«Ти добро лиш твори повсюду…»

 

 

Підготувала вихователь ДНЗ

с. Білобожниця Чортківського району

Кучма М.В.  

 

 

Лінії розвитку:

Соціально - моральний розвиток:  виховувати патріотичні почуття, учити дотримуватись необхідних моральних норм та правил, виявляти дружнє, товариське ставлення до своїх товаришів.

Емоційно – ціннісний розвиток: учити дітей цінувати дружбу, бути безкорисливим, відданим, формувати вміння емоційно відгукуватися на тематичний літературний матеріал, виявляти інтерес людей,зокрема українського народу, національних традицій. Мови.

Художньо - естетичний розвиток: учити вихованців радіти своїм красивим вчинкам,Позитивним якостям.

Фізичний розвиток: залучити дітей до гри – гаївки. Попрацювати над координацією рухів.

Мовленнєвий розвиток: збагачувати словниковий запас,зокрема синонімами - людськими чеснотами та вами; учити словесно коментувати свої почуття,вправляти дітей у правильній побудові речень,підтримувати інтерес до художнього слова.

Пізнавальний розвиток: продовжувати знайомити дітей із звичаями, традиціями, легендами українського народу.

Креативний розвиток: підтримувати цікавість до власного внутрішнього світу, бажання пізнавати його, прогнозувати та аналізувати наслідки своєї поведінки.

Використані матеріали: легенда, вірші, інсценівка, наголівники, конвертики з сердечками, зображення великоднього кошика, вишита скатертина, сердечка червоного, жовтого, та синього кольору, конвертики, яблуні, світлини села,карта України .

Попередня робота:Розучування гаївок, віршів, ролей.

Хід заняття

Вихователь: У нас сьогодні ніби свято,

Гостей зібралося багато.

А ну ж на мене подивіться,

І веселенько посміхніться.

Стала вранці я на ганок

І сказала: «Добрий ранок!»

Сонцю, полю, і травичці,

Добрим людям, тихій річці.

« Добрий ранок, світе мій!

Мирний, світлий,голубий!»

До кого я привіталась, діти?  Я привітала новий день, сонечко, поле, травичку, чистий прозорий ранок. І тому на душі у мене стало добре, а на серці тепло. Тож давайте привітаємо наших гостей, і у них і в нас буде тепло і радісно на душі, бо привітання - це побажання добра.

Добрий день!

Незабаром, діти, настане одне з найкращих свят – свято Великодня. Це світле свято є одним з найбільших християнських свят! Це свято Воскресіння господа нашого Ісуса Христа! Сина Божого, який своїми муками та смертю на Христі відкупив усі гріхи людства, смертю смерть подолав. Це най більше диво з див – на третій день після Святого поховання Ісус воскрес, подавши усім нам приклад перемоги вічного небесного життя над плинним земним. Це справді дуже велике свято, до якого люди готуються заздалегідь. Постять, очищують своє тіло та душу. А ви, діти, знаєте, що таке «гріх»? Гріх – це поганий вчинок. Щоб очистити свою душу від гріхів люди ідуть сповідатися. Вони розповідають про усі погані вчинки , які здійснили, собі, Богу та священику, і обіцяють, що більше не будуть чинити погано. А Бог прощає людям їхні гріхи і дарує спокій в душі і сподівання на вічне життя. Недарма ж кажуть у народі, що на Великдень потрібно обов’язково відвідати службу в церкві, бо Бог щастя роздає. А ще існує легенда пов’язана з цим. Ось прослухайте її.

( Додаток1) Ось так за свою доброту. Щирість та милосердя одержала Україна у подарунок пісню.

А чи знаєте, ви, що означає бути добрим, люблячим, милосердним? Ось про це ми і поговоримо на нашому занятті, адже тема нашого заняття: «Шлях до милосердя».

Кожна людина з трепетом згадує про місце де вона народилася, де виросла, де минуло її дитинство. А як називається наша Батьківщина?

- Україна!

-А село в якому ми живемо?

- Так, Білобожниця (Демонстрація світлин). (Додаток 1-5)

-А ви любите своє село? Наше село і є маленька Батьківщина. А якщо скласти усі маленькі Батьківщини кожного з нас, то і вийде одна велика держава – Україна!

Всією душею, всім своїм серденьком,

Люблю, тебе, рідний краю.

Земленько рідненька.

І вас люблю, гори, ріки, ліси та гайочки

І вас ріки повноводні,

Маленькі струмочки

Бо в тих ріках і струмочках

В чистій тій водиці,

Бачу тебе рідний краю,

Дорога землице!

Гаївка «3 серденька»

Вихователь: Як гарно оспівується любов до Батьківщини . Але ми не лише свою Батьківщину любимо, а й своїх рідних(мама, тата, братика, сестричку).

-А як ви виявляєте свою любов?

Ми цілуємо мам, обнімаємо бабусю, жаліємо, не ображаємо, допомагаємо у всьому.

А чи у кожному вашому серденьку живе любов? Чи немає у ньому злості, і образ? Щоб дізнатися про це я пропоную пограти гру.

Гра « 3 серденька».

