Мистецтво орігамі. "Нетрадиційні техніки в зображувальній діяльності

Підготувала вихователь ДНЗ №2 м. Кременець

Сорочинська Л.М.

Перші спроби використати орігамі в педагогічних цілях в Європі зв’язують з ім’ям німецького гуманіста Фрідріха Фребеля. Він вважав, що найперше і головне завдання педагога – сприяти органічному розвитку закладених в дитині природних даних. Він особисто спілкувався з Песталоцці і знаходив його ідеї доволі близькими своїм поглядам. Вслід за Руссо Фребель вважав Природу найкращим вчителем людства. Він прагнув втілити в життя свою ідею про те, що постійна практична діяльність дитини являється складовою частиною виховання і сприяє її розумовому розвитку.

Керуючись цими ідеями, Фребель пропонував своїм вихованцям основи геометрії

вивчати не за допомогою лінійки, циркуля і відволікаючих понять, а через зрозумілі процеси складання паперу.

Орігамі розвиває дрібну моторику пальців.

Перш за все, важливо навчити дітей загладжувати лінію згину. Зазвичай вони намагаються робити це долонькою або кулачком. Це неправильно. Потрібно слідкувати за тим, щоб при складанні виробів в техніці орігамі діти згладжували лінію згину пальцем. Я пропоную малюкам пограти гру „Праска”. Діти стискають всі пальці в кулачок, а вказівним проводять по столі, роблячи рухи „вперед – назад”.

Коли діти вивчать цей рух – значить „праски – пальчики” стали гарячими. Тепер можна прасувати папір. Для цього заздалегідь готую паперові квадрати на кожну дитину. Пропоную дітям скласти квадрат навпіл, а потім, не поспішаючи, прогла-дити лінію згину. Після того, як діти навчаться правильно виконувати цю вправу, можна приступати до складання виробів.

Орігамі вчить дітей працювати по схемі і за планом.

При роботі з дітьми дошкільного віку, як правило, використовують найпростіші прийоми складання паперу, такі як: зігнути на себе (на кресленні – лінія „долина”) і зігнути від себе (на кресленні – лінія „гора”). Для того, щоб пояснити їх дітям, я проводжу з ними жартівливу „орігамську” розминку. Пропоную дітям виконати нахили від себе і на себе, щоб на своєму тілі відчути різницю між цими поняттями. Або проводжу гру „Комашки мандрують”. Пропоную дітям уявити, що вони маленькі комашки у казковій країні. Вони повинні подолати довгий шлях. Кажу: „Візьміть великий паперовий квадрат, зігніть його навпіл „долиною”, пос-тавте на стіл, притримуючи руками за його бокові сторони. Це дорога, по якій доведеться йти. Навкруги – високі гори, і пройти можна тільки по одній доріжці (по лінії „долина”). А тепер,швидко перебираючи пальчиками, „пробіжіть” по лінії згину. Відчуйте, що „доріжка” рівна, пряма. Відігніть одну сторону квадрата „горою” до лінії згину. І знову поставте папір на стіл, як і раніш, одну сторону квадрата притримуючи рукою. На шляху у комашок висока гора. Заберіться на її вершину, погуляйте по ній і скотіться вниз”. Потім можна запропонувати дітям повторити цю мандрівку, використовуючи умовні знаки, прийняті в орігамі. Так діти зроблять перший маленький крок до вміння працювати по схемі і плану.

Якщо при складанні фігурок використовувати різноманітні сорти паперу, то можна збагачувати сенсорний досвід дітей.

Діти краще засвоюють основи орігамі, якщо при цьому їх знайомити з якостями і властивостями паперу. Наприклад, можна провести бесіду про те, чого вони бояться. Послухавши їх розповіді, запитати: „Чого (на їх думку) боїться папір?”

А потім запропонувати дітям торкати, гладити, м’яти, рвати, мочити, згинати папір, спостерігаючи при цьому за його змінами. Бажано, щоб у дітей при цьому виникали ігрові образи і враження від того, що відбувається. Наприклад, якщо рвати папір обережно, уважно прислухаючись до звуків, що виникають, то можна почути як співає папір. Важливо, щоб кожна дитина могла обстежити папір різної фактури і на власному досвіді впевнитися, з якого ж паперу можна складати фігурки в техніці орігамі.

Орігамі навчає дітей орієнтуватися на аркуші паперу.

