Ранок: « Святий Миколай у лісових звірят»

 

Підготувала вихователь ДНЗ

 с. Білобожниця Кучма М.В.

Вихователь:

Святий Миколай за свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях людей. А його любов символічно оживає в дні його святкування по цілому світі, коли він обдаровує дітей дарунками. Для всіх він став символом щирої любові до ближнього.

Що ми знаємо з його життя? Миколай жив у Мирах, у Лівії. Народився він у багатій сім'ї, ріс дуже доброю і чуйною людиною. По смерті батьків став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним і калікам. Як щедрий Бог з небес, він часто заходив до багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх чим міг. Після смерті його визнано святим. І от з того часу кожен рік у день святого Миколая, 19 грудня, ми відзначаємо це улюблене свято. З цієї нагоди ми зібрались сьогодні.

1 дитина:

У нас тепер зима лютує,

Землю снігом засипає,

Та щорік у цю пору

До нас Святий Миколай вирушає.

2 дитина:

Він сідає в срібні сани,

Три коники везуть бистрі,

Ангел-візник поганяє,

Ясним світлом місяченько

Їм дороги освітляє.

3 дитина:

І зіроньки – чудо-зорі-

Теж освітлюють їм путь,

Їде в гості Миколайко,

Бо Його щорічно ждуть.

Танець зірочок

4 дитина:

Ждуть Його у кожній хатині,

Бо несе він подарунки

І дорослому, й дитині

5 дитина:

Його з радістю чекають,

У молитвах прославляють,

В віршах, піснях величають.

Пісня «Святий Миколай»

Вихователь:

За традицією святкування діти пишуть листи Миколаю зі своїми проханнями.

(Діти встають і ведуть хоровод, тримаючи у руках листи до св. Миколая. В залі на встановленому дереві прикріплена поштова скринька.)

Поспішаймо, поспішаймо із листами,

Бо вже їде Святий з неба саночками.

Не забули ми листочки написати

Та й Святого Миколая попрохати.

(Кидають по черзі листи і промовляють.)

1 дитина:

Мені ляльку!

2 дитина:

Мені книжку!

3 дитина:

А мені із гуми мишку!

4 дитина:

А мені коня швидкого.

Ще й шабельку до нього!

5 дитина:

А мені цукерок трішки, Шоколадок і горішків, Торбу пряників медових, Круглобоких і здорових!

6 дитина:

Чи бува не забагато'.'

7 дитина: (вражено)

Та ж іде багате свято.

8 дитина:

Я собачки хочу дуже,

А цукерки – це байдуже!

Вихователь:

В дитячий садочок Миколай завжди

носить книжечки нові.

Сподіваюсь, що сьогодні

різочки нема нікому.

Ну, швиденько, швидко, діти,

Починає вже темніти!

Скоро вже приїде в гай

Наш Святитель Миколай.

Виходять діти

1 дитина:

Гей, пошлемо листочок до раю:

"Не забудь нас, Святий Миколаїв!

Не забудьте про нас, янголятка!

Вас прохають і хлопці, й дівчатка.

Завжди ми були чемні і милі,

До школи охоче ходили,

Шанували матусю і тата

Та любили сестричку і брата.

2 дитина

Ми складали долоні маленькі

І молились до божої неньки,

Тож гостей ми чекаємо з неба –

А антипка нам зовсім не треба".

Гей, пошлемо листочок до раю:

"Ми чекаєм, Святий Миколаю!

Ми чекаємо вас, янголятка!

І підпишемо: хлопці й дівчатка!"

{Декорація лісу. З-за кущів виходить Ведмідь, Вовк, Лис, Заєць.)

Вовк:

Гей, Бурмиле, чи ти чув,

Чи ти бачив, хто це був?

Ведмідь:

Бачить-бачив, чути-чув,

Але що це - не збагнув!

Лис:

До Святого Миколая

Діти тут листи вкидають.

Заєць:

І у голос розказали

Все, чого собі бажають.

Вовк:

Жаль. Ой жаль, жаль, мій любий брате,

Що не вмієм ми писати! (Замріяно)

Дуже - ах! - хотів би я

Хоч маленьке порося!

Заєць:

Ой, стидайся! У Святого

Як проситимем такого?

Краще побажай собі

Ось капустоньки хоч дві!

Ведмідь:

Ну, смішний ти, куцохвостий!

Та ж хіба коли Вовк просить?

(звертається до Вовка)

Все вовкам, а ось я

З'їв би меду горщик, два.

Лис:

Звісно, мед - це не найгірше,

Але курочку смачніше

Заїдати на обід -

Та про це просить не слід!

У Святого Миколая

Я хоч масла попрохаю.

Ведмідь:

Чути - здаля щось гуде!

Може, вже Святий іде!

(Звірі ховаються. Вбігає двоє дітей - Люба і Зіна. Люба голосно плаче.)

Зіна:

Ой, не плач! Ой, почекай!

Бачиш, ось і ліс!

Люба:

Є і скринька, Зіно мила,

Та... листочка я згубила!

(Знову плаче.)

Зіна:

Ну, не плач же, не ридай!

