наша Україна. Працьовиті й волелюбні люди здавна живуть на українській землі .

Україна - це й зелена трава на подвір'ї рідного дому , на якій можна бігати , сидіти , лежати й дивитися в небо , як пливуть біленькі хмаринки. І у полі,і на лузі , і в лісі, і в місті,і в селі - вам скрізь буде однаково хороше, бо ви вдома, на своїй рідній землі .

Кожна людина завжди з великою любов'ю згадує те місце , де вона народилася, де минуло її дитинство.

 Діти, що ви вже знаєте про Батьківщину? – А люди які тут живуть? (українці) – А якщо це дівчинка? (українка) – А якщо багато дівчат? (українки) – А якщо це хлопчик? (українець) – А багато хлопчиків? А всі разом ми… Молодці. – Якою мовою ми спілкуємось?

Діти розказують вірші про Україну

-А хто знає, чому Україна має саме таку назву?

- Послухайте легенду, яка називається "Укра-аїна - красна дівчина".

"Жили - були собі чоловік та жінка . Жінку звали Марія , чекали вони дитину. Занеміг чоловік, перед смертю просить він пам'ятати його: " Ходи, Маріє, у луг до озера - то мої очі, у ліс - то моє серце, у жита - то мої вуста" , - і навіки замовк .

Ходила Марія та доглядала за лугами , лісами, полями, сльози падали на зелену траву , листя дерев, кущів . Сонце їй низько кланялось вранці та ввечері ,Матір'ю - Землею називало, а Вітер гомонів:"Не давай дитині ім'я ,як на Трійцю народиться . Не давай ім'я.."

Що дужче Марія плакала ,то упертіше просив Вітер:"Не давай ім'я дитині. Через шістнадцять років даси".

З'явилась у Марії донечка , розвіялась печаль , пішла з душі туга . Ростила дитину, раділа . Аїною звала , що означало "дівчинка ". Дивувалися люди, чом мати донці імені не дала. А вона на те тільки усміхалася :

- Не велено

Росла дівчинка не по днях , а по годинах . Красою розквітала, у рум'янці вбиралась . Мати радіє, любується , а серце сум огортає :

- Де це бачено, щоб донька імені не мала . Не довго триматися - через тиждень - доньці шістнадцять , імя подарую , хай довіку щаслива по землі ходить .

Та не так буває, як гадається. Згубила Мати-Земля за роботою лік часу . Одного ранку зайшла до кімнати доньки , а ліжко порожнє.... Бігала , шукала - у саду , у полі . Та Аїни ніде не було . Запитала у Сонця : " Ти не бачило моєї донечки Аїни ? " . Мовчало Сонце. Запитала у Вітру :" Ти не бачив моєї донечки Аїни ?" Мовчав Вітер.

І пішла мати за село , до калини , звідки три дороги розходяться . Обняла калину та й гірко заплакала : " Доню моя , доню , що я наробила , Наказ вітру позабула , Без імені тебе лишила " .

Почув цей плач Хан , що об'їжджав поля . Прислухався , але слів материних не міг зрозуміти . - Чом , рабине плачеш ? Не знаєш , як княжича зустрічати ?

Мати неначе хтось облив крижаною водою , і вона вклонилася низенько : - Доньку шукаю . І в ту саму мить щось змусило її обернутися . Аїна йшла через луки , співаючи . В руках несла вінок , дарований матір'ю минулого року .- О , це ви , Мамо-Земле рідна . А я й не знала , що тут стрінемося . Замилувався Хан дівчиною та й питає : - О , панно , як тебе величати ? - Я без імені , просто Аїна , та й годі .- Не може так бути , - мовив Хан. - Не може , але це так , - відповіла дівчина . І це розгнівило Хана : - Не скажеш ти , то мати скаже . - Аїна я , та й усе . А мати мовчить : - Не чіпай її , ймення вона не має - не дала я їй його .Розгнівався Хан , схопив меча та й ударив по дівочій косі ,і тієї миті злякана Аїна промовила :- Пливи, пливи , кісонько, до води ,до води,та у мене красною відрости ,відрости!Ще не долетіла дівоча коса до землі - з'явилась річка - змійка за спиною ,і не видно їй кінця - краю ,а від неї безліч струмочків течуть, перегукуються . Здивувався Хан ,ще більше розгнівався ,та від кіс очей не відвів .А вони ще кращі ,а вони ще довші виросли. Вдарив вдруге Хан по дівочих косах ,а Аїна шепоче: - Косичко, косичко,люба сестричко ,розсипся квітами, по землі різнобарвними ,травами зелено - косими, хлібами життєдайними ,ти рости , моя косице, з неба барвами росися. І розсипалась коса по землі квітами, травами, хлібними ланами. Заспівали пташки зашепотіли вітри ,а з неба стежечка сонячними барвами до ніг дівчини простелилася. Зачарований Хан зіскочив з вороного коня і став на коліна : - Тобі , Аїно , ці прикраси дарую ! А вона лише махнула рукою на те . Поцілувала матір , промовила : - Не бідуй , мамо ! Так велено - ми з тобою повік поруч будемо : ти - моя Мати-земля , я твоя донька Аїна. Ти - величність , я - твоя краса, ти - спів , я твоє слово, ти - музика , я твоє сяйво .

