СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Сенсорний (лат. sensohum — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

   Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

   Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

   Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття.

   До головних завдань сенсорного виховання належать:

— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

—формування системи сенсорних еталонів;

— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності. Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на формування сенсорної культури — культури сприйняття зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.

Дошкільне дитинство є періодом інтенсивного сенсорного розвитку дитини. Від рівня цього розвитку значною мірою залежить успішність її розумового, фізичного, естетичного виховання, стан сформованості загальнонавчальних умінь і навичок. Якщо систему роботи із сенсорного розвитку дітей організувати у дошкільному навчальному закладі належно, це, надалі, допоможе дітям перебороти труднощі в освоєнні навчальної діяльності.

Сенсорне виховання в ранньому віці – основний вид виховання взагалі. Чим менше дитина, тим більше значення в її житті має sensorу  досвід.

Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу – результати діяльності органів чуття.

До головних завдань сенсорного виховання належать

-          формування у дітей системи  перцептивних (обстежувальних) дій;

-          формування системи сенсорних еталонів;

-          розвиток вміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.

Зі сприйняття  предметів та явищ навколишнього світу починається пізнання. І уже в ранньому віці завдання сенсорного виховання значно ускладнюється. Хоча дитина раннього віку ще не готова до засвоєння сенсорних еталонів, у неї починає накопичуватися уявлення про колір, форму, величину та інші якості предметів.

Важливо, щоб ці уявлення були достатньо різнобічними. А це значить, що дитину слід знайомити зі всіма основними різновидностями якостей:

–    кольорами спектру, білим і чорним кольорами;

-          з такими формами як круг, квадрат, овал, трикутник, прямокутник;

-          величиною, яка ще не має «абсолютного» значення, вона сприймається тільки в порівнянні з іншою величиною.

Важливим засобом сенсорного розвитку дитини являється спостереження. Спостерігаючи дитина в природних умовах може познайомитися з якостями предметів, їх формою, величиною,  кольором. Проте визначити їх самостійно малюк ще не може. Дитина навчилася тільки дивитися, але не бачити, слухати, але  не чути. Тому її треба навчити виділяти якості предметів навколишнього оточення.

Гра – універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що розвивають сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони приносять в життя дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Ігри, в яких використовуються дії з предметами, розвивають не тільки рух, а й сприйняття, увагу, пам'ять, мислення і мову дитини. Завдання педагогів у дитячих установах полягає в організації ігрового місця малюка, насиченні його такими предметами, іграшками, граючи з якими, малюк вчиться розуміти їх властивості – величину, форму, а потім колір, тому що правильно підібраний дидактичний матеріал, іграшки привертають увагу малюка до властивостей предметів. Уміле ненав’язливе керівництво педагога діями малюка дозволяє дитині перейти від примітивного маніпулювання для виконання різноманітних практичних дій з урахуванням величини і форми предметів. Для розвиваючих ігор  з малюками потрібно використовувати різні збірні іграшки (вкладки, пірамідки, кубики, тощо), які вимагають співвіднесення властивостей декількох деталей.

Великі можливості для сенсорного виховання і вдосконалення вправності рук містять в собі народні іграшки: башточки, мотрійки, збірні кулі, яйця та багато інших. Дітей захоплює яскравість цих іграшок, потішність дій з ними. Граючи,  дитина набуває вмінь діяти на основі розрізнення форми, величини, кольору предметів, оволодіває різноманітними новими рухами, діями: прикладанням, порівнянням, зіставленням. І це своєрідне навчання  елементарним знанням і умінням відбувається в захоплюючих, доступних для дитини формах.

Для організації навчально-ігрової діяльності дитини використовуються 5 видів дидактичних іграшок:

- для нанизування (різні пірамідки);

- об’ємні геометричні;

- для владання та викладання;

- різні форми (конуси, куби, циліндри);

- збірно-розбірні (мотрійки, бочата, яйця тощо), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за будь-якими якостями.

 З третього року життя дитини завдання сенсорного розвитку істотно ускладнюються, що пов’язано із загальним психофізичним розвитком. Діти поступово навчаються збирати і розбирати башточки, збірні мисочки, мотрійки тощо, будувати  нескладні споруди із кубиків, користуватися паличкою, лопаточкою, совочком, дерев’яним молоточком. Особливо добре діти засвоюють відомості про оточуючі їх предмети, явища, коли вони мають змогу не тільки їх спостерігати, але й активно діяти. В процесі цієї діяльності у дітей формується цілеспрямованість, активність і деяка планомірність дій. Таким чином, роль дидактичних  ігор і занять в розумовому виховання дітей безсумнівна.

