СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Сенсорний (лат. sensohum — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

   Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

   Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

   Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття.

   До головних завдань сенсорного виховання належать:

— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

—формування системи сенсорних еталонів;

— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності. Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на формування сенсорної культури — культури сприйняття зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.

Дошкільне дитинство є періодом інтенсивного сенсорного розвитку дитини. Від рівня цього розвитку значною мірою залежить успішність її розумового, фізичного, естетичного виховання, стан сформованості загальнонавчальних умінь і навичок. Якщо систему роботи із сенсорного розвитку дітей організувати у дошкільному навчальному закладі належно, це, надалі, допоможе дітям перебороти труднощі в освоєнні навчальної діяльності.

Сенсорне виховання в ранньому віці – основний вид виховання взагалі. Чим менше дитина, тим більше значення в її житті має sensorу  досвід.

Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу – результати діяльності органів чуття.

До головних завдань сенсорного виховання належать

-          формування у дітей системи  перцептивних (обстежувальних) дій;

-          формування системи сенсорних еталонів;

-          розвиток вміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.

Зі сприйняття  предметів та явищ навколишнього світу починається пізнання. І уже в ранньому віці завдання сенсорного виховання значно ускладнюється. Хоча дитина раннього віку ще не готова до засвоєння сенсорних еталонів, у неї починає накопичуватися уявлення про колір, форму, величину та інші якості предметів.

Важливо, щоб ці уявлення були достатньо різнобічними. А це значить, що дитину слід знайомити зі всіма основними різновидностями якостей:

–    кольорами спектру, білим і чорним кольорами;

-          з такими формами як круг, квадрат, овал, трикутник, прямокутник;

-          величиною, яка ще не має «абсолютного» значення, вона сприймається тільки в порівнянні з іншою величиною.

Важливим засобом сенсорного розвитку дитини являється спостереження. Спостерігаючи дитина в природних умовах може познайомитися з якостями предметів, їх формою, величиною,  кольором. Проте визначити їх самостійно малюк ще не може. Дитина навчилася тільки дивитися, але не бачити, слухати, але  не чути. Тому її треба навчити виділяти якості предметів навколишнього оточення.

Гра – універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що розвивають сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони приносять в життя дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Ігри, в яких використовуються дії з предметами, розвивають не тільки рух, а й сприйняття, увагу, пам'ять, мислення і мову дитини. Завдання педагогів у дитячих установах полягає в організації ігрового місця малюка, насиченні його такими предметами, іграшками, граючи з якими, малюк вчиться розуміти їх властивості – величину, форму, а потім колір, тому що правильно підібраний дидактичний матеріал, іграшки привертають увагу малюка до властивостей предметів. Уміле ненав’язливе керівництво педагога діями малюка дозволяє дитині перейти від примітивного маніпулювання для виконання різноманітних практичних дій з урахуванням величини і форми предметів. Для розвиваючих ігор  з малюками потрібно використовувати різні збірні іграшки (вкладки, пірамідки, кубики, тощо), які вимагають співвіднесення властивостей декількох деталей.

Великі можливості для сенсорного виховання і вдосконалення вправності рук містять в собі народні іграшки: башточки, мотрійки, збірні кулі, яйця та багато інших. Дітей захоплює яскравість цих іграшок, потішність дій з ними. Граючи,  дитина набуває вмінь діяти на основі розрізнення форми, величини, кольору предметів, оволодіває різноманітними новими рухами, діями: прикладанням, порівнянням, зіставленням. І це своєрідне навчання  елементарним знанням і умінням відбувається в захоплюючих, доступних для дитини формах.

Для організації навчально-ігрової діяльності дитини використовуються 5 видів дидактичних іграшок:

- для нанизування (різні пірамідки);

- об’ємні геометричні;

- для владання та викладання;

- різні форми (конуси, куби, циліндри);

- збірно-розбірні (мотрійки, бочата, яйця тощо), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за будь-якими якостями.

 З третього року життя дитини завдання сенсорного розвитку істотно ускладнюються, що пов’язано із загальним психофізичним розвитком. Діти поступово навчаються збирати і розбирати башточки, збірні мисочки, мотрійки тощо, будувати  нескладні споруди із кубиків, користуватися паличкою, лопаточкою, совочком, дерев’яним молоточком. Особливо добре діти засвоюють відомості про оточуючі їх предмети, явища, коли вони мають змогу не тільки їх спостерігати, але й активно діяти. В процесі цієї діяльності у дітей формується цілеспрямованість, активність і деяка планомірність дій. Таким чином, роль дидактичних  ігор і занять в розумовому виховання дітей безсумнівна.

