Методичні рекомендації Формування інтелектуальних здібностей дітей дошкільного віку в ДНЗ

Проблема інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку в усі часи була актуальною і потребувала відповідних досліджень психологів і педагогів. Найбільш сприятливий період для розвитку інтелекту дитини – це вік від народження до шести-семи років. Це той час, коли дорослим необхідно розвивати пам’ять, мислення, сприймання, увагу, уяву дитини. Доведено, що показниками розумового розвитку дитини є: запитання, судження, особливості сприйняття та виконання завдань, зміст і форми ігор, характер спілкування з дорослими і однолітками. У розумовому процесі виділяють: судження, розуміння, міркування,інтелектуальні почуття. Інтелект - специфічна форма організації індивідуального (розумового) досвіду дошкільника, що забезпечує можливість продуктивного сприйняття, розуміння і пояснення того, що відбувається.

Одне з найважливіших завдань сучасного виховання  дитини дошкільного віку  – розвиток її розуму, формування таких  умінь і навичок, які дозволяють легко засвоювати нове. Розумовий розвиток дитини охоплює широке коло взаємозалежних завдань, від розв'язання яких залежить готовність дитини до навчання в школі. У дошкільника необхідно формувати правильні уявлення про доступні явища навколишньої дійсності; розвивати допитливість і пізнавальний інтерес, а також розумові процеси, уяву, пам'ять і мовлення; сприяти навчанню способів пізнавальної діяльності, завдяки яким дитина здобуває знання.

Уже в дошкільному віці починає реально формуватись осо­бистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з роз­витком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки. Дошкільнята характеризується активністю, непосидючістю, допитливістю, емоційністю. Тому саме в цей час і слід розпочинати розвивати в дитини інтелектуальні здібності, психічні процеси (пам'ять, увагу, мислення, сприймання і т.п.), аби в подальшому вона легко і швидко сприймати інформацію, аналізувала, освоювала нове, знаходила неординарні рішення в різних ситуаціях. Ці якості закладаються в дитинстві під час ігрової діяльності. Тому зміст і методи навчання дошкільнят спрямовані на розвиток уваги, пам'яті, на відпрацювання умінь порівнювати, виділяти характерні властивості предметів і узагальнювати їх за певною ознакою, і, напевно, найголовніше - отримувати задоволення від вірного рішення важкого завдання. Окрім цього, потрібно навчити дитину вчитися. Найкраще спонукання до навчання - зацікавлення дитини. Для малюка навчання  і гра - це одне й те ж. Діти із задоволенням граючись навчаються, під час гри вирішуючи глобальні завдання: вони здобувають нові знання та вміння, а це вимагає вольових і розумових зусиль, формується організованість і самостійність, відкривають радість пізнання та творчості. Гра має, крім пізнавального, і виховний аспект: вчить дітей співпраці, правилам  спілкування в колективі, ставлення до партнерів по грі.

У процесі формування інтелектуальних здібностей  відбувається  вдосконалення пізнавальних психічних процесів,  формуються прийоми і способи інтелектуальної діяльності,  починають формуватися математичні здібності дітей. У дошкільному віці накопичується потенціал для повноцінного функціонування розумових процесів, формується мотивація навчальної, трудової, творчої діяльностей. Мета сучасного особистісно-орієнтованої освіти - надати педагогічну підтримку кожній дитині на шляху його саморозвитку, самоствердження і самопізнання. Дошкільна освіта покликана допомагати дитині встановлювати свої відносини з суспільством, культурою людства, в яких він стане суб'єктом власного розвитку.

Становлення у дитини образу світу починається завдяки тим враженням, які він отримує в перші роки життя. Спочатку через дорослого і спілкування з ним, а потім через самостійне освоєння нових форм діяльності дитина все більше пізнає навколишнє.

В  процесі розвитку інтелекту людини виділяють  три стадії (або рівні), які послідовно змінюють одна одну. Спочатку формується сенсомоторний інтелект — конкретні безпосередні матеріальні дії із предметами. Сенсомоторний період охоплює перші два роки життя дитини. У цей час у дитини не розвинене мовлення і відсутні уявлення, а поведінка будується на основі координації сприйняття дійсності й рухів (звідси і назва— «сенсомоторний»). Потім виникають структури конкретних операцій — дії, які виконуються подумки, але з опорою на зовнішні, конкретні, наочні об'єкти або уявлення. Ще пізніше відбувається становлення формально-логічних операцій, коли підліток здатний абстрагуватися від конкретного змісту та перейти до більш узагальнених форм мислення — таких, як теорії, гіпотези, логічні висновки. Формальна логіка — це вищий щабель у розвитку інтелекту.