В ранньому віці вихователь знайомить дітей з рідною природою, з рідним краєм. Адже природа – невичерпне джерело вражень, радісних переживань для дитини. Територія дошкільного-навчального закладу повинна створювати об’єктивні передумови для проведення різноманітних спостережень, бути джерелом відкриттів, радісних емоційних вражень. Значне місце  в роботі з сенсорного виховання дітей раннього віку  відводиться знайомству з рослинним світом. В залежності від пори року малюки спостерігають зміни рослин в природі.  Саме прогулянки надають для цього певні можливості. Під час кожної з них діти закріплюють вже отриманні знання та знайомляться з чимось новим. Задача вихователя не пропустити ні одного яскравого враження від моменту в природі. Поступово дитина починає усвідомлювати сезонні зміни як закономірність.

Кожен сезонний період має свої неповторні особливості. Метою роботи вихователя є узагальнення уявлень дітей про найхарактерніші ознаки пір року, називаючи їх у такій  послідовності:

-         стан сонця;

-       неба;

-       кількість тепла (холодно,  прохолодно, тепло, жарко);

-       стан рослин (цвітуть, ростуть, опадає листя);

-      поведінка тварин та птиці (з’являються малята, сховалися або відлетіли на зиму тощо);

-       поведінка людей (тепло вдягаються, обігрівають житло, купаються в річці тощо)

Весною на гілках виростають маленькі листочки, з’являються перші весняні квіти, зеленіє трава, цвіте кульбаба. При цьому слово «квітка» діти починають співвідносити не з цілою рослиною, а з самою яскравою її частиною.  Дуже скоро вони починають звертати увагу не тільки на колір, величину, форму, але і пізнають, що рослини та квіти мають запах та багато які дуже приємно пахнуть.

Влітку корисно звернути увагу малюків на багатобарвність квітів, зелених рослин, приємних ароматів лісів, луків, полів.  В літній день можна запропонувати дітям послухати як «ліс» «розмовляє», як сонечко пробивається промінцями через листя, поспостерігати за травою, квітами. Педагог виховує у них бережливе відношення до рослинного світу, наприклад, пропонує розглянути квітку, не зриваючи її: «Це ромашка, у неї пелюстки білі, а  серединка жовта!»

 Восени під керівництвом вихователя діти порівнюють листя за формою, бачать, що все кругом стає жовтим, квіти в’януть, листя опадає. Особливе місце в роботі відводиться ознайомленню з рослинами, які ростуть на городі, коли діти бачать результат праці – вирощені овочі: моркву, огірки, помідори. Увагу малюків потрібно звернути на колір, форму овочів.

 Взимку доцільно розглянути гілки дерев, звернути увагу на ялинку, котра залишається зеленою, на дерева, покриті снігом, сліди людей і тварин на снігу,   відзначити  різні якості снігу: він білий, холодний, ліпиться до кучі, в руках швидко тане. 

 З рибками.  Об’єктами спостереження в групі можуть бути тварини, птахи, рибки в акваріумі. Живі об’єкти захоплюють малюків тим, що вони рухливі: пташка в клітці літає, скаче на жердинці, клює, співає; рибки плавають. Завмирають на одному місці, їдять. Спостереження живих об’єктів в русі, зблизька надає дітям неабияку радість, а також збагачує їх  знання.

При постійній цілеспрямованій роботі дорослих діти починають

-          зацікавлено дивитися в оточуючий їх світ;

-    на основі набутих знань установлюють прості залежності між живою та неживою природою;

-   усвідомлюють особливості явищ природи, поведінки тварин найближчого середовища;

- мають елементарні навички догляду за рослинами, тваринами та уявлення про необхідність дбайливого ставлення до живих істот;

- мають уявлення про будову та доступні для безпосереднього сприймання функції органів свого тіла, правила безпечної поведінки.

Великий вплив на розвиток сенсорного виховання дитини раннього віку мають продуктивні види діяльності, а саме малювання. Навчити дитину бачити світ у живих фарбах, образно сприймати світ, відчувати гармонію навколишнього світу -  завдання педагога ДНЗ.

