Тобі, величний геніальний наш Кобзарю, низький та щирий до землі уклін"

Підготувала вихователь ДНЗ "Дзвіночок"

с. Білобожниця Чортківського району

Кучма М.В.

Вихователь: Є люди свічки-

Згоряють, відходять в небуття.

Є люди як зірки-

Горять і світять все життя.

Та ні, це не зірки, холодні, мертві,

Вони-сонця, засвічені у небі,

Які горять,обігрівають все й не гаснуть.

І не загинуть…

У березніквітонькиранні

Такніжно і любо цвітуть,

І тепло на серці, бославні

І радісні дні до нас йдуть….

Барвиста, квітуча весна

Мов квітка розвилася,

І спогад нам несе вона

Про віщого Тараса.

Дівчатка: Гляньте, які квіти.

А давайте сплетемо вінок.

Вихователь: Я сплету вам вінок, але нехай це буде вінок памяті. Адже в цьому місяці ми святкуємо дні памяті Т. Г. Шевченка.

Дівчатка: А що це за квіти?

Вихователь: Це цвіте калина , яку так любив Т. Г. Шевченко. У нього є дуже багато віршів в яких оспівується калина. Один з його віршів покладений на музику..

Дівчата: Візьміть мою квітку.

Це квітка памяті

А це вдячності

А моя любові

А моя квітка шани.

Вихователь:Ми сплетемо вінок і заспіваємо пісню .

( Вихователь з дівчатками плете вінок, усі діти співають)

Зацвіла в долині

Вихователь: А тепер діти , давайте покладемо цей вінок із памяті, вдячності, любові та шани до портрета Т. Г, Шевченка

( Дівчата несуть сплетений вінок )

Вихователь: Минуло вже багато років,

Як по землі ступав Тарас.

Тай зараз чуєм його кроки

В його малюнках і віршах.

А хто такий Тарас Шевченко?( Відповіді дітей)

Що ж це за дні ми святкуємо кожного року на початку весни?

Це діти, ми святкуємо день народження відомого українського поета Т. Г. Шевченка. А чи знаєте ви, хто такий Т. Г. Шевченко.

Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селіМоринцях на Черкащині у сім’їкріпаків. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодуватисім’ю, а сім’ябулачималенька – п’ятьсестричокТарасових і двоєбратів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина булаТарасові за няню. Здитинствабувдопитливим, любив малювати, співати.

1. У старій хатині

В кріпака колись

У бідній родині

Хлопчик народивсь.

2. Не на шовкових пелюшках

Нещасна мати повивала.

Там батько плачучи з дітьми.

Не у великому палаці.

В хатині бідній він родивсь.

Серед неволі, тьми і праці.

Тарасик ріс допитливим, розумним і цікавим хлопчиком. І старша сестра ледве встигала відповідати на його запитання.

Тарас: Катрусю! А звідки до нас на літо прилітають пташки?

Катруся: Прилітають вони з далекого краю, з-за синього моря. На зиму вони знову відлетять туди, де ніколи не буває зими. А прилітають до нас ще й тому, що люблять їх діти. Ти любиш пташок?

Тарас: Люблю! А чим живляться пташки?

Катруся: Комариками, мухами, метеликами…

Тарас: А чого метелики бувають білі, червоні, жовті, всякі?

Катруся: Вони різні, так, як і квіти, щоб гарно скрізь було.

Тарас: Катрусю! А чорногузи теж відлітають у теплі краї?

Катруся: Звичайно відлітають!

Тарасові булодев’ять років коли вінзалишилися без матері. Батькоодруживсявдруге.

Мачухамалатрьохсвоїхдітей, і життя в хаті стало нестерпним. Коли ж через два роки помер і батько, хлопецьпішов у найми.

3.У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас

Він не вчився в школі

Він ягнята пас

4. Багато зла перетерпів,

Назнав лихої долі,

Малий остався без батьків

І вівці пас у полі.

Вихователь: Отара ягнят, як біла хмарка, що впала на зелені луки... Хай собі пасуться! І по небу пропливають ясні легенькі хмарки. Куди вони пливуть? Мабуть, далеко-далеко звідси...

Тарас сидить на пагорку, забувши про ягнят, забувши про всі поневіряння і знущання. Ніби в білих чистих сорочках виглядають хати з густих садів на горі, попід горою старий дуб, немов козак вийшов погуляти...

