пʼятниця, 19 грудня 2014 р.

„Формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку”



                                                      Михайлюк Н. В., вихователь
ДНЗ "Журавлик",  м.Підгайці



 Сензитивний період  для розвитку музичних здібностей досить тривалий і починається в ранньому дитинстві. Малюк сприймає музику і реагує на неї.  Адже під час музичних занять дитина отримує певні знання , які допомагають розвитку її музично-сенсорних здібностей.
Наблизити дітей до усвідомлення свого призначення в житті, навчити їх помічати цікаве і відчувати естетичне в піснях, іграх, іграх-драматизаціях, малюнках – важливе завдання, яке стоїть перед дошкільною освітою. Як ліпше відчинити дітям вікно в життя? Як виховати ціннісне ставлення до краси навколишнього світу? Ці питання нині турбують педагогів - „дошкільників”, як і багато років тому. Відшукати відповіді на всі ці запитання допоможе впровадження у практику роботи принципів дизайн-освіти, що надає змогу педагогам створити умови, за яких діти отримують нові знання та одночасно розвивають емоційно-почуттєву сферу на основі художньої діяльності. Такий вид діяльності, як музично-ігрова драматизація сприяє формуванню цілісних сенсорних образів навколишнього світу.  Вона дає змогу залучати малят до спільних з дітьми, родиною, педагогами радісних переживань, до вираження позитивних емоцій та почуттів, створювати піднесений настрій для себе та інших, творчо співпрацювати з однолітками і дорослими.
Дуже важливою є народна творчість у всьому її різноманітті. Використання багатства народної творчості в освіті, зокрема у формі музично-театралізованої діяльності, ґрунтується на одній із закономірностей ігрової діяльності – прагненні дитини входити в уявну ситуацію, діяти за мотивами, продиктованими їй сюжетом. Фантастичні образи казок, легенд сприяють розвитку дитячої уяви, а різні обрядові дійства, де панують веселощі, оспівується та обіграється краса природи, радість, відчуття бадьорості, сприяють розвитку винахідливості, креативності. Форми та прийоми виконання і засвоєння народного фольклору, що створює театралізовану ігрову ситуацію, спонукають дітей до прояву дій, активності, виявляються в естетично – творчому ставленні до мистецтва, різноманітності виражальних засобів утілення фольклорних образів, прагненні створювати нові форми передання творів  народного мистецтва. Тож насамперед доцільно в роботі застосовувати музику, ігри-драматизації, ігрові завдання з театралізованої діяльності.
На традиційних заняттях більше часу потрібно відводити музично-ритмічним рухам. До цього виду діяльності відносимо музично-ритмічні вправи, танці, хороводи та ігри, які допомагають малюку краще зрозуміти, відчути, полюбити музику, усвідомити її настрій. Саме музично-рухові вправи є дуже важливими у реалізації програмових вимог. Адже вони допомагають навчити дітей узгоджувати рухи з характером музики, ритмічно і виразно рухатися, розвиваючи чуття ритму, передаючи через рух ритмічну виразність музики. Розучуючи з дітьми будь-який  таночок, пояснюємо їм, що означає кожний рух, жест, розповідаємо оповідки за сюжетом таночка. Дитина має розуміти, що танець – це мова музики і рухів, через яку до глядачів можна донести певну інформацію.
Музично-рухові ігри допомагають психологічно розвантажувати дітей, навчати їх гідно сприймати не лише перемоги, але й поразки. Гра стимулює дитину до творчості, розвиває вміння поводитися в колективі, дружні стосунки, розвиває психічно та фізично. Через ігри ми навчаємо дітей не лише слухати музику, виконувати певні рухи відповідно до її характеру, але й розвиваємо орієнтування у просторі, самоконтроль. Гра є засобом розвитку у дітей музикальності. Звичайно, всі ці завдання можна реалізувати і в інших видах музично-рухової діяльності, але саме у грі діти почуваються більш природно, розкуто, гра викликає у них найбільший інтерес та захоплення. Особливу увагу треба звернути на народні ігри, адже ще на першому році життя дитина із задоволенням грається у „Ладки-ладусі”, „Сороку – ворону” та у багато інших забавлянок.  У старшому дошкільному віці діти водять хороводи, граються в рухливі ігри. Такі ігри, як „Подоляночка”, „Ой на горі жито”, „Гляньте , діточки малі” та інші, прилучають дошкільників до народного мистецтва , виховують естетичний смак. Будь-яка гра є розвивальною для дітей, а народні ігри зі співом чи просто з музичним супроводом розвивають ще й музичні здібності. Візьмемо до прикладу гру „Куй, куй ковалі”. У цю гру люблять гратися діти і в молодшому і в старшому дошкільному віці. Адже діти ознайомлюються з давньою професією коваля, і одночасно вчаться розрізняти темп у музиці, передавати його через різні види ходьби. Народні ігри здебільшого пов’язані з порами року, тому і планувати їх проведення треба відповідно.