Малюючи з дітьми,  педагог розповідає про різні явища природи (дощ, сніг, пори року, тощо), про життя людей (у місті та селі, свята, прогулянки тощо) і про життя тварин. Відповідно до теми добирається дидактичний матеріал.

Під час навчання дітей раннього віку малюванню активно використовується гра. До занять добираються сюжети, які є близькими досвідові дитини.

Під час занять малюванням з маленькими дітьми потрібно враховувати особливості раннього віку. У малят ще не сформовано багато навичок. Діти не вміють правильно тримати олівець і пензлик, регулювати силу тиску на папір (на олівець надавлюють слабко, на пензлик занадто сильно), орієнтуватися на аркуші паперу й не виходити під час малювання за його край тощо. Дитині раннього віку спочатку краще пропонувати фломастери: вони залишають яскравий слід.  На рівні із фломастерами використовуються кольорові олівці з товстим, м’яким грифелем. Спочатку кожній дитині дається лише один олівець або фломастер, а надалі два-три і більше.

Вихователем використовуються такі методи малювання:

-          малювання в повітрі,

-          малювання разом, коли той бере руку дитини у свою і допомагає їй малювати.

-          домальовування деталей,

-          самостійне малювання.

В процесі навчання дитини раннього віку малюванню вихователю потрібно пройти шлях від оволодіння дитиною умінням тримати в руці олівець, фломастер, пензлик до самостійного малювання прямих, хвилястих, округлих ліній. В цей період необхідно розвивати у дітей уміння шукати і знаходити схожість малюнка з предметом і називати його, розповідати що намалював.

На заняттях з  малювання дітей вчать розпізнаванню кольорів: червоного, жовтого, зеленого, синього, чорного, білого – і їх умисного використання в процесі малювання. Діти часто за ознакою кольору дають зображенню будь-яку назву («трава», «квітка», «сонечко» та інше).

У фарбах дітей насамперед приваблює колір. Кольорові плями, мазки викликають у дітей різні асоціації. Часто в них діти пізнають обриси знайомого предмета більшого або меншого розміру.  Так, зафарбовуючи частину аркуша плямою жовтого кольору, малюк зауважує: «Це у мене слон». При повторному розгляді малюнка малюнку знову називає: «Це слон». Інша дитина, зафарбовуючи невеликий аркуш блакитного кольору червоною фарбою, говорить: «Намалював  квітку».

Вихователь звертає дітей  на різні зображення кольорових плям, характер штрихів. З навколишньої дійсності він вибирає такі явища, які діти можуть передати ритмом штрихів, мазків, контрастом кольору, лінійним контуром. Діти малюють як падають листя,  іде дощ або сніг, біжить струмок.

Заняття з малювання будуються в певному порядку:  

- малювання в ранньому віці починаємо із занять «каляки-маляки»;

- малювання прямих ліній, коли вихователь пропонує дітям домалювати окремі відсутні частини готового зображення: мотузку для повітряної кульки, стебло до квітки, траву, дощ із хмаринки, дорога для автомобіля; 

- примакування: «пішов сніжок», «намалюємо яскраві ліхтарики на ялинці» , «запалимо в будинку вогні»;

- малювання хвилястих ліній: хвилі для кораблика, доріжки для зайчика тощо;

- малювання замкненого кола: колобок, сонечко, сніжки, кульки, багато м’ячів.

Протягом року, коли діти оволоділи техніками малювання, вихователь використовує в роботі нетрадиційні техніки:

-          малювання на мокрому папері;

-          малювання пальцями;

-          малювання долоньками;

-          малювання пензликом, малювання за допомогою штампа.

Підводячи підсумок вищевикладеного, можна зробити висновок, що в результаті систематичної роботи по сенсорному вихованню дітей раннього віку у них виявляються сформованими вміння і навички, які свідчать про відповідний рівень розвитку:

«Сформованість вмінь і навичок дитини з сенсорного виховання»

Діти успішно виділяють і враховують колір, форму, величину і інші ознаки предмета;

-   Групують та співвідносять  різнорідні предмети  відповідно до зразка предмети за формою, кольором, величиною при виборі з 4-х;

-   Впізнають в різноманітних колірних плямах предмети або явища, що мають характерну колірну ознаку (сніг, трава, апельсин і т.д.);

- Активно використовують порівняльні слова-назви для позначення форми (дах, м'яч);

- Починають активно користуватися загальноприйнятими словами-назвами кольору.

