Способи розвитку фантазії і уяви

1. Сформуйте мотивацію! 2. Переконуйте, що фантазувати не соромно, а дуже цікаво і корисно особисто дитині. Цього вони поки не розуміють. Потрібна гра і яскраві емоції. Логіка у дітей ще не сильна. 3.Фантазуйте, це повинно бути цікаво. Тоді, одержуючи задоволення, дитина швидше оволодіє умінням фантазувати, а потім умінням уявляти, а потім і раціонально мислити.У дошкільників інтерес не до міркувань, а до подій. 4. Захоплюйте дітей  собою (аттракція). На цій "хвилі любові" вони більше вам довіряють і охочіше слухаються. 5. Власним прикладом. В ранньому дитинстві малюки копіюють поведінку дорослих, цим гріх не скористатися. Ви ж авторитет для дитини. 6.Читайте, обговорюйте і аналізуйте добру фантастичну літературу: казки, фантастичні розповіді. Навчіть дітей захоплюватися доброю фантазією. 7.Стимулюйте фантазію питаннями. Наприклад: "А що відбудеться, якщо у тебе виростуть крила. Куди б ти полетів?" 8. Ставте дітей в скрутні ситуації. Хай самі думають і знаходять вихід. Ось, наприклад, класична задача: діти потрапили на нежилий острів, як вижити? 9. "Підкидайте" дітям цікаві сюжети і просіть їх складати по них розповіді, казки, історії. 10. Навчіть прийомам розвитку уяви і фантазуванні.

Допомога малюкові в розвитку його творчих здібностей.

1.Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2.Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3.Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

4. Давайте дошкільнику можливість побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а  допомога дорослого може інколи сприйматися як "порушення кордонів" особистості.

5.Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов'язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, в свою чергу, будуть цінувати інші.

6.Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовираження.

7.Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими для оточуючих.

8.Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби — якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.

9.Допомагайте дитині стати "розумним авантюристом" і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

10. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

Створення розвивального середовища в дошкільних навчальних закладах є важливим напрямком реформи дошкільної освіти.Основні принципи створення розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі:

1. Принцип дистанції, позиції при взаємодії

Установка контакту вихователя і дитини є однією з головних умов здійснення особистісно орієнтованої моделі взаємодії. Відсутність контакту не дозволяє вирішу ваги будь-які освітні завдання. Здійсненню контакту заважають різні позиції: навіть фізично вихователь, як правило, знаходиться у положенні "зверх) ", а дитина - "знизу". Така позиція педагога передбачає диктант і повчання. На відміну від цього особистісно орієнтована позиція педагога - партнерська. її можна позначити як "поряд", "разом". При цьому розвивальне середовище створює умови для відповідної фізичної позиції - спілкування з дитиною на основі просторового принципу - "очі в очі". На думку відомого вченого О.А. Ухтомського, головним в особистісно орієнтованій моделі взаємодії між людьми г домінантна на обличчя іншого. Для цього підійдуть, наприклад, різновисокі меблі, які дають можливість вихователю наблизитися, "опуститися" до позиції дитини або "підняти" дитину до своєї позиції.

2. Принцип активності

В упорядкуванні дошкільного закладу передбачено формування активності дітей і прояви активності дорослих. Розвивальне середовище повинно давати дитині можливості вибору, ставити її у ситуацію, коли треба прийняти самостійне рішення, самовизначитися. Тільки за таких умов діти стають творцями свого предметного оточення, а в процесі особисто розвивальної взаємодії - творцями своєї особистості і свого здорового тіла. Для цього можна використати, в першу чергу, великомасштабні Ігрові та дидактичні посібники (легкі геометричні модулі, обтягнені тканиною або шкірою), які легко переставляються в процесі перетворення простору. Можна використати стінки групової кімнати.

Так, одна із стінок може стати "малювальною стінкою творчості". На ній діти малюють кольоровою крейдою, вуглем або фломастерами, створюють як індивідуальні, так і колективні роботи.

