Опис досвіду роботи

вихователя Теребовлянського дитячого ясла-садка «Ромашка»

Ваньо Олександри Василівни 

 

Тема досвіду: Українські витинанки в роботі з дітьми дошкільного віку.

Виховати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне – вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною. І якщо люди втратять здатність відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ. Краса, яка сприймається усіма органами чуттів, проникає глибоко у душу і назавжди оселяється там.

Чи планувала я свій життєвий шлях присвятити педагогіці? Стати вихователем? Так. Про це я мріяла з самого дитинства. І у 1997 році доля привела мене до Теребовлянського ясла-садка «Ромашка». Як це було давно, а здається, що вчора. Пам’ятаю своє перше заняття з яким хвилюванням і трепетною радістю готувалася я до нього. Пам’ятаю обличчя своїх перших діток. Спочатку було багато невдач і розчарувань. Але йшов час. І я разом із своїми дітками вчилася, експериментувала, удосконалювалася.

Мій дошкільний навчальний заклад забезпечує збалансований розвиток кожної дитини, реалізує в ній потребу до саморозвитку, самореалізації і самозбереження, а також здійснює освітній процес за художньо-естетичним та фізкультурно-оздоровчим пріоритетними напрямками.

Моє педагогічне кредо:

«Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися, розквітнути та зробити її перші кроки пізнання посильними, цікавими та радісними».

Витинанки — один із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей. Вони тісно пов’язані із святковими обрядами, покутами і звичаями народу. Доступність матеріалу і інструментів сприяло розвиткові цього виду народної художньої творчості, в якій безпосередньо виявились естетичні почуття, жива уява та спостережливість людей, що створювали витинанки. Виникнення і розвиток паперової витинанки, відбувалося значно пізніше від інших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва, в котрих сформувалися певні мистецькі традиції. Паперові витинанки придатні й в умовах сучасного міста. Вони застосовуються як новорічні прикраси вітрин і вікон. До техніки витинання і мотивів народних візерунків все частіше звертаються сучасні художники. Витинанка є чудовим видом мистецтва, який розвиває дитячу фантазію, художній хист, а також малу моторику рук. Сприяє всебічному розвитку дитини.

Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропоморфні і зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури й т.п. Папір при витинанці складали вдвічі, учетверо, увосьмеро, що дозволяло створити постійні структури, композиції. Витинанки кінця XIX — початку XX ст. відрізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні й у багатьох осередках вони придбали своєрідні локальні риси щодо трактування матеріалу, форми, силуету, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, симетрії, багатства орнаментів. Так, витинанки західних областей розмиті й дрібно орнаментовані, як їхні писанки й рушники; подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок; витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом. Крім того, у кожній паперовій прикрасі проглядається стиль окремого майстра. Більшість орнаментів та символів дуже давнього походження. Це знаки спілкування наших пращурів з природою та всесвітом. В них створилася система знаків. Причому в кожному історичному регіоні були свої особливості. Геометричні символи є дуже пошире-ними у всіх видах українського мистецтва. Ми бачимо їх у витинанках, у писанках, в прикрасах народного костюму, тощо. Символи, які зображали сонце, були одними з найпоширеніших на всій етнічній території України та інших стародавніх цивілізаціях. Культ сонці був найголовнішим у житті. Даждь-бог (сонячний бог) — один з головних богів у язичницькому пантеоні. Тому символ сонця дуже поширений на обрядових яйцях. Найдавнішим символом сонця був трипроменевий знак. Хрест (хрестя) символізував також просторове уявлення наших предків, був символом вогню. Такий символ відвертав біду та провіщував щастя. Звичайний хрест означав добу, а зі свастям - рік. Хрест був також символом бога землі.