Хмарки линули, линули, і раптом одна велика й темна закрила сонце. Ніби прокинувся Тарас від сну чарівного. Що він? Кому він потрібний? Чого радів так із сонця, із неба синього, з хат біленьких? Що в тих хатах? Скрізь там сльози, злидні, прокльони. А хіба є в нього така злиденна рідна хата, що його, Тараса, чекає?.. Так гірко йому стало, опустив голову на коліна й заплакав...

Оксана (підбігла до Тараса). Чом же плачеш ти? Ох, дурний Тарасе, бач як малий плаче. Давай, я сльози тобі витру. (Витирає сльози на обличчі Тараса).

Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти спі¬ваєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж!

Тарас (усміхнувшись). Еге ж, малярем.

Оксана (переконливо). І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату.

Тарас (сумно). Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний....Ні, я не ледащо, я буду таки малярем.

Оксана (весело). Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, — вони ж питоньки хочуть! (Беруться за руки і біжать.)

Тарасові дуже хотілосявчитися. Але шкільнийдяк, до якогонайнявсямалий за можливістьнавчатися, виявивсяп’яницею і змушував його красти.

Хлопецьзнайшовсобі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це буланудна робота: цілими днями чекати, покигосподарзабажає люльку чи склянку води, яка стоїтьпоряд з ним на столі.

5.Вмерли мама й тато

Сирота в дяка.

Тут була в дитяти

грамота гірка.

6.Хоче малювати

прагне він до знань

Та за це багато

Зазнає знущань.

7.Нишком він малює

Статуї в саду

А вночі віршує

Про чужу біду.

Нехтуючи забороною, Тарас таємноперемальовувавкартинизістінпанськогобудинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітилинеабиякіздібностікріпака і вирішиливіддати його до майстравчитися на «кімнатногоживописця». Коли Тарасові минуло 17 років, вінопинивсязісвоїм паном у Петербурзі.

8.В пана бусурмана

В Петербурзі дім

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім

9. І пан Тараса в слуги взяв:

Картав, карав щоднини.

Тарас же нишком малював

Із панських стін картини.

10. Застав при малюванні раз

В саду його Сошенко.

Поміг, що вільним став Тарас,

Що вчитись став Шевченко.

У 24 роки друзівикупили Тараса з кріпацтва. Він з великимзавзяттямузявся за науку. Навчаючись у Петербурзькійакадемії художеств, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною.

За своєжиття Шевченко намалював дуже багато картин. Пропоную вам переглянути мультфільм « Уроки тітонькиСови»

11.І в людськім морі

Стрілися брати

Що зуміли в горі

Щиро помогти.

12.Виступили друзі

Вільним став Тарас

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

13. Його пізнали малярі,

Хвалили вдале діло.

Але злякалися царі:

— Він вірші пише сміло!

14.Бо в віршах пригадав Тарас,

Як нарід жив на волі,

Як козаки в воєнний час

Перемагали в полі.

15.Бо в віршах тих розповідав,

Як добре вільним бути,

Яка невольникам біда,

Як гнобить ворог лютий.

16.Гнули люди спину

На панів лихих

Кріпака- людину

Пан продати міг!

17.Які степи, який Дніпро

І українські люди,

Як переможе ще добро

І весело всім буде.

18.Цар його в солдати

В дикий край заслав.

Малювать й писати

Цар забороняв.

19.Злякавсь, що пісня голосна,

Московський цар поганий,

Тараса в чужину прогнав,

Закув його в кайдани.

20.Та ще й писати заказав

Московський цар лукавий.

А все ж таки Тарас писав,

Ховав вірші в халяві.

21.І так в пустелі, в чужині

У самоті томився,

Писав про Рідний Край пісні

І Богу все молився.

Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря». У цій книзі зібрано усі твори написані Шевченком.

Його вірші надзвичайно прості та доступні . Вони дуже легко читаються.

Ми зараз послухаємо вірші Т.Г. Шевченка про природу. Але не просто послухаємо , але і пограємось. Правила нашої гри такі:

Одна дитина читає вірш, а інша знаходить ілюстрацію до нього.

1.Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.

2. Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

3.І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

4. Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась....

5.І досі сниться: під горою,

Меж вербами та над водою,

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

6.По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий -

Нащо зеленіє?

Кругом поле, як те море

Широке синіє.

7. Реве, свище завірюха.

По лісу завило;

Як те море, біле поле

Снігом покотилось.

8. Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

9.І блідний місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

10.Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

11.Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

12.Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

13.Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Ведуча: Слова ці також покладені на музику. Послухайте цю пісню у виконання дітей старшої групи.

А ще за цією поезією створено мультфільм для дітей. Хочете переглянути його?