Невід’ємною частиною дитинства є казка. Із казковими персонажами пов’язані яскраві дитячі враження, перший життєвий досвід. Надзвичайно ефективною для одночасного розвитку як пізнавальних, так і творчих здібностей дошкільників є музична казка, в якій театральна діяльність гармонійно поєднується з музичною. Дітям потрібні казки – вони задовольняють психологічні потреби віку і дають необхідний поштовх для розвитку особистості. Так, феєричне, казкове дійство викликає шквал емоцій, сприяючи розвитку емоційної сфери. А музика, створюючи відповідний настрій, допомагає дитині проявити свої артистичні, співочі, творчі здібності. У роботі з дітьми потрібно використовувати класичні твори. Діти з цікавістю пізнають світ музики через творчість відомих композиторів,  слухають музичні твори, виконують їх на різних інструментах.
У процесі театральної гри діти набувають навичок імпровізації, демонструють свої акторські здібності. Через театр діти реалізують свою потребу у самовираженні, спілкуванні, самопізнанні шляхом відтворення різноманітних образів. Заняття з театралізованої діяльності у дітей розвивають не тільки психічні функції особистості дитини, художні здібності, творчий потенціал, а й загальнолюдську здатність до міжособистісної взаємодії, допомагають адаптуватися в суспільстві, відчути себе успішною.
Музичне виховання відіграє вагому роль у загальному розвитку дошкільника, і зокрема, креативному. Неабиякий творчий інтерес у дітей дошкільного віку здатна викликати гра в оркестрі на музичних інструментах, особливо якщо ці інструменти діти змайструють власноруч з підручних матеріалів. Інтерес дітей до музичних інструментів невичерпний. Вони хочуть грати на них завжди. Діти люблять слухати тембри різних інструментів. Дітей 3-4-х років слід познайомити з барабаном, бубном,  ложками,  трикутником. Гра на елементарних музичних інструментах, зокрема шумових, сприяє розвитку музичного слуху, навичок звуковидобування, координації рухів. Діти залюбки повторюють за дорослими задані ритми.  У середній і старшій вікових  групах у дітей вже чітко виражені музичні здібності. Вони фізично вже можуть втримати в руках баян чи акордеон. Тих дітей, які чітко повторюють ритмічні рисунки, поступово заохочувати до гри на ксилофонах, гуслях, баянах. Перш ніж дати дітям до рук музичні інструменти проводяться з ними вправи для звільнення рук. Це малювання в повітрі різних предметів та об’єктів, як от: палички, кульки, молоточки, хвилі. Поступово можна ускладнювати репертуар, виконуючи з дошкільниками все складніші музичні завдання. Застосовувати шумові інструменти , виготовлені з природнього матеріалу. Чудовий звук, який нагадує стукіт деревяних ложок можна видобути постукуванням будівельними кубиками. Дзвін кришталевих склянок замінить звучання дзвіночків, а барабаном може стати великий деревяний куб. Дітям подобається грати на картонних коробочках, у які насипано квасолю або горох. Цей звук нагадує звук брязкальця. Через музику та гру в оркестрі діти самовиражаються, вчаться поводитися вільно та впевнено.
 Гра на музичних інструментах є ефективним засобом збагачення дошкільників яскравими естетичними враженнями, розвитку музичних здібностей та креативності.
Важливим, для дошкільників є слухання звуків живої природи навколишнього світу. Так, щоб передати образотворчі моменти, скажімо, крапельки росинок, діти обирають дзвінкий трикутник, а шум автомобіля передають шарудливими брязкальцями, сніжинки можна зобразити за допомогою дзвіночків, трикутників, а цокіт – з допомогою дерев’яних ложок, кубиків. Потрібно загострювати увагу дошкільників на тому, що навіть просте звуконаслідування, скажімо, шум дощу, можна передати по-різному, щоб у музиці чулися:
-          Чарівні легкі крапельки теплого дощику, що виблискують на сонці;
-          Грізні сердиті краплі, що тарабанять по дахах;
-          Важкі краплі сильної зливи з вітром і громом , коли стає темно і лячно.
Ці завдання сприяють розвитку вміння чути і помічати виразні засоби явищ, предметів навколишнього світу.
Отже, у дошкільному віці, коли у дитини ще не блокована потреба у спілкуванні з музикою, музичне мистецтво може стати потужним засобом формування творчої особистості. Адже, музика, виражаючи певні думки , стимулює роботу творчого мислення дитини. Цей процес активізується у процесі сприймання, оцінювання і творення в мистецтві.


Немає коментарів:

Дописати коментар