Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це уповільнення темпів її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому пересиченні інтелектуальною діяльністю.
Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема:
• спадковість;
• несприятливі умови виховання;
• тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка;
• порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.
Часто діагностуються такі діти вже в старшому дошкільному віці, тільки коли батьків починає турбувати питання підготовки дитини до школи. А до тих пір дехто з батьків вважає, що темпи розвитку їхньої дитини просто трохи відстають від темпів розвитку однолітків.
Але ж чим раніше буде виявлена патологія, тим більше шансів успішно її подолати. Тому усім батькам буде не зайвим знати ранні ознаки та прояви затримки в розвитку дитини. Вони проявляються вже в ранньому /до 3-х років/ дитинстві.
Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:
• недорозвинені мовленнєві функції - відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, неправильна вимова, утруднення мовленнєвого відтворення;
• не сформовані навички самообслуговування - дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, серветкою тощо;
• низький рівень розвитку пізнавальних процесів - сприймання, пам'яті, уваги, уяви, мислення;
• низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності - примітивність та одноманітність ігрових дій;
• незрілі моторні функції - виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;
• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;
• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці. Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо. негативні прояви поведінки. Перше, що рекомендують дефектологи - зробити при виявленні у дитини деяких з цих ознак у віці 2-3 років - це звернути більше уваги і спробувати навчити дитину необхідним навичкам. Не виключено, що в дитини до тих пір просто не було необхідності та мотивації оволодівати перерахованими навичками.
Що дорослі не встигли усвідомити що дитина росте і може багато чого в побуті робити вже сама. Якщо спроби протягом 1-2 місяців не дають бажаного результату, слід звернутися за консультацією до дитячого невролога, психіатра. Спеціаліст зможе кваліфіковано визначити наявність патології чи спростувати підозри батьків чи педагогічного колективу дошкільного закладу.
Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема:
• спадковість;
• несприятливі умови виховання;
• тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка;
• порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.
Часто діагностуються такі діти вже в старшому дошкільному віці, тільки коли батьків починає турбувати питання підготовки дитини до школи. А до тих пір дехто з батьків вважає, що темпи розвитку їхньої дитини просто трохи відстають від темпів розвитку однолітків.
Але ж чим раніше буде виявлена патологія, тим більше шансів успішно її подолати. Тому усім батькам буде не зайвим знати ранні ознаки та прояви затримки в розвитку дитини. Вони проявляються вже в ранньому /до 3-х років/ дитинстві.
Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:
• недорозвинені мовленнєві функції - відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, неправильна вимова, утруднення мовленнєвого відтворення;
• не сформовані навички самообслуговування - дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, серветкою тощо;
• низький рівень розвитку пізнавальних процесів - сприймання, пам'яті, уваги, уяви, мислення;
• низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності - примітивність та одноманітність ігрових дій;
• незрілі моторні функції - виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;
• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;
• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці. Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо. негативні прояви поведінки. Перше, що рекомендують дефектологи - зробити при виявленні у дитини деяких з цих ознак у віці 2-3 років - це звернути більше уваги і спробувати навчити дитину необхідним навичкам. Не виключено, що в дитини до тих пір просто не було необхідності та мотивації оволодівати перерахованими навичками.
Що дорослі не встигли усвідомити що дитина росте і може багато чого в побуті робити вже сама. Якщо спроби протягом 1-2 місяців не дають бажаного результату, слід звернутися за консультацією до дитячого невролога, психіатра. Спеціаліст зможе кваліфіковано визначити наявність патології чи спростувати підозри батьків чи педагогічного колективу дошкільного закладу.
Затримка психічного розвитку в дитини викликає у багатьох батьків розгубленість та неспокій, часто вносить у родинну атмосферу напруженість та тривожність, провокує розлад між подружжям, між батьками й малюком, інколи навіть призводить до неусвідомленого неприйняття дитини батьками. У такій сім'ї дитина почувається незатишно. Батьки часто дратуються через хворобливу розгальмованість, неспокій дитини, але зрештою почуваються винними через власну неспроможність позитивно впливати на неї.
Дитина з затримкою в психічному чи мовленнєвому розвитку, яка поступає в дошкільний заклад, має право на особливе відношення та подвійну увагу до себе та її розвитку.
Не слід приховувати від працівників закладу проблем, які є в розвитку дитини, в її поведінці. Працівники дошкільного закладу мають знати усі тонкощі та особливості вашої дитини - до чого вона звикла, що любить і як можна домогтися контакту з нею. Такі діти постійно знаходяться під особливим медичним, педагогічним та психологічним супроводом. Тому що тільки спільними зусиллями членів родини та дошкільного закладу; різних спеціалістів - педагогів, медиків, психолога, музичного керівника та фізінструктора, можна розраховувати на позитивні результати та реабілітацію дитини протягом дошкільного віку. А, значить, вступ дитини до школи звичайного типу.
Психологічний супровід передбачає як психологічну підтримку батьків та інших родичів дітей із ЗПР, так і психологічну підтримку самих дітей.
Психологічну підтримку батьків слід спрямувати на:
• зниження емоційного дискомфорту, пов'язаного із затримкою психічного розвитку дитини;
• підтримування впевненості батьків у можливостях дитини;
• формування у батьків адекватного ставлення до проблем дитини;
• формування адекватних батьківсько-дитячих стосунків і стилів сімейного виховання.
• здійснення психолого - педагогічного патронажу родин.
Дитина з затримкою в психічному чи мовленнєвому розвитку, яка поступає в дошкільний заклад, має право на особливе відношення та подвійну увагу до себе та її розвитку.
Не слід приховувати від працівників закладу проблем, які є в розвитку дитини, в її поведінці. Працівники дошкільного закладу мають знати усі тонкощі та особливості вашої дитини - до чого вона звикла, що любить і як можна домогтися контакту з нею. Такі діти постійно знаходяться під особливим медичним, педагогічним та психологічним супроводом. Тому що тільки спільними зусиллями членів родини та дошкільного закладу; різних спеціалістів - педагогів, медиків, психолога, музичного керівника та фізінструктора, можна розраховувати на позитивні результати та реабілітацію дитини протягом дошкільного віку. А, значить, вступ дитини до школи звичайного типу.
Психологічний супровід передбачає як психологічну підтримку батьків та інших родичів дітей із ЗПР, так і психологічну підтримку самих дітей.
Психологічну підтримку батьків слід спрямувати на:
• зниження емоційного дискомфорту, пов'язаного із затримкою психічного розвитку дитини;
• підтримування впевненості батьків у можливостях дитини;
• формування у батьків адекватного ставлення до проблем дитини;
• формування адекватних батьківсько-дитячих стосунків і стилів сімейного виховання.
• здійснення психолого - педагогічного патронажу родин.
Поєднання батьківської любові, терпіння та віри в свою дитину з одного боку, і систематична співпраця з спеціалістами, гарантують позитивні результати та подолання проблем в розвитку дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар