Дитина дошкільного віку може відвідувати різні типи навчальних закладів або виховуватися вдома. Варто брати до уваги особливості впливу на її розвиток кожного соціального інституту, орієнтуватися в їх специфіці, враховувати сильні та вразливі місця, ефективно використовувати позитивні можливості сім’ї та дошкільного закладу.
Сім’я
Благополучна сім’я, теплі й довірчі взаємини її членів – важлива умова формування у дошкільника оптимістичного світобачення, хорошого самопочуття, впевненості у завтрашньому дні, відчуття надійності й сталості життя, його перспективності, довіри й прихильності до людей, відчуття самовартісності. В родинному колі зароджується «чуття рідної домівки», уміння цінувати любов’ю рідних людей, виховується сприйнятливість до їхніх станів і настроїв, формується потреба та вміння дбати про менших і старих, допомагати батькам по господарству. Саме в сім’ї дитина долучається до родинних цінностей, традицій, світоглядних орієнтацій, віросповідань; дістає перші уявлення про взаємини представників різних поколінь, професій. Сім’я відіграє провідну роль в емоційному розвитку дошкільника, відкритості життєвим враженням, чуйному ставленні до людей. Особлива атмосфера в сім’ї, затишок, відсутність жорстокої регламентації буття, існування в дитини права на вибір, різноманітність життєдіяльності визначають специфіку сімейного виховання.
Водночас батькам варто приділити особливу увагу формуванню у сина чи доньки вміння стати на місце іншого, подивитись на проблему з різних сторін, утриматися від егоцентричних намагань, виявити турботу про інших, усвідомити, що в дорослих є своє особисте життя і вони мають право на задоволення власних потреб та інтересів. Оскільки в умовах сімейного виховання дошкільник відчуває дефіцит контактів з однолітками, важливо розширювати коло його спілкування з дітьми різного віку, вчити налагоджувати з ними гармонійні та продуктивні стосунки, збагачувати досвід узгодження позицій, укладання угод, виходу з конфліктних ситуацій, миролюбного розв’язання спірних питань, відчуття задоволення від спільної діяльності та спілкування. Якщо дитина виховується в релігійній сім’ї, на батьках лежить відповідальність за формування дитячого світогляду, збалансованість наукової, релігійної та міфологічної картини світу.
Дошкільний навчальний заклад
Вступ до дошкільного закладу – важлива подія в житті дитини, що знаменує новий етап розвитку, пов'язаний з входженням в новий соціум, адаптацією до нових умов життя, освоєнням правил поведінки в групі. На відміну від сім’ї дитина перебуває в колективі однолітків, з якими може себе порівняти, разом грати, товаришувати. Завдяки цьому формується почуття належності до дитячого співтовариства, яким дошкільник дорожить і в якому прагне перебувати. Він поводиться самостійніше, ніж удома, звільняється від концентрації на собі, на своїх проблемах, навчається узгоджувати власні інтереси з інтересами інших дітей, домовлятися, поступатися, доводити власну думку, виявляти гнучкість та самоповагу. Дитина дістає задоволення від спільних ігор, розваг, свят, змагань, апробує свої можливості, визначається зі статусом у групі однолітків, усвідомлює, які якості сприяють її авторитету серед однолітків. Вона залучається до систематичних занять, розширюються її уявлення про світ, удосконалюються її розумова та практична діяльність. Приорітети освіти старшого дошкільника – соціальна компетентність, практична вмілість, збалансований фізичний, розумовий, вольовий та морально-духовний розвиток.
Вразливим місцем подекуди лишається недостатня збалансованість соціалізації з індивідуалізацією, певний дефіцит особистісного спілкування дорослого з кожною дитиною. Обов’язковість виконання вимог вихователя до різних дітей, незбалансованість інтересів колективу та кожної індивідуальності, обмеженість прав дошкільника на вибір, відсутність особистого часу та можливості розпоряджатися собою на власний розсуд, жорстка регламентація життєдіяльності, порівняння між собою різних за індивідуальними особливостями дітей, розподіл по групах лише за паспортним віком (без урахування віку біологічного, психологічного та соціального), переважання жіночої моделі організації життя та поширення практики вихователів-початківців,орієнтують дитяче буття на шкільну модель життя.
Варто приділити особливу увагу таким напрямам педагогічної діяльності: здійснювати індивідуальний підхід до розвитку, виховання та навчання дошкільника; враховувати його життєвий досвід, висловлювати віру в його можливості, розширювати ступені свободи дитини; зменшити регламентацію. Визнання педагогом пріоритету дитячого буття, загальних здібностей (розумових, почуттєвих, вольових, комунікативних, практичних) над спеціальними (математичними, мовленнєвими, художніми, трудовими тощо), дитячих видів діяльності (сюжетно-рольової гри, продуктивної та самостійної художньої діяльності, спілкування) над організованим навчанням. Збалансованість колективної та індивідуальної активності – запорука позитивного впливу дошкільного закладу на розвиток особистості.
Немає коментарів:
Дописати коментар