Мати одягла їй на голову вінок і промовила : " Дружи із сонцем , вітром і служи людям , землі , бо це є наше , це твоє ! " . І гордо пішла красуня - дівчина по землі : де ступне її нога , з'являються буйні ліси , пшеничні поля , квітучі сади , багатоводні річки , прозорі озера - все оживає та розквітає.

Зачарований Хан прошепотів: - Укра-Аїна, - що означало - свята Аїна, свята дівчина! І полинуло над землею: УКРАЇНА , УКРАЇНА . Народ стали називати український.

Наша Батьківщина - Україна славиться хлібом, пшеницею, працьовитими людьми . На планеті є багато держав. Кожна країна має три символи: прапор , герб, гімн. Ось подивіться, діти, це символи України: Державний прапор , Державний герб, Державний гімн.

Психологічний етюд

Маленькі наші ніжки,

Та добре знають путь.

На службу Україні,

Як виростуть, підуть.         (діти крокують по колу)

Маленькі наші ручки,

Та кріпнуть і ростуть.

На службу Україні

Всю працю віддадуть.        (діти піднімають від плечей і вгору)

Дитячі в нас серденька,

Та щирі почуття.      (діти прикладають праву руку до серденька зліва)

Любити Україну

Ми будем все життя            (діти піднімають руки вгору і вітаються)

Вихователь. - Діти, скажіть мені, будь ласка, як називається наша Батьківщина? (Україна). Давайте сьогодні ми з вами запалимо свічечку, яка буде символом нашої любові до України. І у ваших сердечках нехай запалає маленький «вогник» гордості за те, що ви - українці. Я прошу вас пронести цей вогник  через усе  своє життя. Тож будьте чесні, розумні, горді, любіть свою рідну Батьківщину. А що для вас означає Батьківщина?

Вихователь запалює свічку і по черзі передає її кожній дитині:

1-а дитина:          Сонце в небі і зоряна ніч солов'їна - це моя Батьківщина.

2-а дитина:          Батьківщина - це ліс осінній,

3-я дитина:          Це домівка моя, і школа,

4-а дитина:          І гаряче сонячне коло.

5-а дитина:          Батьківщина - це труд і свято,

6-а дитина:          Батьківщина - це мама й тато,

7-а дитина:          Це твої найкращі друзі,

8-а дитина:          І бджола у весняному лузі.

Подивіться на карту України і скажіть , які кольори ви там бачите ? (синій , жовтий, чорний, червоний). Там, де чорний колір, на цій території України є війна , яка залишає біль, смуток та горе людству. Наші солдати мужньо захищають свою Батьківщину. Але ми віримо, що Божа ласка допоможе нам, адже добро завжди перемагає зло. І знову наступить мир на нашій Батьківщині. Зацвітуть квіти , зазеленіє трава, лани наповняться золотим колоссям.

(Діти прикріплюють квіти кругом карти України). І в кожного з вас є у маленьких ваших долоньках пташка голуб, яка символізує мир, тож підтримаємо наших воїнів, Україну прикріпимо ці голуби миру на карту (де зазначено чорний колір) , пошлемо свій мир на схід, адже ми його так всі чекаємо.

Підсумок заняття.