Символ богині-Берегині був більше поширеним на Західному Поділлі та Поліссі. Вона є покровителькою всього живого. Символ спрощувався що став нагадувати літеру «Ж» і від того його часто називають жучок. Трикутник також є поширеним символом. У ньому втілена ідея триєдності Всесвіту: неба, землі і води. Цей знак також символізує батька, матір та дитину. Це - символ божественної Трійці. Сяйво у вигляді трикутника — атрибут Бога-Отця. Рівнобічний трикутник символізує завершеність. Трикутник, обернений вершиною вгору є сонячним і має символіку життя, вогню, полум’я, чоловічої основи, духовності. Трикутник, обернений верши-ною донизу, є символом, пов’язаним з Місяцем, жіночою основою. водою, символізує Велику Матір, Богиню-Рожаницю. Трикутники часто розміщені в витинанках в основі «вазонків», «дерева життя» . Символ вогню, поряд з водою, є чинником світобудови, символом чоловічої сили. В багатьох обрядах Вогонь — символ любові, який є посланцем Сонця на Землі і дає людям світло, тепло, хліб і всяку страву, допомагає в ремеслах.

Жодне свято в наших предків не обходилося без речей, що не лише символізу-вали певні почуття, уявлення тощо, але й були покликані захистити від злих сил, натомість забезпечити здоров’я, добробут і спокій у родині. Це так звані обереги. Вони супроводжували давніх українців у повсякденному житті, але особливо активну участь брали у святкуваннях. Берегиня - вона сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це — вічне оновлення та гармонію життя. Берегиня — дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Півень — надзвичайно поширений і багатоплановий символ. Є дуже поширеним символом в українській витинанці. Вода і Сонце. Майже всі українські витинанки позначені благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьми-пелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. Земля-берегиня всього роду людського. Вона нас годує, одягає, напуває. Існувало таке прислів'я: «Хто про землю дбає, вона тому повертає. Дерево життя — це найголовніший символ рослинного світу майже у всіх народів планети. В українців воно існує практично у всіх видах мистецтва, зокрема широко оспівується в колядках, а також часто зображуеться у витинанках-як символ оберіг.

Дошкільний вік – це вік, сприятливий для розвитку творчості. Дитині все дається легко, все цікаво і все вона виконує з великим захопленням, особливо коли ці дії пов’язані з грою або просто включені в ігрові відносини. Що стосується до-шкільнят, то художня творчість – це можливість дитини передавати свої власні думки, почуття, стан, настрій, фантазії через самобутні, оригінальні художні засоби самовираження. Мистецтво – це той канал, через який може виявитися та реалізуватися у матеріалі внутрішнє життя дитячої душі. Виховання - вічна проблема. Відколи існує людство на землі, відтоді й змушено воно невпинно дбати про виховання нащадків і продовження свого роду. «Найбільший скарб у кожного народу - його діти» - так давно, а ніби сьогодні, ці слова сказала відомий педагог Софія Федорівна Русова. Відродження нації починається з дитячої колиски, родини, з дитячого садка. Душа дитини в період дошкільного, і молодшого шкільного віку найчутливіша й найвразливіша; і в цей час найбільше треба плекати її, пильнувати, щоб серце, воля і розум розвивалися нормально. Провідну роль у психічному розвитку дошкільника відіграє емоційна сфера. Емоції «зв'язують» вищі форми психіки людини та її внутрішнє «середовище». Будь-яка діяльність супроводжується емоціями, які визначають ефективність цієї діяльності. Проблема розвитку емоцій, їх роль у виникненні мотивів, як регулятор діяльності та поведінки дитини, — одна з найважливіших проблем психології та педагогіки, яка розкриває особливості становлення особистості дошкільника. Емоції визначають ефективність навчання та виховання, беруть участь у будь-якій творчій діяльності дитини. Ознайомлення дітей з національною культурою, традиціями неможливе без урахування принципу емоційності навчання. С. Русова була глибоко переконана, що виховання дітей має бути позначене мистецтвом, естетичним сприйманням і емоціями. Саме від питомої ваги емоційного фактору залежить міцність засвоєння народознавчого матеріалу. «Щоб якийсь образ глибоко заліг у пам’яті, почуття має збудуватись самим цим образом, або образ повинен бути в тісному зв’язку з тим, який пройнятий почуттям, і до того ж однаково, якого б роду це почуття не було: страх, любов, гнів, сором чи здивування». Так формується фундамент національної духовності, свідомості. Одним із форм народознавчого материілу - є витинанка. Витинанка - емоційно насичена і своїм змістом впливає на дитячу емоційну сферу. Дитина не може залишитись байдужою до зачарованої мелодії української витинанки. Заняття з витинанками в дитячому віці мають не стільки пізнавальний характер, скільки виховний. Вони мають на меті виховати у дитини почуття національної гідності, викликати інтерес до національної культури, прищепити дітям любов та повагу до українських державних і народних символів, оберегів, звичаїв.

