О,мово рідна,золота колиско!

 Свято рідної мови у Гусятинському ДНЗ "Дзвіночок"

Ведуча: Над землею сонце встало,

Путь-дорогу осіяло.

Добрий ранок,Чорне море,

Добрий день,Карпатські гори…

Ведуча: Над землею пісня лине -

Це для тебе,Україно!

Гарна путь,славна путь…

Українські діти йдуть!

Композиція зі стрічками « Діти України»

Виходять двоє дітей і ведуча з короваєм

Ведуча: Добрий день вам,люди добрі!

Раді з святом вас вітати

І від серця щирого

Щастя та добра бажати.

І на знак поваги хліб візьміть із сіллю,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі!

Діти: Тож вітаєм,любі гості,

Вас на нашім святі!

І щоб ви,як щедра осінь,

Всі були багаті.

І здорові,як водичка з джерела дзвінкого.

Всі ми зичимо вам щастя світлого,людського.

На свято мови вас просим

Гуртом й поодинці.

На свято веселе,

Бо ми-українці

Під музику ставлять коровай на стіл перед батьками

Ведуча: Україна!..Країна смутку і краси,радості й печалі,розкішний вінок з рути і барвінку,над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу,що віками боровся за волю,за своє щастя.

Ведуча: Україна - це отча земля,рідний край,де ми народились. Її багатства-тихі озера,калинові гаї та народні пісні,які співали наші предки. Не забувайте,що ви - діти землі,що зветься Україною. Любіть свою Батьківщину,вона для вас єдина.

Діти: На білому світі є різні країни,

Де ріки,ліси і лани.

Та тільки одна на землі - Україна,

А ми-її доньки й сини.

Усюди є небо і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм …

Усі: Її Україною звуть.

Іскриться крапелька роси на золотім листку калини,

Світ молодіє від краси під небом України.

Мій добрий,отчий,теплий дім,немов гніздо пташине.

І ми ростем, співаєм в нім під небом України.

Пісня про Україну

Діти: Земля моя,найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю.

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю.

Мій край чудовий - Україна,

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

І найдорожче-рідна мова,

Наснагу й силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є.

Вона,як ніжна пісня колискова

Заходить в серце,в душу з ранніх літ.

Це мова,наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

Велична,щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста,як гірська вода.

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Вона,як пісня колискова,

Звучить крізь долю і роки.

Це українська,рідна мова,

Барвиста,наче рушники.

Пісня про мову

Ведуча: Мова-це великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них,ніби запашна квітка в чудовому букеті,наша українська мова.

Ведуча: На цій планеті живе вона -

У віковічному серпанку

Та калиновому вінку вродлива,

Бо прокинулася зранку.

Струнка і горда,серед руж червоних

І солов’їв у сукні волошковій.

Заходить Мова

Мова: Я невтомна й працьовита,не омину жодного закутка,жодної оселі. Загляну і в карпатські гори,і в поліські простори,покружляю дзвінкою луною і по Наддніпрянщині,і в деснянських долинах. Не шкодую ні сили,ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї самобутньої незрівнянної душі. Дзвеніла потічком у смерекових зрубах,співала жайворонком над білосніжними казаночками і розливалася сосновим духом у поліських хатинах…От лиш панське ярмо уривало шию,напувало гірким потом. Летіли роки,а я все не старіла,а я розквітала більше і яскравіше. Ніжними ліричними співанками,войовничими гімнами і просто старовинними стрілецькими піснями перекочувалася в степовому різнотрав’ї. Свіча надії ще палахкотить у моєму серці,і сію,сію свою запашну житню любов і колоскове мелодійне слово з гірким калиновим присмаком. Допоки живу я-дзвінка і солов’їна,доти топтатимете ряст і ви.

Ведуча: Мово рідна!Світлоносна!Ти-як море безкрайнє і бездонне. І не вистарчить життя,аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність,ти-часточка народу,ти єднаєш родину,ти-рушник вишиваний,який стелиться від батьківської хати і показує нам дорогу у світ.

Мова виходить

Танець з рушниками

Ведуча: Любов до рідної мови починається ще з колиски,з маминої пісні. Хіба ще хтось уміє промовляти такі слова,як наші українські мами?Лагідна мамина пісня засівала в душі любов до людей,природи,всього живого.