У мене є конверт. У кожному конверті по 3 серденька (Додаток8):

Жовте - це серце, яке ніколи не радіє, не співає, любить тільки самого себе.

Червоне - любляче, добре, співчутливе, милосердне.

Голубеньке - холодне, сердите, жорстоке, завжди усім не задоволене.

Оберіть із конвертиків таке серденько, яке схоже на ваше. (Діти обирають).

Підніміть у гору.

Я дуже рада, що ваші серденька веселі, добрі, люблячі і милосердні. Це дуже добре. Недарма ж Бог наділив цими рисами нашу неньку Україну.

Як ми з вами уже говорили, незабаром свято Великодня, або Пасха. І напевне ви уже знаєте, що коли настане це свято ми несемо до церкви кошики в яких є пасочки, яйця, (писанки чи крашанки), ковбасу, сіль, масло, сир, хрін.(Додаток 7)

Давайте ми зараз разом подивимось яка погода трапилась. На Великдень із однією з писанок.

«Пригоди писанки»

Оксанка: Гарна писанка у мене,

Мабуть кращої нема!

Мама тільки помагала,

Малювала я сама.

Я ту писанку у себе.

Для зразочка залишу.

А для мами і для тата,

Дві ще кращих напишу.

Ой яка міцна та гарна писанка у Оксанки. Винесла вона свою писанку, поклала в сінцях, а сама пішла з подружками гратися. А Писаночка, як тільки побачила, що за нею ніхто не дивиться, покотилася у двір по м’якій зеленій травичці, через стежку та ворота, та дорогою аж ген далеко у ліс. А в лісі птахи так щебечуть, так співають, і квіти свої голівки білі, сині та жовті розкривають.

Котиться Писаночка та й співає:

А я Писанка вродлива,

Різнобарвна, жартівлива,

Мов на сонці росинка,

Мов на морі краплинка,

Мов весела сніжинка,

Ось така я.

Писанка я.

Писанка ось така .

Від Оксанки я сховалась

І у лісі прогулялись.

Котиться Писанка все далі і далі, а назустріч їй Зайчик-побігайчик сіренький скаче: Зайчик: Ти хто така будеш?

Писанка: Писанка! А ти хто?

Зайчик: Я малий сіренький зайчик!

Звуть мене ще й побігайчик.

Я люблю капусту й моркву

І боюся лиса з вовком .

Дуже ти мені подобаєшся, давай будемо разом дружити.

Писанка: А хіба ти мені рівня? Я всіх писанок Оксанчиних подруг побила, куди тобі до мене!

Зайчик: А може підемо лугом та бором та зеленою травою?

Писанка: Ні не хочу і не буду!

Зажурився зайчик та й пішов куди очі бачать. А Писанка покотилася далі. Котиться вона лісом, бачить біжить Курчатко маленьке, жовтеньке, немов пушинка м’якеньке.

Курчатко: Ти хто така будешь, красна панянко?

Писанка: А ти хто таке мале пухнасте й неповоротке?

Курчатко: Ти сама хіба не бачиш?

Я курча і ледь не плачу.

Мама квочка загубилась.

Брати й сестри десь поділись.

Я блукала в лісі, в лузі,

І шукаю собі друзів.

Бо без друзів тяжко жити.

То давай з тобою дружити.

Дуже ти мені до серця припала, Писаночко, до серця прийшлася ти мені, мабуть і ріднею доводишся, давай будемо разом мандрувати!

Писанка: А що ти хіба мені рівня?Куди тобі до мене.

Курчатко: А може підемо лугом та бором, та зеленою травою.

Писанка: Ні, не хочу і не піду!

Зажурилося Курчатко жовтеньке, аж слізки з очей капають, крильцями витирає. Та й пішло куди очі дивляться. А Писанка покотилася далі. Аж закотилося на лісову галявину. А там зустріла Ягнятко маленьке та більше.

Ягнятко: Ти хто така будеш красна панянка?

Писанка: Писанка! А ти таке мале вухате та кострубате.

Ягнятко: Я Ягнятко - Ме-е-е

• Всі женуть мене-е-е-е
• Друзів в мене нема-а-а
• То ти також сама?
• Бачу, що ти неабияка краля, то вдвох нам веселіше буде.

Писанка: А хіба ти мені рівня?

Ягнятко: То може підемо лугом та бором, та зеленою травою?

Писанка: Ні, не хочу і не піду!

Похнюпилось Ягнятко, аж слізки з очей закапали. Та й пішло світ заочі. А Писанка покотилася далі. Навколо всі дивуються, що то за панянка барвиста, мов веселка, лісом і лугом мандрує? А Писаночка усе більше гордує та думає, що іншої такої немає. Аж ось наступила на камінчик, зачепилася об корінчик та впала прямо у ямку. Впала, а вилізти не може. Що не спробує, то вмить до дна скотиться. Бачить, що їй, мабуть, доведеться пропадати у ямці. Стала вона гірко плакати.

Я у лісі в ямку закотилась,

Ой, скажіть же, добрі люди,

Що зі мною тепер буде?