Таким чином доцільно сплановане навчання дітей раннього віку дасть позитивні результати, тому що щоб із зернятка з’явився паросток, до нього слід благоговійно відноситися; не сподіваючись лише на саму природу. Цей паросток треба плекати, своєчасно підживлювати і поливати, відкривати сонячному промінню, а отже, забезпечити йому життя, що відповідає його природі, призначенню, темпам розвитку.

Взаємодія дошкільного навчального закладу та сім’ї

Відвідування родини дитини

Відвідування родини дитини багато дає для її вивчення, встановлення контакту з дитиною, її батьками, з'ясування умов виховання, якщо не перетворюється у формальний захід. Педагогові необхідно заздалегідь погодити з батьками зручний для них час відвідування, а також визначити мету свого візиту. Прийти до дитини додому - це прийти в гості. Виходить, треба бути в гарному настрої, привітним, доброзичливим. Варто забути про скарги, зауваження, не допускати критики на адресу батьків, їхнього сімейного господарства, способу життя, поради (одиничні!) давати тактовно, ненав'язливо. Поведінка і настрій дитини (радісний, розкутий, притихлий, збентежений, привітний) також допоможуть зрозуміти психологічний клімат родини.

День відкритих дверей

День відкритих дверей, будучи досить розповсюдженою формою роботи, дає можливість познайомити батьків з дошкільним закладом, його традиціями, правилами, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводиться як екскурсія по дошкільній установі з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, які прийшли. Можна показати фрагмент роботи дошкільної установи (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Після екскурсії й перегляду завідуюча або вихователь-методист розмовляють з батьками, з'ясовують їхнє враження, відповідають на питання, які виникають.

Бесіди

Бесіди проводяться як індивідуальні, так і групові. І в тім і в іншому випадку чітко визначається мета: що необхідно з'ясувати, чим можемо допомогти. Зміст бесіди лаконічний, значимий для батьків, підноситься таким чином, щоб спонукати співрозмовників до висловлення. Педагог повинен уміти не тільки говорити, але й слухати батьків, виражати свою зацікавленість, доброзичливість.

Консультації

 Звичайно складається система консультацій, які проводяться індивідуально або для підгрупи батьків. На групові консультації можна запрошувати батьків різних груп, що мають однакові проблеми або, навпаки, успіхи у вихованні (примхливі діти; діти з яскраво вираженими здібностями до малювання, музики). Цілями консультації є засвоєння батьками певних знань, умінь; допомога їм у розв’язанні проблемних питань. Форми проведення консультацій різні (кваліфіковане повідомлення фахівця з наступним обговоренням; обговорення статті, заздалегідь прочитаної всіма запрошеними на консультацію; практичне заняття, наприклад, на тему "Як розучувати з дітьми вірші").

Семінари-практикуми

 Батьки, особливо молоді, мають потребу в придбанні практичних навичок виховання дітей. Їх доцільно запрошувати на семінари-практикуми. Ця форма роботи дає можливість розповісти про способи й прийоми навчання й показати їх: як читати книгу, розглядати ілюстрації, розмовляти про прочитане, як готувати руку дитини до письма, як вправляти артикуляційний апарат.

Батьківські збори

Батьківські збори проводяться групові й загальні (для батьків усього закладу). Загальні збори організовуються 2-3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньої роботи, питання фізичного виховання й проблеми літнього оздоровчого періоду й т.ін. На загальні збори можна запросити лікаря або представника методичної служби міста. Передбачаються виступи батьків. Групові збори проводяться раз в 2-3 місяці. На обговорення виносять 2-3 питання (одне питання готує вихователь, по іншимі можна запропонувати виступити батькам або комусь із фахівців). Щорічно одні збори доцільно присвячувати обговоренню сімейного досвіду виховання дітей. Вибирається тема, злободенна для даної групи, наприклад, "Чому наші діти не люблять працювати?", "Як виховати у дітей інтерес до книги", "Телевізор - друг або ворог у вихованні дітей?".