Для найменших дітей (2-4 років) підійдуть мальовничі килимки і елементами (ображення, які знімаються з допомогою липучок, кнопок, петель з ґудзиками і можуть змінюватися (метелики "перелітають" з трави на квітку, пташка "відлітає" в небо, дерево переміщується під будиночка до берега, річки тощо). Такі дії дозволяють дитині не тільки змінювати навколишнє середовище, але й сприяють розвитку її дрібної моторики.

3. Принцип стабільності - динамічності розвивального середовища

У розвивальному середовищі повинні бути закладені можливості для змін у відповідності зі смаками і настроями дітей, з урахуванням різних педагогічних завдань. Це можуть бути: зміни кольорового і звукового середовища; варіативне використання предметів; поліфункціональне використання приміщень (так. спортивний комплекс "міні-стадіон" може бути установлений не тільки у фізкультурному залі, але й в ігровій кімнаті, спальні, роздягальні).

При цьому середовище не повинно бути статичним, нерухомим, постійним. Приблизно один раз у два місяця частина матеріалу оновлюється. Змінюється і розташування меблів.

4. Принцип комплектування та гнучкого зонування.

Цей принцип тісно пов'язаний з принципом стабільності та динамічності. Життєвий простір у дошкільному закладі повинен бути організований таким чином, щоб діти під час організації різних видів самостійної діяльності не заважали один одному, тобто, щоб їх сфери активності не пересікалися. Допомагати в цьому можуть підвісне обладнання, ширми, екрани, вітрини, вбудовані та пристроєні шафи тощо.

5. Принцип емоційності середовища, індивідуальної комфортності та емоційного благополуччя дитини та дорослого.

Середовище повинно пробуджувати у дітей активність, давати їм можливість здійснювати різноманітні види діяльності. Разом і тим, навколишнє середовище повинно при необхідності гасиш надзвичайну активність, давати можливість відпочити. Тому розвивальне середовище передбачає наявність зон для релаксації (розслаблення). Це може бути і "куточок усамітнення" і затишна кімната (куточок) з м'якими меблями і Іншими елементами, які сприяють відпочинку. Бажано, щоб у дошкільному закладі була і "гостина для дорослих", де вихователь має можливість зняти емоційне напруження.

Розвивальне середовище повинно забезпечувати умови для формування і розвитку  повноцінного образу "Я".  Цьому будуть сприяти наявність річних за розміром звичайних та рухомих дзеркал річної кривизни. Емоційний комфорт підтримується і за рахунок організації виставок дитячих робіт (малюнки, аплікація тощо) всіх дітей, незалежно від рівня виконання.

6. Принцип сполучення звичних і неординарних елементів в естетичній організації середовища.

Питання декоративно-естетичного оформлення і організації просторового середовища необхідно вирішувати з урахуванням вимог архітектури, дизайну, психології і педагогіки.

Середовище повинно сприяти розвитку активності, творчих нахилів і естетичного відношення до дійсності.

Тому доцільно розмістити в інтер'єрі прості, але талановито зроблені етюди, естампи, абстрактні або напівреальні скульптури, які дадуть можливість сформувати у дітей уявлення про основи графічної мови і про ріпні культури - східну, європейську тощо.

Зміст казок, епізоди із життя дітей, дорослих також можна подати в різних стилях - реалістичному, абстрактному, комічному тощо. Тоді діти (за допомогою дорослого ) зможуть звернути увагу не тільки на зображення, а й на те, як це зроблено, які засоби виразності використані.

7. Принцип врахування статевих і вікових відмінностей дітей.

Передбачається, що в розвивальному середовищі будуть надані можливості як хлопчикам, так і дівчатам виявити свої нахили у відповідності з прийнятими в суспільстві еталонами жіночості та мужності.

Тому, на нашу думку, у предметному середовищі бажано представити предмети, які розкривають суто жіночі чи чоловічі види діяльності. Це можуть бути матеріали для шиття та вишивання для дівчат, технічні іграшки для хлопчиків.

8. Принцип поваги до думки дитини

Розвивальне середовище будує для дітей вихователь. Але не завжди уявлення дорослого про комфорт співпадають з уявленнями дитини. Організовуючи середовище, треба враховувати думку кожної дитини, всіх дітей групи, вислуховувати їх пропозиції, по можливості задовольняти або тактовно пояснювані причіпні відмови. (Полякова М.Н.)