Як показує практика, дітям важко орієнтуватися на аркуші паперу і засвоїти різницю між деякими діями і умовними знаками, наприклад, повернути і перевернути. Як допомогти дітям оволодіти цими поняттями? Можна використати для цього книги. Запропонувати дітям взяти в руки книги, а потім повертати і перевертати їх в різні сторони, примовляючи: „Раз, два, три – повернись, а тепер перевернись”. Для цих дій можна використати також різні іграшки. Чим більше дитина рухає предмети і відчуває на собі ті чи інші дії, тим краще. Тим швидше вона зрозуміє значення спеціальних слів і виразів, що використовуються в орігамі.

Орігамі формує у дітей навички конструювання.

Для складання дітям краще пропонувати папір розміром 15 на 15см, а вихователю для пояснення краще брати квадрат 20 на 20см. Якщо папір буде з однієї сторони кольоровий, а з другої білий, то під час показу діти зможуть орієнтуватися не тільки на словесну інструкцію, а й на співвідношення кольорів. Дітям важливо одночасно бачити дії вихователя і слухати його пояснення.

Не треба боятися термінів і замінювати їх іншими назвами, більш доступними для дітей, адже діти запам’ятовують ці назви і надалі з великими труднощами запам’ятовують правильні, загальноприйняті назви.

Якщо у дитини щось не виходить, потрібно підійти до неї із своїм квадратиком, стати позаду і на своїй роботі показати їй, як потрібно робити фігурку, коментуючи при цьому свої дії. І тоді обов’язково все вийде.

Інколи дитині не вдається виконати завдання разом з усіма – дитина засмучується, втрачає інтерес до роботи, а то й плаче. Потрібно знайти вихід: заспокоїти, підбадьорити, дати новий аркуш паперу, не викидати зіпсований квадрат, а поправити його і скласти базову форму чи фігурку. З перших кроків знайомства з орігамі потрібно вселити в кожну дитину впевненість у те, що все вийде, що завжди можна виправити допущену помилку. Перший досвід повинен зародити в серці дитини інтерес до орігамі.

Орігамі і казка.

Орігамі – чарівний, казковий, незвичайний світ і, звичайно, гра. Із простого аркуша паперу можна створити цілий світ! Фігурки, складені з паперу, досить умовні, що дає дитині можливість додумати, дофантазовувати, що її іграшка в даний момент робить – плаче, сміється. Фігурка виконана в техніці орігамі оживає в руках дітей, про неї хочеться розповісти. Так народжується казка. Дитина вчиться творити, складати, спостерігати, гратися із своїми однолітками. За допомогою орігамі розвиваються комунікативні навички. Бажання спілкуватися, поділитися вра-женнями, допомогти один одному в процесі складання виникає саме. Добре, якщо дитина буде отримувати від цього задоволення. Склавши з малятами ведмежатко, можна попросити їх заспівати йому колискову пісню. Так діти навчаться і фігурку складати, і пісеньку вивчать. А ще можна придумувати з дітьми казки - мініатюри, записувати їх, проілюструвавши фігурками, виконаними в техніці орігамі. Ця робота сприяє розвитку творчих здібностей дітей.

Перед тим, як почати виготовлення фігурок орігамі, або під час їх складання, можна розповісти дітям казку чи оповідання, де діють ці іграшки.

Особливо приваблює дітей те, що вони самі мають можливість створювати такі вироби, які потім можна використовувати в різноманітних інсценуваннях, іграх, розвагах.

Можливості орігамі безмежні. Створюючи фігурки персонажів, у малят з’являється почуття самореалізації своїх творчих задумів, фантазії. Ця діяльність має велике значення в розвитку творчих здібностей дитини, художнього смаку, вміння бережливо й економно використовувати матеріал, намічати послідовність операцій.

Діти навчилися бачити, чути, розуміти красу слова, дії, у них підвищився рівень запам`ятовування, координація рухів, стало виразнішим мовлення, вони виявляють самостійнісь, ініціативу, творчість. Знайдено шляхи, що дають змогу дітям не тільки розвинути творчу уяву, придумуючи ігри – драматизації з паперовими фігурками, а й оволодіти різними способами дій з папером, такими як згинання, багаторазове складання, склеювання. Зосереджуючись на процесі та послідовності виготовлення іграшок, у дітей розвивається зорова увага та пам`ять. Також діти поповнюють словник спеціальними термінами на позначення назв геометричних фігур, понять: „кут”, „центр”, „середина”,