В ранньому віці вихователь знайомить дітей з рідною природою, з рідним краєм. Адже природа – невичерпне джерело вражень, радісних переживань для дитини. Територія дошкільного-навчального закладу повинна створювати об’єктивні передумови для проведення різноманітних спостережень, бути джерелом відкриттів, радісних емоційних вражень. Значне місце  в роботі з сенсорного виховання дітей раннього віку  відводиться знайомству з рослинним світом. В залежності від пори року малюки спостерігають зміни рослин в природі.  Саме прогулянки надають для цього певні можливості. Під час кожної з них діти закріплюють вже отриманні знання та знайомляться з чимось новим. Задача вихователя не пропустити ні одного яскравого враження від моменту в природі. Поступово дитина починає усвідомлювати сезонні зміни як закономірність.

Кожен сезонний період має свої неповторні особливості. Метою роботи вихователя є узагальнення уявлень дітей про найхарактерніші ознаки пір року, називаючи їх у такій  послідовності:

-         стан сонця;

-       неба;

-       кількість тепла (холодно,  прохолодно, тепло, жарко);

-       стан рослин (цвітуть, ростуть, опадає листя);

-      поведінка тварин та птиці (з’являються малята, сховалися або відлетіли на зиму тощо);

-       поведінка людей (тепло вдягаються, обігрівають житло, купаються в річці тощо)

Весною на гілках виростають маленькі листочки, з’являються перші весняні квіти, зеленіє трава, цвіте кульбаба. При цьому слово «квітка» діти починають співвідносити не з цілою рослиною, а з самою яскравою її частиною.  Дуже скоро вони починають звертати увагу не тільки на колір, величину, форму, але і пізнають, що рослини та квіти мають запах та багато які дуже приємно пахнуть.

Влітку корисно звернути увагу малюків на багатобарвність квітів, зелених рослин, приємних ароматів лісів, луків, полів.  В літній день можна запропонувати дітям послухати як «ліс» «розмовляє», як сонечко пробивається промінцями через листя, поспостерігати за травою, квітами. Педагог виховує у них бережливе відношення до рослинного світу, наприклад, пропонує розглянути квітку, не зриваючи її: «Це ромашка, у неї пелюстки білі, а  серединка жовта!»

 Восени під керівництвом вихователя діти порівнюють листя за формою, бачать, що все кругом стає жовтим, квіти в’януть, листя опадає. Особливе місце в роботі відводиться ознайомленню з рослинами, які ростуть на городі, коли діти бачать результат праці – вирощені овочі: моркву, огірки, помідори. Увагу малюків потрібно звернути на колір, форму овочів.

 Взимку доцільно розглянути гілки дерев, звернути увагу на ялинку, котра залишається зеленою, на дерева, покриті снігом, сліди людей і тварин на снігу,   відзначити  різні якості снігу: він білий, холодний, ліпиться до кучі, в руках швидко тане. 

 З рибками.  Об’єктами спостереження в групі можуть бути тварини, птахи, рибки в акваріумі. Живі об’єкти захоплюють малюків тим, що вони рухливі: пташка в клітці літає, скаче на жердинці, клює, співає; рибки плавають. Завмирають на одному місці, їдять. Спостереження живих об’єктів в русі, зблизька надає дітям неабияку радість, а також збагачує їх  знання.

При постійній цілеспрямованій роботі дорослих діти починають

-          зацікавлено дивитися в оточуючий їх світ;

-    на основі набутих знань установлюють прості залежності між живою та неживою природою;

-   усвідомлюють особливості явищ природи, поведінки тварин найближчого середовища;

- мають елементарні навички догляду за рослинами, тваринами та уявлення про необхідність дбайливого ставлення до живих істот;

- мають уявлення про будову та доступні для безпосереднього сприймання функції органів свого тіла, правила безпечної поведінки.

Великий вплив на розвиток сенсорного виховання дитини раннього віку мають продуктивні види діяльності, а саме малювання. Навчити дитину бачити світ у живих фарбах, образно сприймати світ, відчувати гармонію навколишнього світу -  завдання педагога ДНЗ.

Малюючи з дітьми,  педагог розповідає про різні явища природи (дощ, сніг, пори року, тощо), про життя людей (у місті та селі, свята, прогулянки тощо) і про життя тварин. Відповідно до теми добирається дидактичний матеріал.

Під час навчання дітей раннього віку малюванню активно використовується гра. До занять добираються сюжети, які є близькими досвідові дитини.