Та ж Святитель Миколай

Знає всі наші бажання,

Всі надії, сподівання!

Хоч листочка ти згубила,

Добрих вчинків ти зробила

Певно, більше, ніж ми всі.

Люба:

(втерла сльози, всміхнулася)

Ах ти, Зіно, язиката,

Ти забула розказати.

Скільки ти добра зробила

І не була вередлива.

Зіна:

Годі, на хвальбу не час!

Чуєш? Хтось іде до нас!

Вовк: (Виглядає з-за куща, тримаючи листа в зубах)

Я доріжкою ішов

І листок оцей знайшов.

Ведмідь:

Це ж оця панянка мила

Знехотя його згубила.

Кинь скоріш листа у скриньку,

Щоб потішити маленьку!

Вовк: (Міцно тримає листа лапою)

Ой, ні-ні! О ні! Я сам

Вже його Святому дам!

Може, стане він добріший,

Дасть м'ясця мені радніше.

Ведмідь: (прислухається)

Швидко! Вовче, кинь листок!

О, вже чую скрип санок!

Вовк (заперечує головою й лапами, обидва ховаються)

6 дитина:

У святу зимову пору

Із Божого раю-Двору

Миколайко виїжджає

Й дуже-дуже поспішає.

7 дитина:

З неба їде до землі

Там, де діточки малі.

Поміж зірок, поміж хмари

Миколайко везе дари.

8 дитина:

Тим, що Його прославляють,

Тим, які щорік чекають...

Їде в гості Миколай

У мій рідний любий край !

9 дитина:

В нас тепер зима панує,

Землю снігом засипає,

Та в цю пору до нас в гості

Миколайко поспішає...

10 дитина:

Він сідає в срібні сани,

Янгол коней поганяє...

Їде, їде Миколайко,

Бо Його земля чекає.

11 дитина:

Зіроньки та місяченько

Освітляють ясно путь.

Їде, їде Миколайко,

Де Його щорічно ждуть.

Янголятко 1:

Я маленьке янголятко,

Маю біленькі крилятка

Доброго Вам дня, малятка!

Знаю, ввечері молились,

Тата, маму поважали,

Рідну мову шанували.

Янголятко 2:

Глянь-но, тут, в кущах, неначе

Щось цей Вовк сказати хоче.

Вовк:

Ви простіть мені, що я...

Бо знайшов я тут листа

І не вкинув ще у скриньку.

(Кладе листа і тікає)

Янголятко 2:

Ах, це та маленька Люба,

Що так пильно чистить зуби.

Точно в школу вже вчащає,

Гарно віршики вивчає.

І для Люби, і для всіх

Є дарунків повний міх.

(Стукіт у двері. Входить чорт Антипко)

Антипко:

Агов! Агов! Чи пустите до хати?

Бодай погрітись... холодно...

У мене є дарунки для дітей!

Ведуча:

Справді? Що ж це за дарунки?

Антипко:

Накрутив я купу різок

На усіх нечемних діток.

Тут стане всім: дівчаткам-задавакам

І хлопцям-розбишакам.

Які не слухають ні мам. ні татусів.

Ха-ха! Хі-хі! Ха-ха! Хі-хі! Даруночки такі!

Тут самі лиш пустуни,

Я всіх їх добре знаю.

Отак! На! На!

(Дає різки дітям)

Янголятко 1:

Ось вам подарунки. Це правда, діти?

Діти:

Ні! Ні!

Антипко:

Ах, так! Ви всі нечемні діти!

І зараз всіх я буду бити!

Вихователь:

Згинь з очей, нечиста сило,

В цю ж хвилинку пропадай!

(Антипко тікає.)

Янголятко 2:

Але спершу, малята,

Обдаруєм всіх звіряток.

Щоб ні в лісі, ні у полі

Не робили шкоди злої.

Янголятко 1:

Вовкові ось тут ковбаска.

Вовчику, бери, будь ласка!

Лисові - дві круглі шинки,

Це для тебе лакоминки!

А Ведмедеві, нівроку,

Бочка меду круглобока.

Янголятко 2:

Зайчику, ближче підійди-но,

Моркви тут тобі торбина.

Вихователь:

Що ж звірят обдарували.

Свято знову засіяло.

12 дитина:

Святий, щедрий Миколай

Йде щороку в рідний край

В кожну хату, в кожен дім

І несе дарунки всім.

13 учень:

Добрим є він для людей,

Для усіх, усіх дітей!

І Його щедрота й ласка

Для нас є як справжня казка!

14 дитина:

Бо приходить він тоді,

Коли темно на землі.

Тихо-тихо в дім прийде,

Подарунки покладе.

15 дитина:

Навіть сліду не лишає,

Хоч і кожен із нас знає

Що відвідує всяк раз.

Миколайко усіх нас.

16 дитина:

Каже так мій любий дід,

Що це свято з давніх літ

В Україні вже існує,

Радість людям всім дарує

17 дитина:

То ж Його усі славімо,

В добрі, мирі всі живімо!..

О, Все щедрий Миколай,

Нам в усьому помагай!

Пісня «Ой, хто - хто Миколая любить»