Всі витинанки можна поділити на три великі структурні групи: одинарні, складні та комбіновані. Одинарними здавна називали витинанки з одного аркуша паперу. Вони відзначаються високою декоративністю форм і дзеркальною симет-рією. З одного паперу одне витинання давало дві витинанки з однаковим орна-ментом – «площинну» і «просторову». Під папір з вижатим контуром підклеювали папір іншого кольору, і утворювалася друга витинанка (площинна). Просторова з’являється за рахунок витягнутого фону. Складні витинанки мають спільні риси з народним розписом.

Основне у витинанці – це вміння уявити майбутній малюнок. Для цього потрібний точний окомір, щоб була рівновага, ніщо не випадало і не переобтяжувало, щоб зберігалась ажурність рисунка й водночас вся композиція була чітка і ясна. Від того, як складено аркуш паперу, залежить і майбутній малюнок витинанки. Якщо він складений лише вдвоє, то утворюється стрічковий малюнок з однією віссю симетрії, а якщо складений у чотири, вісім, шістнадцять складок, то вирізані фігури малюнка розміщуються колом по променевих вісях складеного паперу. Аплікаційні витинанки складні за композицією і утворюються за допомогою окремих елементів залежно від малюнка, наклеєного на папір. Цікаво те, що в разі зміни лише однієї, навіть незначної деталі, нова витинанка дуже відрізнятиметься від попередньої. Велике значення має співвідношення самої витинанки з основою, на яку її буде наклеєно.

Дітей дошкільного віку зацікавлюють тематичні витинанки, які відображають історію, суспільні події, свята та обряди нашого народу. Виконати дітям такі витинанки без попереднього схематичного малюнка не дуже важко. Аби показати, як виконується симетричне вирізування, слід аркушем паперу закрити по горизонталі чи вертикалі половину зображення витинанки і пояснити, що робота виконана з паперу, складеного навпіл.

Ознайомлюючи дітей з різними варіантами витинанок, ми тим самим вводимо їх у світ дизайну: поглиблюємо поняття про ритм, чергування елементів у декора-тивних композиціях. Важливою складовою навчально-виховної роботи, спрямованої на поглиблене художнє сприймання витинанок, має стати навчання дітей «читанню» їх змісту за кольором і вишуканою формою зображень. Витинанки спонукають дітей до мовленнєвої творчості.

Привчаючи дітей жити і працювати за законами краси, треба з малечку при-вчати їх бачити красу оточуючого світу. Потреба в красі у дитини існує з перших днів її життя. Починаючи освоювати елементарні рухи, малюк тягне руки до красивої іграшки і затихає, почувши звуки музики, дивлячись ілюстрації до своїх книжок. Істину сприймає тільки чиста душа. Душа малюка…
Наше завдання не тільки в тому, щоб дати конкретні уміння, навички. Потрібно намагатися допомогти дитині побачити світ, пережити з нею красу, вселити у неї впевненість у своїх силах і запалити вогник радості, творчості, які важливо підтримувати з самого початку творчого шляху, сказавши: «Ти все зможеш!».

* розвивати у дітей естетичне сприйняття, закладати основи художнього смаку;

* розкрити значення техніки витинання в процесі створення дитячих робіт;

* розвивати асоціативно-образне мислення, уяву, творчі здібності;

* розглянути проблеми розвитку дитячої творчості в психолого-педагогічній і методичній літературі.

Руки людини – унікальний інструмент. Вони все можуть робити. Руками ми їмо, пишемо, будуємо, перемо, готуємо їжу, пестимо дітей. Наші руки завжди з нами. Досвід показує, що одне з найбільш важливих умов успішного розвитку дитячої творчості - різноманітність та варіативність роботи з дітьми на заняттях. Новизна обстановки, незвичайний початок роботи, красиві і різноманітні матеріали, цікаві для дітей неповторювані завдання, можливість вибору і ще багато інших чинників - ось що допомагає не допустити в дитячій діяльності одноманітність і нудьгу, забезпечує жвавість і безпосередність дитячого сприйняття та діяльності. Важливо, щоб всякий раз вихователь створював нову ситуацію так, щоб діти, з одного боку, могли застосувати засвоєні раніше знання, навички, вміння, з іншого - шукали нові рішення, творчі підходи. Саме це викликає у дитини позитивні емоції, радісне здивування, бажання творчо працювати.