От якби зі мною був Зайчик - побігайчик, Курчатко маленьке, Ягнятко біленьке, вони б знали як мене з біди врятувати.

І так плакала Писанка, що почув її Зайчик-побігайчик. Він покликав Курчатко та Ягнятко. Стали вони разом шукати, Писаночку рятувати. Почула їх ще й дівчинка Оксанка, пішли вони разом з ними і знайшли Писаночку. Витягнули Писанку з ями і стали на радощах обнімати і цілувати. А Писаночка зрозуміла, що не слід бути такою самовпевненою та гордою, потрібно із усіма дружити і тоді друзі завжди тобі допоможуть. А тоді усі разом узялися за руки та й завели веснянку. І Зайчик і Курчатко, і Ягнятко, і Писаночка.

Веснянка « Ой летіла зозуленька».

Вихователь: Про кого ця весняночка?

• Так про пташку, зозульку. А Інночка з Максимком розкажуть нам віршик про пташку.

Тріпоче серце пійманої птиці

В руках моїх не чути доброти

Я дам тобі водиці і пшениці,

Моя ти пташко, тільки не тремти.

Хіба потоки загубили воду,

Хіба в полях зерна нема?

«Пусти мене, мій хлопче, на свободу,

І все що треба я знайду сама.

Пусти мене, моя дитино мила,

Дорожче воля ніж зерно твоє!

Страшна , хоч навіть лагідна та сила

Яка розкрити крилець не дає».

Я ж лагідно тебе тримаю пташко,

В своїх руках легеньких як вітрець.

Хіба неволя це, хіба це важко

Від мене взяти кілька зеренець!

Лети! Співай! У небі гомінкому!

Хоч і маленький зрозумів я все:

Моя рука ніколи і нікому,

Ні кривди ні біди не принесе!

Вихователь: Про кого цей вірш? А чи правильно вчинив хлопчик? Так, діти, ми повинні бути милосердними до усього живого. Відпустити пташку, не вбивати комашку, не топтати травинку.

Йтиму садом, полем а чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Не столочу навіть і трави,

Я скажу їй: «Зеленій, живи!»

Коли лісом буду я іти

Теж посію зерна доброти

Побажаю дереву і пташці,

Щоб жили у мирі й щасті!

Звернули увагу, діти, як гарно розповідається у вірші про бережливе ставлення до природи. «Коли лісом буду я іти, теж посію зерна доброти!». Тому що лише добра людина здатна на милосердя.

Дитина: Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твоє повнить груди.

Ти посій і збери пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю.

Волю дай, погодуй пташину,

Приласкай і навчи дитину.

Бо людина у всьому світі

Лиш добро повинна творити!

Вихователь: Які гарні рядки прочитав нам Петрик. Він закликає нас бути добрими, творити добро. «Ти добро лиш твори повсюду». Потрібно бути добрими не лише на словах, а й творити добрі справи. І ви діти у групі теж повинні дружити і робити один для одного добрі вчинки.

Дитина: У нашій групі завжди лунає,

Дзвінкий, веселий сміх.

Це тому, що нас добро єднає

Зігріває добро всіх.

А як творити добро розповість нам Андрійко.

Твій друг тобі віддасть усе.

І навіть квиток на карусель.

І цвях, і ґудзик і літак,

Та нізащо, а просто так.

Якщо в мене є цукерка –

Пів цукерки другу дам

Якщо груша є у мене –

Значить грушу пополам!

Вихователь: Молодці, діти, я бачу ви усе зрозуміли. Добро і милосердя є найважливішими цінностями. Якщо б усі люди завжди робили лише добрі вчинки, усе навколо було б радісним і прекрасним. Давайте разом проаналізуємо про які добрі вчинки ми говорили протягом заняття. Ось погляньте, у мене є гілочка. За кожен добрий вчинок,про який ми говорили я буду кріпити на гілочку квіточку і побачимо, що ми одержимо. Домовились?

Добрі справи:

• На початку заняття ми привітались з усім живим.
• Бог подарував Україні добро, милосердя та любов.
• Ви любите свою Батьківщину?
• А своїх батьків?
• Ви усі обрали лише червоне серденько.
• Друзі врятували Писанку з біди.
• Хлопчик відпустив пташку на волю.
• Віка запропонувала бути природі другом.
• А Петрик закликав лиш добро творити повсюди.
• Катя пропонує усім в групі дружити.
• Андрійко каже, що справжній друг віддасть тобі усе.
• А Наталя поділиться навіть цукеркою.

А тепер погляньте, як чудово ожила наша суха гілочка. Якою красивою вона стала. Отак і у світі діти, Якщо ви завжди будете творити добро, усе навколо буде прекрасним, як оця наша гілочка.

Людей завжди ви любіть.

Добро і милосердя всім чиніть.

Старість треба шанувати,

Щоб було за що вас людям поважатати.

Додаток  (Легенда)

Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи - вибрали елегантність і красу, горці-любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі,італійські одержали хист до музики…

Обдарувавши усіх, підвівся Бог із свого трону і побачив у кутку дівчинку. Вона була боса. одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

Хто, ти? Чого плачеш? – запитав Бог.

Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

-- Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.

-- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.