Упродовж дошкільного дитинства відбувається перетворення інтелекту: із сенсомоторного на мислення за допомогою уявлень. Сильний образний початок за умови недостатнього розвитку словесного мислення призводить до своєрідної дитячої логіки: дитина не здатна доводити щось, розмірковувати. Дитина не бачить речі в їхніх внутрішніх зв'язках, вона вважає їх такими, якими їх безпосередньо сприймає: вона вважає, що вітер дме тому, що розгойдуються дерева, а сонце увесь час йде за нею, зупиняючись тоді, коли зупиняється вона сама. Оскільки дошкільник необ'єктивний, він не враховує інших точок зору і не розуміє відносності оцінок. Останнє виявляється, наприклад, у тому, що дитина вважає всі великі речі важкими, а маленькі — легкими. Як уже зазначалося, дошкільник не чутливий до протиріч: дитина розглядає увесь світ зі своє власної точки зору, єдиної та абсолютної, їй недоступні розуміння відносності пізнання світу та координування різних точок зору.

Етап розвитку мислення з опорою на конкретні уявлення завершується з появою розуміння, що під час перетворення предмета одні властивості зберігаються, а інші змінюються (наприклад, що кількість пластиліну не змінюється під час змінення його форми або не змінюється кількість води під час переливання її з вузької ємності до широкої). Цей процес відбувається до 7-8 років, коли дитина вже може розмірковувати, доводити, співвідносити кілька точок зору, знаходячи об'єктивну істину. Малюк пізнає світ на емоційно-чуттєвій основі, по-своєму, по-дитячому, в першу чергу засвоюючи лише те, що лежить на поверхні і він розуміє. Однак, педагогу ДНЗ слід враховувати, що перші знання стають стрижневими, зберігаючи свою значимість і в майбутньому. Тому інтелектуальний розвиток маленької дитини не слід розуміти спрощено. У перший період життя він не тільки накопичує враження, а й розширює чуттєвий досвід, вчиться орієнтуватися в навколишньому світі. У нього поступово починає формуватися система знань, що, образно кажучи, як би розкладаються по поличках. Упорядкування це багато в чому залежить від вихователя, який керує відбором змісту, вибором методів розвитку пізнавальної діяльності.

Першорядну роль на всіх етапах пізнання відіграє чуттєвий досвід дитини, який формується під час безпосереднього контакту з природними та соціальними явищами. Різноманітність вражень забезпечить надалі висока якість відображення дійсності, роздуми з приводу виникаючих життєвих завдань, пошук оптимального їх вирішення, що, у свою чергу, сприятиме розвитку як конвергентного (логічного), так і дівергентного (альтернативного) способів мислення, однаково необхідних людині в сучасних умовах.

 З огляду на те, що сучасний етап розвитку соціуму характеризується величезним потоком інформації різного рівня, а малюк відкритий змінюється світу, вільно або мимоволі вбираючи не завжди корисну інформацію, необхідно визначити, яким повинен бути зміст знань для дітей дошкільного віку. Можна розвивати компетентність дитини у сфері відносин до світу, людей, до себе, включаючи його у різні форми співпраці як з дорослими, так і з однолітками, збалансувавши репродуктивну та дослідницьку діяльність, спільні та самостійні, рухомі і статичні форми дитячої активності.

До кінця дошкільного віку можуть і повинні бути сформовані ціннісні основи ставлення до дійсності, один з яких - пізнавальні цінності. Передаючи дитині вироблені людством і зафіксовані в культурі засоби і способи пізнання світу, дорослий навчає самої можливості здобувати знання і використовувати їх у життя.

При пізнанні свого внутрішнього світу, своїх зростаючих можливостей у малюка народжуються нові форми світосприймання, елементи довільності в рішенні пізнавальних завдань, інтерес до знання, що в цілому утворить культуру пізнання.

Адже призначення освіти - давати кожному те, що потрібно саме йому, а не знання взагалі. Будь-яка дитина «заповнена» власним досвідом, який і визначає характер її  інтелектуальної активності в тих чи інших конкретних ситуаціях.