Діти: У цей світ ми увійшли ще малюками

У світ багатий,загадковий і казковий.

Стежину колисковими піснями

Матуся нам стелила у світ мови.

Леліймо слово колискове,

Нехай праправнукам буде!

Нехай і їх щодня додому

Колиска мамина зове.

Колискова у виконанні мами

Ведуча: Але не лише матусі доглядали вас і співали вам колискових,а їм допомагали ваші бабусі та дідусі. Ось і на наше сьогоднішнє свято завітали бабуся і дідусь.

На околиці села,як мовиться в казці,

Жив веселий дід Хома і баба Параска.

Біля хати у садку діти гомоніли,

Розважалися старі,а діти раділи.

Заходять баба і дід

Дід: Добрий день вам,малюки:хлопці і дівчата.

Починайте розважатись,співати й танцювати.

Баба: Нас стареньких ви розважте піснею та танцем,

В гру веселу нас з дідусем не забудьте взяти.

Дід: Як же хочу я послухать про чарівну мову,

Що бринить,дзвенить піснями й гумором чудовим.

Баба: Цить же,діду,ти ж глухий,

Сядь та слухай вправно.

Ви ж,хлоп’ята, поспішіть,

Дівчаток у танок просіть.

Дитина: Сумувать сьогодні не годиться,

Хто веселий,кажуть,довго буде жить.

Хай наш танець український заіскриться,

Хто танцює гарно,вміє все робить.

Український танок парами

Баба: Коли ви були ще зовсім маленькими,не вміли говорити,то ваші неньки,плекаючи свою любов і ніжність,тішили вас забавлянками. Це для дитини утіха,заспокоює її,коли вона плаче. Інакше утішками називають коротенькі пісеньки,які ви чули від мам і бабусь.

Дід: Ану ж,матусі,пригадайте веселі потішки.

Мами і бабусі: Кую,кую,чобіток,

Подай,бабо,молоток.

Не подасиш молоток,

Не підкую чобіток.

Танцювали миші

По бабиній хижі.

Стали собі у танець,

З’їли миші буханець.

Куєм,куєм ніжку,

Поїдем в доріжку.

Треба коня підкувати,

Будем в баби ночувати.

Діти: Діти,я знаю,що ви всі дуже любите скоромовки. Їх теж склав народ. Ви легко їх переймаєте,запам’ятовуєте і залюбки розважаєтесь ними. Ось зараз ви будете розважатись,а ми послухаємо.

Скоромовки: Жовтий жук купив жилет,

Джемпер,джинси та жакет.

Лежить п’ять п’ятаків,

На кожному п’ятаку ще по п’ятаку.

Ой був собі коточок,

Украв собі клубочок

Тай сховався в куточок.

Сидів горобець на сосні,

Заснув-і упав уві сні.

Якби не упав уві сні,

Сидів би він ще на сосні.

Баба: Як гарно звучить українська мова в прислів’ях. В них виражена мудрість народу. Упродовж віків слово рідне,українське живило душу,вчило бути чесним,сміливим,любити свій рідний край.

Гра «Закінчи прислів’я»(для батьків)

1.Птицю впізнають по пір’ю, а людину по….(мові)

2.Пуста мова не варта доброго…(слова)

3.Слово-не горобець,……(вилетить-не впіймаєш)

4.Гостре словечко коле…(сердечко)

5.Давши слово - держись,…(не давши-кріпись)

6.У кого рідна мова,в того…(і душа здорова)

7.Від теплого слова і…(лід розмерзає)

штука. Ви думали,що гра-це пустощі?Ні,це своєрідне мистецтво. В іграх передається характер народу,тому люди свято бережуть свою пісню,мову, і звичайно, гру.

Народна гра

Ведуча: До нас у гості завітали веселі музики. Гей, музиченьки,заграйте,серце наше звеселяйте.

Музики: Вас вітає група «Червоні маки»,

Ми граємо на всьому,що потрапляє нам під руки.

Ми граємо в садочку,на вулиці і вдома,

Нам не потрібна тиша і не бере нас втома.

Дивуються повсюди:які ростуть таланти!

Завзяті співаки ми-веселі музиканти.

Оркестр

Ведуча: Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати,стежки дитинства,до мудрості народної казки.Нема у світі людини,яка б не любила казок і не чула їх.А чи зможети ви відгадати назви тих,які склав український народ?