Ще раз наголосимо, що середовище активно впливає на дітей, створює умови для організації і розвитку різних видів діяльності, та ігрової зокрема.

Підкреслимо також, що зазначені принципи » повній мірі визначають організацію, зміст і предметно-ігрового середовища.

Інструкція з безпеки життєдіяльності дітей під час проведення праці в природі

1. Загальні положення

1.1.Охороняти і зміцнювати здоров’я дітей.

1.2.Ознайомити дітей з основними знаряддями для певного виду роботи у тприроді, їх призначенням та правильним користуванням.

1.3.Формувати розуміння потреби дотримання правил поведінки для збереження їх здоров’я.

2. Вимоги безпеки перед початком праці в природі

2.1. Повідомити дітей про вид роботи, її мету та ознайомити з місцем проведення.

2.2. Ознайомити дітей з правилами роботи на городі (грядці, квітнику).

2.3. Огляд території, на якій будуть працювати діти, збирання зайвих предметів, якщо вони є.

2.4. Пояснення правил роботи зі знаряддями (лопати, сапки, граблі), їх призначенням та застосуванням для певного виду роботи. Наголосити на тому, що ці предмети важкі, гострі, а тому з ними треба поводитися обережно, лише з дозволу і під наглядом вихователя.

2.5. Ознайомити та закріпити знання дітей про посадковий матеріал (насіння рослин, що висівають не можна їсти, не можна ним обсипатися, це може бути небезпечним).

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Знаряддям не можна розмахуватися, високо піднімати.

3.2. Не можна обсипатися піском, землею, насінням, щоб не пошкодити очі.

3.3. Не можна штовхати один одного, бігати під час роботи, щоб не поранитися.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Наголосити на потребі обережного поводження зі знаряддям праці під час його очищення.

4.2. Потреба збереження його у спеціально відведених для цього місцях.

4.3. Дотримання особистої гігієни (миття рук та обличчя).

5. Вимоги безпеки

5.1. Праця в природі (пересаджування розсади, перекопування землі, розпушування землі, висівання квітів, їх полив) проводиться лише разом з вихователем.

5.2. У випадку травмування дітей або працівників звернутися до медичного працівника.