В основі ціннісних підстав особистості лежать знання про світ, природу, людину як складовою цього світу, про взаємини між ними. Оволодіння дітьми знаннями забезпечує певний рівень їх інтелектуального розвитку. У сучасній науці можна виділити різні точки зору на інтелектуальний розвиток дошкільнят, іноді діаметрально протилежні. Нейрофізіологи вважають, що розвиток дитини затримується стереотипом наших взаємин з маленькими дітьми. Більшість дітей  страждають не від надлишку, а від браку інформації. Дитячі психотерапевти, навпаки, вважають, що прискорення інтелектуального розвитку дітей небезпечне, тому що відбувається рання і неправомірна стимуляція розвитку лівого півкулі головного мозку на шкоду правому, відповідального за образне, творче мислення.

Інтелектуальне виховання особистості - фактично реалізація права дитини бути розумним. Порушення цього права занадто дорого обходиться як самій дитині, так і суспільству в цілому. Не можна не погодитися з В.А. Сухомлинським, який писав, що  «…невіглас небезпечний для суспільства, він не може бути щасливий сам і завдає шкоди іншим. Дитина вийшла зі стін школи і  може чогось не знати, але вона обов'язково повинен бути розумною людиною». Ці слова актуальні і в наші дні. З великою  відповідальністю педагог повинен підходити до організації та вибору змісту дошкільної освіти, щоб, не форсуючи, забезпечити своєчасне інтелектуальний розвиток дитини, враховуючи, що до 7 років вона досягає 80% своїх розумових можливостей!

Характерною є схильність дитини до самоутвердження спочатку в очах до­рослих, потім — однолітків, а згодом — і у власних очах. Під час інтелектуальних ігор діти навчаються точно і повно сприймати предмети та їхні властивості - колір, форму, розташування в просторі. Без такого навчання сприйняття дитини довго залишається поверховим, маляті важче опановувати іншими видами діяльності - конструюванням, малюванням. У дитини не буде необхідного грунту для загального розумового розвитку, таким дітям складно засвоювати знання і навички в початкових класах школи. Засвоєння сенсорних еталонів - процес, що триває кілька років і включає поступовий перехід до все більш складним формам сприйняття.

Своєчасний рівень розвитку інтелекту дітей дошкільного віку багато в чому гальмується наступними факторами:

ü    декларативністю знань, пропонованих дітям;

ü    великою кількістю занять і відсутністю зв'язків між ними, що не дає можливості дитині поміркувати про почуте, «вжитися» в матеріал і перевести знання в практичну площину;

ü    немає чітко вираженої системи в подачі знань, частіше педагог йде шляхом збільшення кількості знань, а не по дорозі їх розширення, концентрації навколо найбільш значущих аспектів, «ядра» знань;

ü    рідкісним використанням активних форм пізнання дітей: експериментування, моделювання, елементарних дослідів, самостійного збору інформації тощо.

Продумуючи зміст форми і методи організації пізнавальної діяльності дошкільників, кожному педагогу слід знайти резерв вдосконалення інтелектуального розвитку дітей в конкретній віковій групі.

Як відомо, успішне вирішення завдань на будь-якому віковому етапі пов'язано з умінням аналізувати і синтезувати, переключатися з одного способу дії на інший, абстрагувати, конкретизувати, порівнювати, узагальнювати і т.д. Значить, і акцент дошкільної освіти повинен бути перенесений з засвоєння конкретних знань у тій чи іншій області на способи їх добування і творчого застосування до певної життєвої або навчальної ситуації.

В процесі формування у дітей інтелектуально-пізнавальних умінь вирішуються завдання навчання системі дослідницьких дій, необхідних для самостійного багатостороннього аналізу предметів, вміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати, групувати і аналізувати. Це багато в чому буде визначати успішність дитини в його подальшому житті та навчанні.

Вирішуючи завдання інтелектуального розвитку, можна наповнити заняття конкретним змістом, реалізуючи будь-яку інноваційну програму дошкільної освіти та пам'ятаючи про те, що інтелектуальні вміння формуються поступово, не стільки в ході фронтальних занять, скільки в активній самостійній  повсякденній діяльності дітей, де у них є можливість неспішно поміркувати над своїми діями, в чомусь утвердитися, в чомусь засумніватися. Педагогу ДНЗ  відводиться в даному випадку роль співучасника дитячих відкриттів, який не поспішає вказати шлях рішення задачі або проблеми, а мудро і тактовно підтримує дитини на шляху самостійного пошуку.

Зміст таких занять з дітьми досить складний, але в той же час є для поступового і систематичного формування елементарних інтелектуальних вмінь, які, у свою чергу, послужать основою подальшого розвитку та засвоєння більш складних понять.