Продовжуємо нашу гру

14...., світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

15.Село! І серце одпочине.

Село на нашій Україні —

неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

а на горі стоять палати,

неначе диво.

16. А кругом

Широколистії тополі,

а там і ліс, і ліс, і поле,

і сині гори за Дніпром.

Сам Бог витає над селом.

17.Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє….

…Чорніє поле, і гай, і гори,

На синє небо виходить зоря.

18.Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

19.Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

20.Над Дніпровою сагóю

Стоїть явір меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

21.Ой діброво — темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом —

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Возьме її та й огорне

В ризу золотую

І сповиє дорогою

Білою габою —

Та й спать ляже, втомившися

Турбóтою такою.

Вірші Т. Г. Шевченка про природу надзвичайно милозвучні. Багато з них покладені на музику.

Пісня « Тополя»

10 років провів Шевченко у засланні далеко від рідного дому, але здоров`я його було підірване. 10 березня 1861 року Т. Г. Шевченко помер.

22.Як проминуло десять літ,

Вернувся він на волю,

Та невеселий був той світ,

Ридало серце з болю.

23.Замовкло серце Кобзаря

У чужині холодній,

Та слово, ясне, мов зоря,

Нам світить досьогодні.

24.І кожен раз в весняний час

Всі українські діти

Згадають: нас любив Тарас!

Йому дарують квіти.

25. Сповнить Тараса Заповіт

Ніхто з нас не забуде!

І хоч минула сотня літ,

Він завжди з нами буде!

Шевченко дуже любив Україну. Він був справжнім борцем за її волю. І не тільки . Поет і нам заповідав бути патріотами своєї батьківщини . Він пише « І чужому научайтесь , й свого не цурайтесь…» Тобто говорить , ми, його нащадки , повинні бути освіченими, черпати багато знань, вивчати різні мови, але ніколи не забувати свою Батьківщину, свою рідні мову.

Тобі, величний геніальний наш Кобзарю,

Низький та щирий до землі уклін

Прости нас, щирий ти наш отче-батьку

Прости за все, бездумних нас, синів!

Казав ти нам триматися всім вкупі

Боротись за свободу, рідний дім

Натомість розбрат, сварки, чвари всюди

Запанували між братами в нім.

Забули ми вже мову солов’їну

Не пам’ятаєм вже твої слова

Як ти оспівував свою ту Україну

І не кохати закликав ти москаля!

Як Тарасові віддячу,

Що мене так гарно вчить?

Не годиться — добре бачу

Бути винній і на мить!

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Я буду його читати

За усе, що нам зробив,

Пильно мову цю вивчати,

Що її він так любив.

Пісня про мову.

Ось тут, перед тобою

Ми, українськ ідіти,

Святочно прирікаєм

Сповняти ті завіти.

Іноді здається , що Шевченко був провидцем. Він ніби бачив усе майбутнє нашої неньки України. У його віршах завжди біль та тривога.

Наша Україна зараз знову потрапила у велику біду. ЇЇ хочуть завоювати, відібрати волю. Знову, як і за часів коли жив Шевченко ,український народ

Бореться і гине за незалежність нашої держави.

Давно затих Шевченка віщий голос,

Хоч волею відлунює в серцях.

Змінився час, та все іде по колу –

Немов проклятий України шлях.

Свавілля, беззаконня і зневіра…

Сусіди розривають на шматки.

Свої пани від влади озвіріли,

Кидають людям, наче псам, кістки.

Встань, Тарасе , подивися

На свою Вкраїну

Плаче мати в чорній хустці,

хоронить дитину…

Плаче сива над синочком,

Що вмер за свободу!!!

Щоб ми жили й не забули

Козацького роду.

Встань Тарасе, і вдар словом

Врага супостата,

Що прийшов з землі чужої

Воювати з братом!!!

Бо для України ж – всі кохані діти,

Її душа за кожного болить.

Священними слідами «Заповіту»

Ідуть сини… Виходять із імли!

І знову кров’ю хреститься свобода,

Але назад немає вже шляху!

Ні – ворогам! Ні – підлим ляльководам!

Ми долю переможемо лиху!

Ми візьмемо життя у власні руки

Неначе волі синьо-жовтий стяг,

Могутня сила щирості та злуки

Най приведе в щасливе майбуття!

Тож помолімось нині щиро Богу

В єдиній родині!!!

З нами Бог, за нами правда!

Слава У країні!

Давайте разом помолимось за світле майбутнє нашої України,  за мир. І нехай Господь Бог почує наші щирі дитячі молитви.