ЗАЛУЧЕННЯ ДІТЕЙ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Турбота про дітей, їх щастя та здоров’я, благополуччя завжди була і буде головною турботою дорослого. Фундамент здоров’я, фізичного та психічного, закладається саме в дитинстві. Здоров’я дитини, формування характеру, виховання в нього корисних навичок та вмінь — найважливіші задачі, які стоять перед сучасними педагогами. В теперішній час батьків та педагогів перш за все непокоїть питання як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров’я кожної людини повинно бути суто особливою справою. Медицина безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, а значить вона повинна бути ковалем свого здоров’я. Тому у дитини з дня її народження потрібно формувати навички бережливого відношення до свого здоров’я. У Законі України «Про дошкільну освіту» розділ 1 ст.7 визначені пріоритетні завдання дошкільної освіти: «Збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини». В Національній Доктрині розвитку освіти розділ ІV п.11 зазначено: «Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального відношення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальної та суспільної цінності...» В концепції дошкільної освіти чітко виділена головна спрямованість освітньо - виховного процесу на «Я» дитини, на формування позиції створення свого здоров’я. Через відкриття власного «Я» дошкільник виділяє себе із оточуючого світу, вивчає простір власного «Я», що спонукає дітей прагнути до самозбереження та саморозвитку.     Дошкільний освітній заклад зобов’язаний своєю діяльністю забезпечувати виконання стандарту дошкільного рівня освіти по всім напрямкам розвитку дитини. Природні потенції дошкільника не розкриються, а впливи освітніх закладів виявляться малоефективними, якщо не будуть підкріплені розвивальним середовищем — головним фактором становлення і розвитку повноцінної, творчої, самодостатньої особистості. Найважливішим моментом повноцінного розвитку особистості, починаючи з раннього дитинства є діяльність: гра, спілкування та ін. Щоб дитина могла задовольнити свої інтереси, прагнення у діяльності, слід забезпечити організацію предметного середовища: інформативного, різнобічного, комплексного і тематичного, динамічного і мобільного, дієвого і діючого, варіативного і близького до побуту дітей. Разом з тим, останнім часом головним напрямком становиться оздоровлення дітей. Це викликано цілим рядом об’єктивних причин. Останнім часом спостерігається зниження числа абсолютно здорових дітей та зріст захворювань дошкільників по всім видам хвороб. Таким чином пошук ефективних мір, направлених на оздоровлення дітей набуває первинного значення.   Одним з різноманітних факторів, що впливають на стан здоров'я і розвиток дитини-дошкільника є рухова активність. Сприятливий вплив на організм може бути зроблено тільки в тому випадку, якщо її рівень знаходиться в межах оптимальних величин. Так, при гіподинамії (режимі малорухомості) виникає цілий ряд негативних для дитини наслідків: відбувається порушення функцій ряду органів, регуляції обміну речовин і енергії, знижується опірність організму до зовнішніх умов, що змінюються. Гіперкінезія (надмірно велика рухова активність) також порушує принцип оптимального фізичного навантаження, що може викликати перенапругу серцево-судинної системи і несприятливо відбитися на розвитку організму дитини. Тому потрібна особлива увага до цілеспрямованого керівництва руховою діяльністю. Необхідно визначити оптимальне співвідношення складових систем організаційних форм фізичної культури та самостійної рухової діяльності, розпланувати виконання елементів спортивних ігор та вправ спортивного характеру із застосуванням спеціального інвентаря, різноманітних вправ на тренажерах тощо, орієнтуватися на пошук нових форм роботи зі здібними до фізкультури дітьми, розробити раціональну методику моніторингу якості фізичного виховання дітей дошкільного віку, які мають певні відхилення, зокрема, порушення постави, плоскостопість тощо. Весь освітньо-виховний процес в дошкільному закладі повинен бути спрямований на формування у дитини мотивації здоров’я, тобто самовдосконалення. Для того, щоб центр здоров’я в середині дитини був сформований, необхідна зацікавленість до дитини та участь з цієї проблеми найближчого сімейного оточення. Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спостерігачами, але й безпосередніми учасниками. З цією метою необхідно проводити різні форми сумісної діяльності дітей, педагогів та батьків: конкурси, бліц — турніри, спортивні змагання, імітації телевізійних шоу та інше. Всі ці заходи використовуються в комплексі, тому що не лікування повинно забезпечувати здоров’я дитини, а усвідомлення нею здорового способу життя. Усвідомлення кожним своєї відповідальності за стан свого особистого здоров’я повинно передаватися від матері, батька до дитини, а якщо необхідно, то від дитини до батьків. Ключовим фактором реалізації природного потенціалу дитини є повноцінне розвивального предметного середовище Сучасні психолого-педагогічні теорії трактують розвивальне середовище, як сукупність природних, предметних, соціальних умов та простору власного «Я» дитини, в яких малюк може опанувати науку життя, набувати життєвої компетенції та які зумовлюють динаміку розвитку і саморозвитку особистості. В реальному житті всі ці складові розвивального середовища існують в тісному взаємозв’язку. Розвивальне предметно-просторове середовище — система раціонально організованих у просторі матеріальних об’єктів, що функціонально моделюють зміст фізичного і духовного розвитку дитини шляхом організованої і самостійної діяльності дітей та за умови комунікативної взаємодії малят один з одним і з дорослими. Основна вимога до предметного середовища — його розвивальний характер. Воно має об’єктивно через свій зміст і властивості створювати умови для творчої діяльності кожної дитини, надавати можливість отримувати інформацію, необхідну для визначення і розв’язання завдань тієї чи іншої діяльності, забезпечувати зону найближчого розвитку та його перспективу. Педагоги повинні чітко знати, що в умовах предметного вакууму у дитини зникає бажання пізнавати нове, з’являється апатія. Як відомо, незаповнене і безбарвне предметно — ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично оновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення. Довкілля дитини повинно бути важливою умовою для реалізації її потенціалу: фізичного, психічного, розумового та підготовкою до майбутнього життя. Навколишнє середовище має бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей. Враховуючи різноманітність процесів, які відбуваються у розвивальному середовищі, їх можна виділити в окремі специфічні простори, що переплітаються та взаємодіють один з одним, складаючи єдине ціле. Будь-яке середовище має забезпечувати розвиток творчих компонентів мислення дітей, давати їм можливість вільно маніпулювати об’єктами, конструювати різні моделі бачення світу, вирішувати творчі завдання. Універсальна ігрова зона — це приміщення з дуже високим ступенем трансформації та різноманітним доцільним предметним наповненням. Одним з центральних питань сьогодення є ставлення родини до здоров’я. Оскільки першими вихователями, наставниками, ідеологами у житті дитини є батьки та люди з найближчого оточення, то саме на них має покладатися відповідальність за збереження і зміцнення здоров’я дитини. Звідси випливає закономірна необхідність свідомого ставлення до збереження здоров’я дитини в кожній родині та дотримання основних правил здорового способу життя. Провідними засобами формування здорового способу життя дитини є не лише спеціальні заходи, а й повсякденне буття родини, основою якого є сповідування цінностей життя, серед яких провідною є здоров’я у всій його багатогранності. Отже, залучення дітей до здорового способу життя передбачає врахування всіх складових здоров’я і можливе лише за умови забезпечення непевності та комплексності освітньо-виховного впливу на дитину.