Діти: Так!

Ведуча: Отже,розпочинаємо вікторину «Спробуй казку відгадати»

Вікторина

Не тримали сина й доні у своїх вони долонях.

Тож пішов дідусь у ліс, деревиночку приніс.

У колисочку поклали,бабця нічку колихала,

А на ранок в ній синочок тай відкрив розумні очка.

Як же зветься це хлоп’ятко, любі хлопчики й дівчатка?(Івасик-Телесик)

Це маленька горошина принесла в родину сина.

Мав таку цей хлопець силу,що зміюку підкорила.

Визволив сестру,братів,простить зради не схотів.

Тож пішов у світ блукати,долі кращої шукати.

Відгадайте без підказки із якої герой казки?(Котигорошко)

Дівчина,хоч і кривенька,роботяща,моторненька.

Як гніздо її спалили,то з качками полетіла.

Всі ви знаєте цю казку,тож назвіть її будь-ласка(Кривенька качечка)

Ця брехуха і рогата,і баньката й бородата.

Обдурила свого діда,принесла в родину біди.

Хату в зайчика украла,жити в домі цьому стала.

Добрий рак її прогнав і зайчика врятував.

Як же звати цю рогату вередуху бородату?(Коза-Дереза)

Він любив пісні співати,від звірят усіх втікати.

Скік!Тут був і вже нема!І шукать його дарма.

Та лисичка його з’їла. Ба!Таки перехитрила!(Колобок)

Хто журавлика вітав,ще й кашкою пригощав?

Пригадайте но, будь-ласка,із якої герой казки?(Лисичка та Журавель)

Це який такий бичок,не простий,а третячок,

Дуже-дуже він був ловкий:упіймав ведмедя,вовка,

Зайчика,а ще лисичку,хоч і сам він невеличкий.

Допоміг і бабі,й діду пережити їхні біди.(Солом’яний бичок)

Ведуча: Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце,де народилася,де минуло її дитинство. Те вогнище,маленька батьківщина кожної людини,де живуть мама,тато,бабуся і дідусь. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас-вийде велика держава Україна. Щасливі ми,хто народився і живе в цій золотій,чарівній стороні,де земля рясно уквітчана і зеленню закосичена.

Ведуча: Всі ми українці,народ давній і працелюбний,співучий і відважний,добрий і щедрий. І мова у нас дуже мелодійна,багата,як земля,веселкова і чарівна. Для нас вона найкраща в цілому світі,бо рідна нам від діда-прадіда,від самої колиски. Здається,що вона ввібрала у себе все:сонце і зорі,красу вишневого цвіту і ранкові роси,шепіт трави і дзвінкий спів струмочка,вечірні тумани і тепло літнього дня. Українська мова-це головний символ нашої країни,нашого народу.

Діти: Немов пшениця колосиста,

Аж сяє вся вона в красі.

Дзвінка,чудова,ніжна,чиста…

Любіть цю мову,друзі,всі.

Вона в Шевченкових глибинах,

В піснях народу й кобзарів.

Цвіте,як сонячна калина

В проміннях ранньої весни.

Вишнева,срібна,солов’їна-

Це мова злагоди й добра.

У ній гримлять громи в негоду,

А в тишу-пісня солов’я.

Моя мова-усміхнені квіти,

Це ромашки,волошки та мак

І весняний цвіт яблуні білий,

Що весною розцвів у садах.

Мова-краса спілкування,

Мова-багатство моє,

Мова-то предків надбання,

Мова- як сонце ясне.

Ведуча: Діти,ми сьогодні почули багато гарних слів про нашу українську мову. Пройде час і ви,діти,станете дорослими і хочеться,щоб ви зростали у ріднім краї,з рідним словом і ніколи не цурались української мови.

Ведуча: Бо ніхто не має права забувати своєї мови рідної ніде,як ті пісні,які співала мати і як своє дитинство золоте…

Діти: Не цурайтесь мови-мови мами й тата,

Мови діда й баби,предків наших всіх.

Бо її цуратись-сором непошани,

Бо її цуратись-перед Богом гріх.

На землі народів Бог створив багато

І подарував їм скарб усяких мов.

А у кожну мову, гарну і багату,

Вклав свою небесну ніжність і любов.

Всі народи світу-то Господні діти,

Всіх народів мови-то Господній дар.