Саме тому важливою складовою розвивального простору в дошкільному закладі повинна бути ігротека розвивальних ігор. Адже тут кожна дитина незалежно від рівня розвитку і здоров’я може оптимально реалізувати свої можливості. 

Уся робота ігротеки спрямована на формування інтелектуальних якостей особистості, зокрема:

ü    швидкість, послідовність, логічність, критичність мислення;

ü    точність внутрішнього мовлення;

ü    швидкість і послідовність сприймання;

ü    обсяг та розподіл уваги;

ü    точність та міцність пам’яті;

ü    мотиваційна спрямованість до пізнання.

В ігротеці розвивальних ігор ДНЗ рекомендуються  дидактичні ігри на розвиток сприймання, уваги, памяті, мислення, мовлення, загальної та дрібної моторики:

1.                  Лото, пазли, головоломки, лабіринти.

2.                  Шахи, шашки; телескопи,  мікроскопи, біноклі дитячі.

3.                  Книжки,  книжки-шнурівки, - липучки.

4.                  Мозаїки, ігри на магнітах.

5.                  Розмальовки, олівці, фарби.

6.                  Конструктори та будівельні блоки; м’які  та дерев’яні 3-D конструктори.

7.                  Розвиваючі іграшки-трансформери.

8.                  Музичні іграшки та музичні килимки.

9.                  Інтерактивні іграшки.

10.              Авторські розвивальні іграшки (дошки Сегена, іграшки М.Монтессорі, палички  Кюізенера, кубики  М.А.Зайцева, логічні блоки Дьєнеша тощо).

Як відомо, вміння, у тому числі і розумові, виробляються в процесі багаторазових вправ. Щоб зберегти інтерес дітей до гри, необхідно постійно змінювати ігрові ситуації та практичні завдання. Основний методичний принцип дидактичних ігор - їх багаторазове повторення, це - необхідна умова розвиваючого ефекту. Але тут виникає пекуче питання: у що грати? Проблема інтелектуальних ігор для дітей наймолодшого віку вирішується, але повільно, а наші діти ростуть швидко.

Організація  інтелектуальних ігор в ДНЗ

Заняття проводяться з групою з 5 - 10 дошкільнят. Тривалість одного заняття - від 15 до 30 хв.

Періодичність проведення занять - 1-2 рази на тиждень. Загальна кількість занять не є фіксованою і залежить від вихідного рівня сформованості розумових процесів у дітей і темпів їх просування. Кожне завдання «програється» кілька разів на різному матеріалі протягом декількох занять.

На першому занятті педагог знайомить дітей з першими двома іграми, дає кожному можливість подумати, запропонувати свій варіант рішення. На наступних заняттях програються  вже знайомі дітям ігри і пропонується одна нова.

Завдання педагога - стимулювати розумову активність дітей, спонукати до гри тих, хто свідомо відмовчується, послідовно формуючи  думку про те, що в пропонованих завданнях не існує одного вирішення, що правильними можуть виявитися різні рішення, іноді зовсім не схожі один на одного.

Загальні рекомендації до запропонованих ігор:

• Ні в якому разі не припиняти жартівливих, непередбачуваних та неочікуваних відповідей, тому що найчастіше саме вони є найбільш яскравим проявом нестандартності мислення.

• Педагогу важливо встановити «золоту середину» між кількістю і якістю відповідей: з одного боку, стимулювати якомога  більше число різноманітних відповідей, з другої - перш за все заохочувати оригінальні, творчі рішення.

• Обов'язковими умовами ефективності проведення ігор є обговорення дітьми всіх запропонованих варіантів.

Додаток  1.

Комплекс інтелектуальних ігор спрямований перш за все на розвиток елементарних мислительних операцій, формування інтелектуальної допитливості  та формування засобів, що забезпечують загальну організованість  процесу мислення дошкільників у ДНЗ.

Підбір інтелектуальних ігор для дітей дошкільного віку

Гра 1. Складання сюжетів за заданими словами

Мета. Розвивати здатність швидко встановлювати різноманітні, іноді несподівані зв'язки між знайомими предметами; створювати нові образи з окремих елементів.

Ігрове завдання. Скласти якомога більше сюжетів, обов'язково використавши названі педагогом три  слова, не зв'язані один з одним за змістом (наприклад, озеро, олівець, ведмідь). Відмінок слів можна змінювати, в пропозиціях можуть використовуватися й інші слова.

