Свято Покрови у ДНЗ "Сонечко" м. Теребовля

Вихователь.

У нас сьогодні справжнє свято.

Гостей зібралось багато.

Традицій скарб ми пригадаємо,

Зі святом Покрови всіх вітаємо !

Вихователь

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

• Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Дитина СОНЦЕ

• Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні,

А земля там найкраща,

Де родився ти.

Виростай дитино, й пам’ятай:

Батьківщина – то найкращий край!

1. Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

2. Все найдорожче в цілім світі

Бо тут почався наш політ

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ

3. Усе найкраще і єдине,
   І радощі всі, і жалі… 
4. Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі.

ПІСНЯ «Перлина – Україна»

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина...

З небес святих прозоро - синіх,

Упала зоряна сльозина.

І утворилася перлина,

Ім’я у неї Україна.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Блакитне небо, жовте поле,

Україно моя доле.

Хлібом, сіллю ти гостинна,

Ти і я одна родина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина. (3 р)

4. У рідній ненці Україні

Щасливі ми ростем в родині

І Господу поклін складаєм

За все прекрасне, що ми маєм.

5. Їх у сяйві не впізнати

Саду і городу

То Покрова, світле свято

Нашого народу.

6. Свята Покровонько

Як мати ти нам дитинство зігрівай

І Українську нашу хату

І наш веселий рідний край.

7. Свята Покрово

Діва Марія

В твою честь, сонце світає

В твою славу зацвітають квіти

В твою честь співають діти.

Пісня Ре мажор

Під сонячним сяйвом покрови

Жовтневий золочений день

Зібралися діти в садочку

Співати веселих пісень.

Це свято ми всі готували

Співали, танок завели

Щоб славити свято Покрови

І в рідному краї рости.

Вихователь

Хочу вам легенду розказати. Діялося це давно на Україні. Тоді, коли Україною ще правили князі. А на Запорізькій Січі жили козаки. Тоді на Україну часто нападали вороги. Дівчата хустини вишивали. І козаків своїх до бою проводжали.

Пісня

Хустину дівчинонька вишивала

Козака до бою проводжала

Вишивала дівчина, вишивала

Чорну і червоную нитку брала.

Бережи хустинонька козаченька

Будеш ти носить її біля серця.

Сердься мій соколику чи не сердься

Будеш ти носить її біля серця.

Вихователь

В ті часи вітри лютували сильні. І буря шуміла. Вороги не дрімали, облогу готували напасти готові були.

(Під звук барабану хлопчики співають пісню.)

Марш

1. Марширують козаченьки

Раз-два-три

Марширують молоденькі

Раз-два-три.

Приспів: Ніженьками вліво-вправо

Все відважно, гордо, жваво

Раз-два, раз-два, раз-два-три.

2. Гей заграйте барабани

Раз-два-три

Кожен хай у ряд свій стане

Ра-два-три.

1- й козак. Чи всі вже тут?

Всі. Всі, всі, на добрий час!

1-й козак. Чи всі свої?

Всі. Свої! Чужих нема!

1-й козак. Чи всі брати?

Всі.

Брати всі до одного

На все життя, до праці й до меча!

І зрадників немає серед нас.

1-й козак.

Потрібно йти до князя

Нехай веде нас в бій.

Крокують до князя.

2- козак

Нещастя княже. Прискакав гонець.

Вороги скрізь на нашу землю йдуть.

Князь.

Так бо! Знов війна священна!

Встає полків залізная стіна!

Вперед на бій! За місто наше рідне!

За мир і щастя на українській землі!

2-й козак.

Товариші-брати!

На наступ всі, !

На визвіл міста!

Гримить труба

І стріли носяться

Вперед набій країну визволять.

3-й козак.

Нічого не боюсь! Не можу я сидіти,

Коли там битва точиться за край!

Все поле скрізь шоломами укрито!

Дзвенять мечі, щити! Гримить труба,

А зверху стріли носяться, мов тучі!

Вперед на бій, Вкраїну визволять!

Князь.

То ж козаки не бійтеся, до бою

Вперед , країну рідну визволять.

Танок козаків.

Князь. Тож готові вже до бою.

Діти.

Готові.

Князь.

Ідіть і захищайте рідний край

І з перемогою вертайтеся назад.

Дівчата зав’язують хустини козакам під пісню «Їхав козак на війноньку.».

Виходять дівчатка, стають на коліна, моляться на ікону святої Покрови.

Вихователь.

О, мати велика, милосердна,

Злих ворогів у місто не пусти!

Допоможи, Покровонько святая,

І чоловіка в битві захисти!

Оборони нам місто наше славне!

Тобі ж церкви збудуємо святі!

Тебе, Покрово, щиро я благаю,

За чоловіка долю вболіваю!

З’являється Свята Покрова у білому одязі. Звертається до жінок, які молилися їй.

Покрова.

Не плач, твоєму лиху я зараджу!

Від ворогів вам місто збережу!

Не допущу сарацинів панування

На цій землі — українській і святій!

Знімає з голови хустину-покрову і простягає її над голо­вами жінок. Вбігає гонець.

Гонець.

Радуйся, народе!

Стенувся ворог, кинувся назад.

Немов зайшла на них яка мана!

Вихователь.

Хвилити Бога! І Покрові слава!

Велик наш Бог! Повік йому хвала!

Чоловікам назустріч!!! Слава! Слава!

Покрові слава, й людям всім хвала!

Вихователь.

Нас теж настигла лиха година. І за нашу землю гинуть невинні люди. Наші діди, тати, брати, сини, онуки.

Музичний керівник.
Присвячується загиблому українському солдату

" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити Господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім.. постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Автор: Людмила Лєгостаєва

Вірші Дітей

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.

Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,—
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля – 
воскресне.

Все знову буде добре, брат, 
не буде більше рвати «Град» 
над головою
і тільки хлопці, 
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
5. Живи, живи, 
герою і солдат,
за всіх, хто не прийшов назад
з святих і вічних…
І та земля, що прийняла 
до себе хлопців – тепер також 
свята, свята – на всі століття і віка…

Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.

7 . Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
8. Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
9. І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен вони для нас герої.

Автор: Невідомська Вікторія

Вихователь.
О, Мати Божа! Ми - твої діти.
Тобі сьогодні приносим квіти.
Тебе благаєм, уклінно просим,
До Тебе в небо ми руки зносим.
Прийми нас, Мати, під сій Покров,
Тобі даруєм серце й любов,
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи. 

Пісня.

Кулі летять, небо чорним стає.

Ми, або нас, брат - прикриєш мене.

Війна, як війна, нещадна така.

Скільки сердець, забирає вона.

Приспів:

Прошу в неба й землі не беріть їх собі!

Не беріть, не беріть їх собі.

Прошу в неба й землі залишіть їх сім'ї!

Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.

Стане зеленою чорна земля.

И загоються рани від болю.

И єдиною стане, країна моя.

Приспів:

Прошу в неба й землі не беріть їх собі!

Не беріть, не беріть їх собі.

Прошу в неба й землі залишіть їх сім'ї!

Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.

Загоються рани від болю.

Заколоситься земля.

Стануть хмари сині.

И скажемо всі - "Слава Україні!"