Але мова мами-найрідніша в світі,

В ній є все:і святість,і краса,й любов.

Ведуча: І сотворив Бог небо голубе,

Родючу землю і зелені трави,

Дніпрові води й жито золоте.

І райських птиць,що звуться солов’ями,

Людей чудових тут він оселив.

І дав їм мову,що в душі співає,

І вільний дух в серця їм поселив…

І рай назвав цей…українським краєм…

Пісня про Україну

Дід: Тож давайте,діти,складемо присягу нашій рідній Україні й мові нашій солов’їній.

Наш рідний край над усе любити,

Рідний народ шанувати і для нього жити.

Діти: Присягаєм!

Баба: Рідну мову завжди визнавати,

Говорить по українськи,читати й співати.

Діти: Присягаєм!

Пісня «Присяга рідній мові»

Звучить вірш в записі

Із пуп’янка долонь вихоплюється слово:

Беззвучне і гучне,з роси й сльози.

Молись за нас,молись,пречиста рідна мово,

Народжена з хлібів і чистої лози.

Єдина і свята,пречиста діво мово,

У полум’ї свічок прийди в пусті серця.

Навчи молитись нас блакитно й калиново,

Навчи чудових слів,яким нема кінця…

Ведуча: Швидко збігли хвилини,

Ось і прощатись пора.

Дозвольте усім побажати

Щастя, здоров’я,добра!

Ведуча: Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом та духовним джерелом життя!

Щоб усі ви не хворіли,

З любов’ю жили.

Щоб навіки Україну

В серці зберегли.

«Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку»

Опис досвіду роботи

вихователя Бережанського

ДНЗ ясла-садка «Сонечко»

Троян Ніни Володимирівни.

 

Найважливіше у житті кожної людини – її Батьківщина

Виховувати громадську свідомість, патріотичні почуття потрібно змалку. Щоб дитина відчула себе причетною до великої України, необхідно краще познайомити її з традиціями та народними цінностями.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, у що вкладає частку своєї душі. Захоплення красою землі, де жили діди і прадіди, де нам судилось прожити життя, повторити себе в дітях, постаріти і піти в землю, яка народила нас, - це найважливіше емоційне джерело дюбові до Батьківщини».

Патріотичні почуття в дитини з раннього віку, формуються поступово, під впливом батьків, вихователів, навколишнього природного середовища.

Працюючи вихователем в дошкільному навчальному закладі «Сонечко», намагаюся використати всі можливості виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця.

Свою роботу спрямовую на виховання любові до мами і тата, бабусі і дідуся, до родини. Вчу дітей поважати старших, шанувати стареньких, бути дружніми з однолітками. З дітьми розглядаю ляльку-українку, її вбрання, відмічаю яка вона гарна, граємось з нею. Дівчатка залюбки одягають віночки, спідниці, сорочки-вишиванки та грають в народні, творчі ігри народознавчої тематики.

Втілюючи доброту в серця дітей, виховання любові до рідної землі, до свого краю, розпочала  ще в ранньому віці. В цьому мені допомагає творчість Василя Сухомлинського, ознайомлюю дітей з його творами у відповідності до вікових можливостей сприймання, аналізу, сформованості морально – етичних якостей кожної вікової категорії, навчаю їх помічати красу в довкіллі, дивуватись розмаїттю його кольорів та форм, любові до батьків, родичів, рідної землі. Варто виокремити наступні оповідання: «Колискова», «Тихо, тихо, бабуся відпочиває», «Материнське щастя», «Святковий обід».

Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ. Саме в цьому віці створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкривати дітям зміст народної і світової культурної спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший практичний досвід прояву рухів душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, рідного краю з його природою, історією і традиціями, рідної мови, - всього, з чого для кожного починається Батьківщина.

При ознайомленні з природою звертаю увагу на її красу, розмаїття, багатство. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України»), які квіти квітнуть на українських полях і лугах (кульбабка, волошка, мак, ромашка, чорнобривці, деревій, барвінок, безсмертник, соняшник, мальви та ін.).

Значну роль у вихованні у дітей любові до своєї Батьківщини, свого народу відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління.