Круглий стіл

Круглий стіл по проблемі інтелектуального розвитку дошкільників. У ньому беруть участь вихователь-методист, психолог, вихователі груп і інші фахівці. Учасники вільно спілкуються один з одним. Темами подібних засідань можуть бути такі, як «Розвиток допитливості у дошкільників», «Розвиток мовлення», «Спеціальна готовність дитини до школи» і ін. Такі засідання можна провести в кожній віковій групі, ставлячи акценти на завданнях програми, за якою працює ДНЗ. Доцільно використовувати такі методи, як постановка дискусійних питань, аналіз педагогічних ситуацій, повідомлення фахівців з проблеми, обмін досвідом батьків, відповіді на їхні питання фахівців. Тут можна показати батькам відкрите (або відеозапис) заняття з дітьми, організовувати виставку літератури для дітей і батьків по проблемі. Пропонується розкрити батькам сутність навчання дошкільників, його специфіку, яка полягає у використанні ігрових прийомів. Як наочність доречним буде відкрите заняття для батьків з дітьми або ж відеоматеріали фрагментів занять з математики, розвитку мовлення й ін., варто звернути увагу на дидактичний матеріал, методи навчання дітей, сюрпризні моменти на заняттях

Дискусія

Дискусія по проблемі, наприклад, розумового виховання дітей. Таку дискусію добре провести з батьками старшої групи, заздалегідь запросивши фахівців: учителів початкових класів, психолога, вихователів старшої групи. Можна використовувати такі методи, як постановка спірних питань, ознайомлення батьків з результатами тестування дітей, надання слова фахівцям, аналіз педагогічних ситуацій. Рекомендується проведення дискусій за аналогією з телевізійними «Ток – шоу»: наприклад, розподілити учасників на дві групи: перша – ті, хто вважає, що розумовий розвиток дитини - це вміння писати, рахувати, читати; друга – батьки з протилежною точкою зору. Головне – це всебічний розвиток дитини, її пізнавальна активність. Необхідно дати можливість висловитися представникам протилежних думок, надати слово фахівцеві, аргументувати правильну точку зору. Для підвищення інтересу слухачів до проблеми можна навести як приклад висловлювання дітей, продукти дитячої творчості, відеоролики й ін. Наприкінці підвести підсумок.

Усні журнали

Журнал складається з 3-6 сторінок, по тривалості кожна займає від 5 до 10 хвилин, таким чином, загальна тривалість становить 40 хвилин. Досить великий обсяг інформації, розміщений у відносно короткому відрізку часу становить значний інтерес для батьків. Кожна сторінка журналу - це усне повідомлення, яке може бути проілюстровано дидактичними посібниками, прослуховуванням магнітофонних записів, виставками виробів, малюнків, книг. Батькам заздалегідь пропонується література для ознайомлення з проблемою, практичні завдання, питання для обговорення. Ця форма може проводитися регулярно із заданими рубриками, які мають місце в тому або іншому журналі. Наприклад, «Поради фахівця», «Це цікаво знати», «Говорять діти» і ін.; рубрики наповнюються педагогічним змістом по темі. Наприклад, поради може дати психолог, соціальний педагог, лікарі, і інші фахівці. В «Усному журналі» висвітлюються актуальні проблеми інтелектуального розвитку дитини. Головне – зробити ці зустрічі неформальними, а зацікавити батьків, відповідати на хвилюючі їхні питання, не захоплюватися теорією питання, а підносити матеріал переконливо, доступно, опираючись на їхній досвід.

Наочні форми роботи з батьками включають підготовку пам'яток, папок – пересувок, матеріалу на стендах, фотовиставки й ін. Наприклад, можна підготувати для батьків у письмовому вигляді показники розумового розвитку дітей по вікових групах або запропонувати наочний матеріал, на формування пам'яті, уваги, уяви, мислення, а також варіанти проведення дидактичних ігор з дітьми.

Брифінг

Зустріч, на якій коротенько викладається позиція по одному зі злободенних питань. Може проводитися вихователем-методистом, вихователем групи або фахівцем, що заздалегідь готується до відповіді на запитання по певній темі. Дозволяє максимально активізувати батьків. Дві команди, одна задає питання – інша відповідає; організатор задає питання – батьки відповідають.

