Пам'ятка для батьків. Як підготувати дитину до поведінки в екстрених ситуаціях

З матеріалів вихователя ТДНЗ №6 Лабівська Т.З., члена авторської творчої майстерні вихователів ДНЗ Тернопільської області

Завдання батьків — привнести в ситуацію усвідомлення того, що і як робити, надати їй чіткості, розуміння власних дій. Це допоможе усунути зайвий стрес і надасть упевненості.

    Якщо є пряма загроза військових дій, разом із дитиною зберіть необхідні речі, облаштуйте місце, де можна перечекати небезпеку. Обов'язково візьміть із собою улюблену іграшку дитини, горнятко чи інший цінний для неї предмет.

    Пам'ятайте про свою безпеку. Часто діти тривожаться, що щось трапиться з батьками чи іншими близькими. Повторюйте, що ви будете максимально обережними. Це дає впевненість дітям, а вам нагадає про те, що ви відповідальний дорослий, який має ре­сурс, щоб упоратися із складною ситуацією.

    Домовтеся з дітьми та іншими членами сім'ї про місце, де в разі небезпеки ви буде­те чекати одне одного (тут варто звіритися з даними МНС про поводження мирного населення під час військових дій).

    Що старша дитина, то більше інформації їй надавайте. Зважайте на те, як ви це робите. У ваших словах має бути багато чіткості і впевненості, що все буде гаразд. Що менша дитина, то потрібно більше ігрового моменту (наприклад, імітація гри в хованки).У роз­мові звертайте увагу на індивідуальні можливості вашої дитини (вікові, емоційні, пізнавальні) сприйняти ту інформацію, яку ви прагнете до неї донести.

    Спокійні батьки — спокійні діти. Розмовляючи про війну чи іншу екстрену ситуацію, варто бути дуже обережним і пильно стежити за власними емоційними реакціями, щоб не нагнати зайвого страху на дитину. Що впевненіше ви говорите, то в більшій безпеці почуватиме себе дитина. Тримайте під контролем свій емоційний стан, у разі потреби звертайтеся за підтримкою до близької особи чи спеціаліста.

 Не знецінюйте переживань дитини. Якщо вона звертається до вас зі своїми страхами, переживаннями, тривогами, будьте готові вислухати і максимально підтримати. Якщо дитина ставить запитання, на які у вас немає відповіді або правда неоднозначна, не об­манюйте. Іноді варто визнати, що є речі, яких ви не знаєте, але зробіть усе, щоб максимально вбе­регти себе і рідних.

    Будьте готові повторювати свої пояснення про те, як діяти знову і знову. Багаторазове повторення необхідне дітям. При цьому дуже важливим є тілесний контакт. Обіймайте, погладжуйте, притуляйте до себе — уселяйте впевненість і почуття безпеки.

    У разі виникнення небезпеки дитина також повинна мати певні обов'язки, звичайно, відповідно до віку (узяти свої заздалегідь спаковані речі, домашню тварину, вимкнути телевізор тощо). Отже, ми акцентуємо на її важливості для сім'ї, а також у потрібний момент спрямуємо увагу на звичні речі і дії, що, у свою чергу, підвищить упевненість.

    Заздалегідь напишіть на окремому аркуші телефони та адреси найближчих родичів, до яких можна зателефонувати в разі, якщо з вами не буде зв'язку. По змозі вивчіть із дитиною цю інформацію (особлива увага має бути приділена стаціонарним номерам  телефону) чи розмістіть її десь на видному місці. Маленьких дітей навчіть чітко пам'ятати своє пріз­вище та адресу. Це варто зробити і без згадувань про особливі обставини, така інформація навіть у мирний час потрібна.

                           Підготувала практичний психолог Тетяна КІТЧАК