З вихованцями 6- року життя вивчаємо назви міст та сіл, в яких вони мешкають, знають головне місто країни – Київ. Діти знають, що наша країна велика, гарна: в ній є ліси, поля, гори, ріки та моря. Розповідають,  що вирощують на полях, в садах, на фермах та що з усього цього виготовляють.

Доброю традицією стало проведення народних свят та обрядів в ДНЗ. Звичайно до участі більше залучаються діти старшого дошкільного віку. Використовую різну тематику: «Заспіваймо пісню», «Посвята в козачата», «Свято Покрови Святої Богородиці», «Миколай, Миколай подарунки роздавай», «Різдвяні свята», «Вертеп. Нова радість стала», «Хата моя, біла хата», «Заспіваймо колискову», «Тарас Григорович Шевченко», «Лесин віночок», «Гарна писанка у мене», «Маму радо привітаєм», розваги «Козацькі забави», «Вийся віночку гладенько» тощо.

Також у своїй професійній діяльності з метою  виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку, використовую багато бесід з дітьми, перегляд слайдів, фотографій про визначні пам’ятки  міста, де ми живемо та  ознайомлюю з видатними людьми нашої країни.

Для того щоб повернути духовні скарби наших прадідів, ми, батьки і педагоги, повинні допомагати дитині змалечку пізнавати звичаї та обряди свого народу, збагачувати мову скарбами усної народної творчості, знати державну символіку, любити гарну і милозвучну рідну мову.

Свято Покрови у ДНЗ "Сонечко" м. Теребовля

Вихователь.

У нас сьогодні справжнє свято.

Гостей зібралось багато.

Традицій скарб ми пригадаємо,

Зі святом Покрови всіх вітаємо !

Вихователь

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

• Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Дитина СОНЦЕ

• Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні,

А земля там найкраща,

Де родився ти.

Виростай дитино, й пам’ятай:

Батьківщина – то найкращий край!

1. Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

2. Все найдорожче в цілім світі

Бо тут почався наш політ

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ

3. Усе найкраще і єдине,
   І радощі всі, і жалі… 
4. Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі.

ПІСНЯ «Перлина – Україна»

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина...

З небес святих прозоро - синіх,

Упала зоряна сльозина.

І утворилася перлина,

Ім’я у неї Україна.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Блакитне небо, жовте поле,

Україно моя доле.

Хлібом, сіллю ти гостинна,

Ти і я одна родина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина.

Перлина Україна, на весь світ одна єдина. (3 р)

4. У рідній ненці Україні

Щасливі ми ростем в родині

І Господу поклін складаєм

За все прекрасне, що ми маєм.

5. Їх у сяйві не впізнати

Саду і городу

То Покрова, світле свято

Нашого народу.

6. Свята Покровонько

Як мати ти нам дитинство зігрівай

І Українську нашу хату

І наш веселий рідний край.

7. Свята Покрово

Діва Марія

В твою честь, сонце світає

В твою славу зацвітають квіти

В твою честь співають діти.

Пісня Ре мажор

Під сонячним сяйвом покрови

Жовтневий золочений день

Зібралися діти в садочку

Співати веселих пісень.

Це свято ми всі готували

Співали, танок завели

Щоб славити свято Покрови

І в рідному краї рости.

Вихователь

Хочу вам легенду розказати. Діялося це давно на Україні. Тоді, коли Україною ще правили князі. А на Запорізькій Січі жили козаки. Тоді на Україну часто нападали вороги. Дівчата хустини вишивали. І козаків своїх до бою проводжали.

Пісня

Хустину дівчинонька вишивала

Козака до бою проводжала

Вишивала дівчина, вишивала

Чорну і червоную нитку брала.

Бережи хустинонька козаченька

Будеш ти носить її біля серця.

Сердься мій соколику чи не сердься

Будеш ти носить її біля серця.

Вихователь

В ті часи вітри лютували сильні. І буря шуміла. Вороги не дрімали, облогу готували напасти готові були.

(Під звук барабану хлопчики співають пісню.)

Марш

1. Марширують козаченьки

Раз-два-три

Марширують молоденькі

Раз-два-три.

Приспів: Ніженьками вліво-вправо

Все відважно, гордо, жваво

Раз-два, раз-два, раз-два-три.

2. Гей заграйте барабани

Раз-два-три

Кожен хай у ряд свій стане

Ра-два-три.

1- й козак. Чи всі вже тут?

Всі. Всі, всі, на добрий час!