Батьківські конференції

Основна мета конференції - обмін досвідом сімейного виховання. Батьки заздалегідь готують повідомлення, педагог при необхідності надає допомогу у виборі теми, оформленні виступу. На конференції може виступити фахівець. Його виступ дається "для запалу", щоб викликати обговорення, а якщо вийде, то й дискусію. Конференція може проходити в рамках однієї дошкільної установи, але практикуються й конференції міських, районного масштабів. Важливо визначити актуальну тему конференції ("Турбота про здоров'я дітей", "Прилучення дітей до національної культури", "Роль родини у вихованні дитини"). До конференції готуються виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, які відбивають роботу дошкільних установ, і т.п. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, співробітників дошкільного закладу, членів родин.

Сімейні клуби

На відміну від батьківських зборів, в основі яких навчально-повчальна форма спілкування, клуб будує відносини з родиною на принципах добровільності, особистої зацікавленості. У такому клубі людей поєднує загальна проблема й спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулюється й запитується батьками. Сімейні клуби - динамічні структури. Вони можуть зливатися в один великий клуб або дробитися на більш дрібні, - все залежить від тематики зустрічі й задуму організаторів.

Бібліотека спеціальної літератури

Бібліотека спеціальної літератури - значна допомога в роботі клубів з проблем виховання, навчання й розвитку дітей. Педагоги стежать за своєчасним обміном, підбором необхідних книг, складають анотації новинок.

"Батьківська пошта" і "Телефон довіри"

Це нетрадиційні форми спілкування з родиною. Враховується зайнятість батьків. Будь-який член родини має можливість у короткій записці висловити сумніви з приводу методів виховання своєї дитини, звернутися по допомогу до конкретного фахівця й т.п. Телефон довіри допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь значимі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайні прояви дітей.

Бібліотека ігор (ігротека)

Нетрадиційна форма взаємодії з родиною. Оскільки ігри вимагають участі дорослого, це змушує батьків спілкуватися з дитиною. Якщо традиція спільних домашніх ігор прищеплюється, у бібліотеці з'являються нові ігри, придумані дорослими разом з дітьми.

Гурток "Працьовиті ручки"

Гурток "Працьовиті ручки" залучає бабусь. Техногенне та швидке сьогодення, а також тіснява або, навпаки, зайва розкіш сучасних квартир майже виключили з життя дитини можливість займатися ручною працею, виготовленням виробів. У приміщенні, де працює гурток, діти й дорослі можуть знайти все необхідне для художньої творчості: папір, картон, покидькові матеріали й ін.

Способи розвитку фантазії і уяви

1. Сформуйте мотивацію! 2. Переконуйте, що фантазувати не соромно, а дуже цікаво і корисно особисто дитині. Цього вони поки не розуміють. Потрібна гра і яскраві емоції. Логіка у дітей ще не сильна. 3.Фантазуйте, це повинно бути цікаво. Тоді, одержуючи задоволення, дитина швидше оволодіє умінням фантазувати, а потім умінням уявляти, а потім і раціонально мислити.У дошкільників інтерес не до міркувань, а до подій. 4. Захоплюйте дітей  собою (аттракція). На цій "хвилі любові" вони більше вам довіряють і охочіше слухаються. 5. Власним прикладом. В ранньому дитинстві малюки копіюють поведінку дорослих, цим гріх не скористатися. Ви ж авторитет для дитини. 6.Читайте, обговорюйте і аналізуйте добру фантастичну літературу: казки, фантастичні розповіді. Навчіть дітей захоплюватися доброю фантазією. 7.Стимулюйте фантазію питаннями. Наприклад: "А що відбудеться, якщо у тебе виростуть крила. Куди б ти полетів?" 8. Ставте дітей в скрутні ситуації. Хай самі думають і знаходять вихід. Ось, наприклад, класична задача: діти потрапили на нежилий острів, як вижити? 9. "Підкидайте" дітям цікаві сюжети і просіть їх складати по них розповіді, казки, історії. 10. Навчіть прийомам розвитку уяви і фантазуванні.

Допомога малюкові в розвитку його творчих здібностей.

1.Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2.Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3.Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

4. Давайте дошкільнику можливість побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а  допомога дорослого може інколи сприйматися як "порушення кордонів" особистості.

5.Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов'язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, в свою чергу, будуть цінувати інші.

6.Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовираження.

7.Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими для оточуючих.

8.Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби — якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.