Рекомендовані види роботи з дітьми взимку на ігрових майданчиках

             Кулі роблять з великих кучугур злежаного снігу. їх згладжують з усіх боків, надаючи форму кулі, й обливають кілька разів підфарбованою водою.  Кулі можна робити різного розміру. Розміщують їх у різних кутах ділянки: вони прикрашають її.

   Для виготовлення крижаного намиста сніг беруть у долоні, ліплять з нього кулі, поливають підфарбованою водою і нанизують на мотузку на невеликій відстані одна від одної. Такі гірлянди одразу ж заморожують і розвішують на ділянці.

 Кольоровий лід

   Для виготовлення кольорового льоду використовують анілінові фарби і різноманітний посуд для замороження (формочки, залізні банки різного розміру). Щоб дістати лід з формочок, їх потрібно на короткий час занурити в окріп.

 Крижані цеглинки

   Для виготовлення цеглинок з льоду використовують залізні форми. В них одночасно заливають підфарбовану воду; Коли вона замерзне, форму перевертають догори дном і на морозі поливають гарячою водою. Цеглинки відстають від форми й легко виймаються. З цих цеглинок будується хатка.

 Крижаний гриб

   Заморожують піввідра чистої або підфарбованої води. Перевертають догори дном і обливають окропом. Виходить ніжка гриба. Шапку роблять з води, замороженої в мисці. Гриби різного розміру розміщують під деревами.

 Прикраси для ялинок на ділянці

   У металеву форму опустити петлю з шпагату та налити розведеної фарби будь-якого кольору. Через кілька годин крижану прикрасу можна витягнути з форми, тримаючи за петельку, і повісити на гілочку ялинки. Такі прикраси можна помістити на крижаних клумбах (тільки замість петель у форми занурюють невеликі палички із загостреними кінцями, щоб зручно було вставляти в клумби).

 Штампування і малювання на снігу

   Для штампування на снігу можна використовувати вирізані з товстої фанери фігурки звірів, рослин, людей. Для зручності до штампів прибивають палички-тримачі.

    На злегка втоптаному снігу, зібраному біля стіни будинку чи біля паркану у вигляді пагорба, можна наштампувати цікаві сюжетні картини: ліс, звірів та ін.

   Діти також із задоволенням малюють на снігу загостреними паличками. Намальовані або наштамповані фігури розфарбовують.

 Заготовки для снігових фігур

   Чотири дошки складають у вигляді ящика, зв'язують їх мотузкою. Форму заповнюють снігом і залишають на два-три дні. Коли дошки знімають, утворюється снігова заготовка, з якої можна створити будь-яку фігуру.