1-й козак. Чи всі свої?

Всі. Свої! Чужих нема!

1-й козак. Чи всі брати?

Всі.

Брати всі до одного

На все життя, до праці й до меча!

І зрадників немає серед нас.

1-й козак.

Потрібно йти до князя

Нехай веде нас в бій.

Крокують до князя.

2- козак

Нещастя княже. Прискакав гонець.

Вороги скрізь на нашу землю йдуть.

Князь.

Так бо! Знов війна священна!

Встає полків залізная стіна!

Вперед на бій! За місто наше рідне!

За мир і щастя на українській землі!

2-й козак.

Товариші-брати!

На наступ всі, !

На визвіл міста!

Гримить труба

І стріли носяться

Вперед набій країну визволять.

3-й козак.

Нічого не боюсь! Не можу я сидіти,

Коли там битва точиться за край!

Все поле скрізь шоломами укрито!

Дзвенять мечі, щити! Гримить труба,

А зверху стріли носяться, мов тучі!

Вперед на бій, Вкраїну визволять!

Князь.

То ж козаки не бійтеся, до бою

Вперед , країну рідну визволять.

Танок козаків.

Князь. Тож готові вже до бою.

Діти.

Готові.

Князь.

Ідіть і захищайте рідний край

І з перемогою вертайтеся назад.

Дівчата зав’язують хустини козакам під пісню «Їхав козак на війноньку.».

Виходять дівчатка, стають на коліна, моляться на ікону святої Покрови.

Вихователь.

О, мати велика, милосердна,

Злих ворогів у місто не пусти!

Допоможи, Покровонько святая,

І чоловіка в битві захисти!

Оборони нам місто наше славне!

Тобі ж церкви збудуємо святі!

Тебе, Покрово, щиро я благаю,

За чоловіка долю вболіваю!

З’являється Свята Покрова у білому одязі. Звертається до жінок, які молилися їй.

Покрова.

Не плач, твоєму лиху я зараджу!

Від ворогів вам місто збережу!

Не допущу сарацинів панування

На цій землі — українській і святій!

Знімає з голови хустину-покрову і простягає її над голо­вами жінок. Вбігає гонець.

Гонець.

Радуйся, народе!

Стенувся ворог, кинувся назад.

Немов зайшла на них яка мана!

Вихователь.

Хвилити Бога! І Покрові слава!

Велик наш Бог! Повік йому хвала!

Чоловікам назустріч!!! Слава! Слава!

Покрові слава, й людям всім хвала!

Вихователь.

Нас теж настигла лиха година. І за нашу землю гинуть невинні люди. Наші діди, тати, брати, сини, онуки.

Музичний керівник.
Присвячується загиблому українському солдату

" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити Господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім.. постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Автор: Людмила Лєгостаєва

Вірші Дітей

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.

Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,—
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля – 
воскресне.

Все знову буде добре, брат, 
не буде більше рвати «Град» 
над головою
і тільки хлопці, 
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
5. Живи, живи, 
герою і солдат,
за всіх, хто не прийшов назад
з святих і вічних…
І та земля, що прийняла 
до себе хлопців – тепер також 
свята, свята – на всі століття і віка…

Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.

7 . Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
8. Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
9. І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен вони для нас герої.

Автор: Невідомська Вікторія

Вихователь.
О, Мати Божа! Ми - твої діти.
Тобі сьогодні приносим квіти.
Тебе благаєм, уклінно просим,
До Тебе в небо ми руки зносим.
Прийми нас, Мати, під сій Покров,
Тобі даруєм серце й любов,
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи. 

Пісня.

Кулі летять, небо чорним стає.

Ми, або нас, брат - прикриєш мене.

Війна, як війна, нещадна така.

Скільки сердець, забирає вона.

Приспів:

Прошу в неба й землі не беріть їх собі!

Не беріть, не беріть їх собі.

Прошу в неба й землі залишіть їх сім'ї!

Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.

Стане зеленою чорна земля.

И загоються рани від болю.

И єдиною стане, країна моя.

Приспів:

Прошу в неба й землі не беріть їх собі!

Не беріть, не беріть їх собі.

Прошу в неба й землі залишіть їх сім'ї!

Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.

Загоються рани від болю.

Заколоситься земля.

Стануть хмари сині.

И скажемо всі - "Слава Україні!"