Під час занять малюванням з маленькими дітьми потрібно враховувати особливості раннього віку. У малят ще не сформовано багато навичок. Діти не вміють правильно тримати олівець і пензлик, регулювати силу тиску на папір (на олівець надавлюють слабко, на пензлик занадто сильно), орієнтуватися на аркуші паперу й не виходити під час малювання за його край тощо. Дитині раннього віку спочатку краще пропонувати фломастери: вони залишають яскравий слід.  На рівні із фломастерами використовуються кольорові олівці з товстим, м’яким грифелем. Спочатку кожній дитині дається лише один олівець або фломастер, а надалі два-три і більше.

Вихователем використовуються такі методи малювання:

-          малювання в повітрі,

-          малювання разом, коли той бере руку дитини у свою і допомагає їй малювати.

-          домальовування деталей,

-          самостійне малювання.

В процесі навчання дитини раннього віку малюванню вихователю потрібно пройти шлях від оволодіння дитиною умінням тримати в руці олівець, фломастер, пензлик до самостійного малювання прямих, хвилястих, округлих ліній. В цей період необхідно розвивати у дітей уміння шукати і знаходити схожість малюнка з предметом і називати його, розповідати що намалював.

На заняттях з  малювання дітей вчать розпізнаванню кольорів: червоного, жовтого, зеленого, синього, чорного, білого – і їх умисного використання в процесі малювання. Діти часто за ознакою кольору дають зображенню будь-яку назву («трава», «квітка», «сонечко» та інше).

У фарбах дітей насамперед приваблює колір. Кольорові плями, мазки викликають у дітей різні асоціації. Часто в них діти пізнають обриси знайомого предмета більшого або меншого розміру.  Так, зафарбовуючи частину аркуша плямою жовтого кольору, малюк зауважує: «Це у мене слон». При повторному розгляді малюнка малюнку знову називає: «Це слон». Інша дитина, зафарбовуючи невеликий аркуш блакитного кольору червоною фарбою, говорить: «Намалював  квітку».

Вихователь звертає дітей  на різні зображення кольорових плям, характер штрихів. З навколишньої дійсності він вибирає такі явища, які діти можуть передати ритмом штрихів, мазків, контрастом кольору, лінійним контуром. Діти малюють як падають листя,  іде дощ або сніг, біжить струмок.

Заняття з малювання будуються в певному порядку:  

- малювання в ранньому віці починаємо із занять «каляки-маляки»;

- малювання прямих ліній, коли вихователь пропонує дітям домалювати окремі відсутні частини готового зображення: мотузку для повітряної кульки, стебло до квітки, траву, дощ із хмаринки, дорога для автомобіля; 

- примакування: «пішов сніжок», «намалюємо яскраві ліхтарики на ялинці» , «запалимо в будинку вогні»;

- малювання хвилястих ліній: хвилі для кораблика, доріжки для зайчика тощо;

- малювання замкненого кола: колобок, сонечко, сніжки, кульки, багато м’ячів.

Протягом року, коли діти оволоділи техніками малювання, вихователь використовує в роботі нетрадиційні техніки:

-          малювання на мокрому папері;

-          малювання пальцями;

-          малювання долоньками;

-          малювання пензликом, малювання за допомогою штампа.

Підводячи підсумок вищевикладеного, можна зробити висновок, що в результаті систематичної роботи по сенсорному вихованню дітей раннього віку у них виявляються сформованими вміння і навички, які свідчать про відповідний рівень розвитку:

«Сформованість вмінь і навичок дитини з сенсорного виховання»

Діти успішно виділяють і враховують колір, форму, величину і інші ознаки предмета;

-   Групують та співвідносять  різнорідні предмети  відповідно до зразка предмети за формою, кольором, величиною при виборі з 4-х;

-   Впізнають в різноманітних колірних плямах предмети або явища, що мають характерну колірну ознаку (сніг, трава, апельсин і т.д.);

- Активно використовують порівняльні слова-назви для позначення форми (дах, м'яч);

- Починають активно користуватися загальноприйнятими словами-назвами кольору.

Таким чином доцільно сплановане навчання дітей раннього віку дасть позитивні результати, тому що щоб із зернятка з’явився паросток, до нього слід благоговійно відноситися; не сподіваючись лише на саму природу. Цей паросток треба плекати, своєчасно підживлювати і поливати, відкривати сонячному промінню, а отже, забезпечити йому життя, що відповідає його природі, призначенню, темпам розвитку.