Новизна досвіду і полягає у створенні системи занять з використанням техніки витинанки.

У світі стрімкого розвитку техніки та інформаційних технологій найактуаль-нішою та відповідальною функцією суспільства залишається виховання здорової, всебічно розвиненої, високоморальної людини. Соціально-економічні перетворення диктують необхідність формування творчо активної особистості, яка має здатністю ефективно й нестандартно вирішувати нові життєві проблеми. Виховання творчого ставлення до справи - одна з найскладніших і дуже цікавих завдань сучасної педагогіки. І хоча у народі кажуть «Вік живи - вік учися», важливо не пропустити той період у житті дитини, коли формуються основні навички та вміння, серед яких центральне місце відводиться уяві, фантазії, інтересу до нового. Якщо такі якості не розвивати у дошкільному періоді, то настає швидке зниження активності цієї функції, отже, збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення.

Застосування витинанки допоможе:

- налагодити ефективну комунікативну взаємодію з дітьми під час спільної творчої діяльності;

- більш глибоко пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну своєрідність, визначити потреби та інтереси;

 - діагностувати емоційний та психічний стан дошкільника;

- сприяти успішній соціалізації особистості.

Я прагну допомогти дітям повірити в себе, не боятися висловлюватися, спря-мовувати дитячу діяльність на шлях краси та праці. Тому такі заняття набули вільної форми, де є місце і для педагогічної імпровізації, і для раптових волевиявлень дітей. Таким чином, я стараюсь навчати дітей основам творчого вирішення художньої проблеми, надати їм можливість для прояву активності та самостійності. Для забезпечення комплексного процесу розвитку дитини я включила три типи організації діяльності дітей запропоновані сучасною дошкільною дидактикою. А саме: спеціально організована діяльність, партнерська діяльність, самостійна діяльність. Враховуючи вікові особливості та індивідуальні здібності дітей, я організовую свою роботу так, щоб заняття не перетворювалися на механічне копіювання зразків, а розвивали фантазію, бажання вигадувати щось нове, цікаве. Діти стали більш активними, ініціативними, здатними до знаходження особистісних оригіналь-них рішень. У них знизився страх перед невдачею, перед можливим критичним зауваженням. З'явилася більша упевненість у собі і у своїх можливостях, вміння об’єктивно оцінити свою і чужу роботу. Збагатився досвід дітей і вони почали отримувати задоволення від процесу творення.

Прилучення дітей до народної творчості, мистецтва, такого як витинанки, виховують у них естетичні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак. Завдяки ознайомленню з витинанкою, творами народних умільців декоративно-прикладного мистецтва, діти пізнають особливості національного побуту та культури, прилучаються до духовних надбань попередніх поколінь і своїх сучасників. Мистецтво готує дітей до сприймання прекрасного у житті, формує відчуття ритму, гармоніїї, позитивні, моральні якості і почуття. Той, хто відчув на собі життєдайний вплив народних, духовних скарбів, прагнитеме з честю дотримуватись заповітів батьків, утверджувати добрими справами свій родовід, будувати в собі храм Добра, Правди і Краси.

Своїм завданням я бачу розвиток творчої особистості. Адже дитина має повноцінне життя лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. На це вказував і видатний педагог В.О. Сухомлинський, говорячи, що без них вона – засушена квітка. Не всі діти у майбутньому мають стати майстрами , але кожна дитина може навчитися помічати навколо себе красу, шанувати її та вміти відтворювати у своїй творчості. Коли дитина не побачить краси у «малому», вона не навчиться бачити прекрасне й у «великому». Я пропоную вихователям дозволити дітям займатися творчою діяльністю і нехай вони розвиваються, нехай трудяться, нехай радіють, нехай творять.