Відповіді можуть бути стандартними («Ведмідь втопив у озері олівець»); складними з виходом за межі 1 ситуації, позначеної трьома словами, і з введенням нових об'єктів («Хлопчик взяв олвець і намалював ведмедя, який купається в озері»); і творчими, що включають ці предмети в нестандартні зв'язку («Хлопчик, тонкий, як олівець, стояв біля озера, яке ревіло, як ведмідь»).

Гра 2. Пошук спільної ознаки.

Мета. Формувати вміння знаходити в розрізненому матеріалі декіль спільних моментів; дати уявлення  про ступінь істотності визнає.

Ігрове завдання. Назвати якомога більше спільних ознак двох предметів, зазначених педагогом (наприклад, тарілка і човен).

Відповіді можуть бути стандартними («Це речі, зроблені людиною»; «Вони мають глибину») і незвичайними, що дозволяють побачити знайомі предмети в новому світлі. Перемагає той, у кого список загальних ознак довшим.

Завдання педагога - розподілити всі відповіді за ступенем суттєвості ознак,що  розкриваються в зв'язках між предметами.

Гра 3. Виключення зайвого слова

Мета. Розвивати здатність встановлювати  несподівані зв'язки між явищами, переходити від одних до інших зв'язків, утримувати в «полі мислення» відразу кілька предметів і порівнювати їх між собою. Формувати установку на те, що можливі різні способи об'єднання і розчленування предметів.

Ігрове завдання. Беруться три слова (наприклад, собака, помідор, сонце). Треба залишити два слова, що позначають предмети, в чомусь схожі між собою, і виключити третє, зайве слово, яке називає предмет, що не володіє загальними для перших двох предметів ознаками.

Завдання педагога - стимулювати дітей до пошуку якомога більшого числа варіантів виключення зайвого слова, починаючи від лежачих на поверхні рішень (виключити слово «собака», так як і помідор, і сонце - круглі) і закінчуючи дещо несподіваними варіантами.

Гра 4. Пошук аналогів      

Мета. Формувати вміння виділяти в предметі різні властивості і оперувати з кожним з них окремо; розвивати здатність класифікувати явища за їх ознаками.

Ігрове завдання. Назвати якомога більше аналогів, тобто предметів, схожих з зазначеним педагогом (наприклад, з вертолітом) за різними суттєвими  ознаками, і систематизувати  їх по групах на підставі того, яка схожа ознака їх об'єднує (наприклад, вертоліт, птиця, метелик - всі вони літають; вертоліт, автобус, поїзд - це транспортні засоби).

Гра 5.  Пошук «протилежних» предметів

Мета. Формувати здатність знаходити в предметах як можна більше ознак, виділяючи в них спільне і відмінності.

Ігрове завдання. Назвати якомога більше ознак предметів, вказаних педагогом (наприклад, книжка - альбом), орієнтуючись на різні властивості цих предметів  і систематизуючи їх схожі ознаки та вказуючи протилежності.

Гра 6. Пошук предметів за вказаними ознаками

Мета. Формувати здатність швидко знаходити аналогії між різними, не схожими один на одного предметами; оцінювати предмети з точки зору наявності чи відсутності у них заданих ознак; переключатися з одного об'єкта на інший.

Ігрове завдання. Назвати якомога більше предметів, що володіють заданими ознаками і з цієї точки зору схожих на два-три названих педагогом предмета. Наприклад: «Назвіть предмети, які виконують дві протилежні функції, наприклад двері (вона закриває і відкриває приміщення) і вимикач (запалює і гасить світло)».

Гра 7. Пошук сполучних ланок

Мета. Формувати здатність встановлювати зв'язки між предметами, на перший погляд далекими один від одного; знаходити предмети, що мають спільні ознаки одночасно з декількома предметами.

Ігрове завдання. Називаються два предмети, наприклад - лопата і автомобіль. Треба назвати предмети, що є як би перехідним містком від першого до другого, тобто мають чіткий, логічний зв'язок з заданими предметами.

Допускається використання двох трьох з'єднувальних ланок (лопата - тачка - причіп - автомобіль). У даному випадку особлива увага звертається на обгрунтування дітьми зв'язків  між сусідніми ланками ланцюжка.

Гра 8. Способи використання предмета

Мета. Розвивати здатність концентрувати розумовий процес на одному предметі, вміння вводити його в різні ситуації і взаємозв'язки, бачити в звичайному предметі несподівані можливості.

Ігрове завдання. Назвати якомога більше різних способів використання добре відомого дітям предмета, наприклад, книги. Правило: неприпустимо називати аморальні, неетичні способи використання предмета (гра може послужити основою для бесіди про етичні критерії поведінки).

Гра 9. Формулювання визначень

Мета. Формувати чіткість і стрункість мислення, вміння фіксувати істотні ознаки і відволікатися від несуттєвих, а також здатність однією думкою охоплювати різновиди одного і того ж предмета.

Ігрове завдання. Дати найбільш точне визначення знайомого предмета чи явища, яке обов'язково включало б всі його істотні ознаки, які не згадувало би про несуттєві і формулювалося б таким чином, щоб під нього підпадали всі різновиди цього предмета (явища).

Гра 10. Перерахувати можливі причини

Мета. Розвивати здатність при вирішенні завдання або осмисленні якогось явища шукати всі можливі причини, щоб можна було відпрацювати різноманітні версії і тільки після цього прийняти рішення.

Ігрове завдання. Педагог описує будь-яку ситуацію, наприклад: «Повернувшись з прогулянки, ви виявили, що двері групової кімнати розчинені навстіж ...» Діти повинні швидко назвати якомога більше можливих причин цього факту,, можливих його пояснень, щоб вирішити, що їм слід зробити (починаючи від самих банальних - «забули закрити двері» - і закінчуючи нетривіальними - «казкові герої  прилетіли»).

Гра 11. Спростіть  розповідь

Мета. Вчити концентрувати увагу на суті, відкидаючи  все другорядне.

Ігрове завдання. Передати зміст розповіді максимально стисло - у двох-трьох пропозиціях, зберігши основний його зміст. В цій грі можлива колективна доробка найбільш вдалих відповідей.

Додаток 2.

Ігри на розвиток уваги і тренування пам'яті:

• Попросіть дітей прислухатися до зовнішніх звуків  та назвати їх.

• Попросіть малюків озирнутися навколо і назвати всі круглі (чи зелені, або ...) предмети.

• Скажіть дітям, що будете на щось дивитися, а вона повинна вгадати, на що саме. Можна змінюватися ролями.

• Пограйте в гру, де вихователь називає різні цифри, а діти, почувши цифру 5, наприклад, плескають вдолоні чи присідають.

• Якщо вихователь долоню стисне -  діти повинні сказати  слово із звуком «О», а якщо розтиснете - із звуком «М».

• Попросіть дітей  повторювати всі ваші рухи, крім емоцій обличчя.

• Називайте різні предмети. Якщо малюки  почують  назву літаючого предмета, нехай піднімуть  руки вгору, а якщо  не літає  предмет – сплескують  в долоні.

• Гра без слів. Попросіть дошкільнят дати стільки фішок, скільки разів вихователь плеснув  у долоні.

• Візьміть дві іграшки, наприклад, кішку і песика. Поясніть  малятам правила гри: якщо питання буде задавати кішка, відповідати треба тільки «так», а якщо собачка тільки «ні» (варіанти питань: «Хочеш цукерку?», «Підемо в цирк?», «Ти морозиво любиш?» І т . д.).

• Показуйте картки із зображеннями тварин або просто називайте їх, а діти  нехай озвучують.

• Розкидайте  по підлозі різнокольорові папірці і попросіть зібрати, наприклад, тільки жовті, потім 4 червоні і 6 жовтих і т.д.

• Виріжте з паперу пари смужок різної довжини, і нехай діти  підберуть  відповідні пари.

• На прогулянці показуйте дітям  різні оточуючі  предмети і вимовляєте відповідні слова (попередьте, що потім їх все потрібно буде повторити): будинок, дерево, дорога, лава, кущ, собака, машина, пташка, сумка. У груповій кімнаті діти повинні згадати якнайбільше слів.

• Посадіть 5-6 іграшок на стіл і попросіть дітей запам’ятати в якому порядку вони сидять. Коли малюки заплющать очі,  приберіть деякі іграшки чи поміняйте їх місцями. Нехай діти  здогадаються, що змінилося.

Звичайно, раннє інтелектуальне навчання не переслідує мети штучного розумового дорослішання малюка. «Ігри - розвивалки» в правильних пропорціях змішують гру і навчально-пізнавальну діяльність дитини, підвищують її інтелектуальну активність, а значить, готують до успішного подолання труднощів подальшого навчання в школі. Це дуже важливий  стан для дитини, адже успіхи в одній справі дають впевненість і в інших справах, сприяють «реалізації себе» не тільки в період навчання, але і взагалі в житті.