9.Допомагайте дитині стати "розумним авантюристом" і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

10. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

Створення розвивального середовища в дошкільних навчальних закладах є важливим напрямком реформи дошкільної освіти.Основні принципи створення розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі:

1. Принцип дистанції, позиції при взаємодії

Установка контакту вихователя і дитини є однією з головних умов здійснення особистісно орієнтованої моделі взаємодії. Відсутність контакту не дозволяє вирішу ваги будь-які освітні завдання. Здійсненню контакту заважають різні позиції: навіть фізично вихователь, як правило, знаходиться у положенні "зверх) ", а дитина - "знизу". Така позиція педагога передбачає диктант і повчання. На відміну від цього особистісно орієнтована позиція педагога - партнерська. її можна позначити як "поряд", "разом". При цьому розвивальне середовище створює умови для відповідної фізичної позиції - спілкування з дитиною на основі просторового принципу - "очі в очі". На думку відомого вченого О.А. Ухтомського, головним в особистісно орієнтованій моделі взаємодії між людьми г домінантна на обличчя іншого. Для цього підійдуть, наприклад, різновисокі меблі, які дають можливість вихователю наблизитися, "опуститися" до позиції дитини або "підняти" дитину до своєї позиції.

2. Принцип активності

В упорядкуванні дошкільного закладу передбачено формування активності дітей і прояви активності дорослих. Розвивальне середовище повинно давати дитині можливості вибору, ставити її у ситуацію, коли треба прийняти самостійне рішення, самовизначитися. Тільки за таких умов діти стають творцями свого предметного оточення, а в процесі особисто розвивальної взаємодії - творцями своєї особистості і свого здорового тіла. Для цього можна використати, в першу чергу, великомасштабні Ігрові та дидактичні посібники (легкі геометричні модулі, обтягнені тканиною або шкірою), які легко переставляються в процесі перетворення простору. Можна використати стінки групової кімнати.

Так, одна із стінок може стати "малювальною стінкою творчості". На ній діти малюють кольоровою крейдою, вуглем або фломастерами, створюють як індивідуальні, так і колективні роботи.

Для найменших дітей (2-4 років) підійдуть мальовничі килимки і елементами (ображення, які знімаються з допомогою липучок, кнопок, петель з ґудзиками і можуть змінюватися (метелики "перелітають" з трави на квітку, пташка "відлітає" в небо, дерево переміщується під будиночка до берега, річки тощо). Такі дії дозволяють дитині не тільки змінювати навколишнє середовище, але й сприяють розвитку її дрібної моторики.

3. Принцип стабільності - динамічності розвивального середовища

У розвивальному середовищі повинні бути закладені можливості для змін у відповідності зі смаками і настроями дітей, з урахуванням різних педагогічних завдань. Це можуть бути: зміни кольорового і звукового середовища; варіативне використання предметів; поліфункціональне використання приміщень (так. спортивний комплекс "міні-стадіон" може бути установлений не тільки у фізкультурному залі, але й в ігровій кімнаті, спальні, роздягальні).

При цьому середовище не повинно бути статичним, нерухомим, постійним. Приблизно один раз у два місяця частина матеріалу оновлюється. Змінюється і розташування меблів.

4. Принцип комплектування та гнучкого зонування.

Цей принцип тісно пов'язаний з принципом стабільності та динамічності. Життєвий простір у дошкільному закладі повинен бути організований таким чином, щоб діти під час організації різних видів самостійної діяльності не заважали один одному, тобто, щоб їх сфери активності не пересікалися. Допомагати в цьому можуть підвісне обладнання, ширми, екрани, вітрини, вбудовані та пристроєні шафи тощо.

5. Принцип емоційності середовища, індивідуальної комфортності та емоційного благополуччя дитини та дорослого.

Середовище повинно пробуджувати у дітей активність, давати їм можливість здійснювати різноманітні види діяльності. Разом і тим, навколишнє середовище повинно при необхідності гасиш надзвичайну активність, давати можливість відпочити. Тому розвивальне середовище передбачає наявність зон для релаксації (розслаблення). Це може бути і "куточок усамітнення" і затишна кімната (куточок) з м'якими меблями і Іншими елементами, які сприяють відпочинку. Бажано, щоб у дошкільному закладі була і "гостина для дорослих", де вихователь має можливість зняти емоційне напруження.

Розвивальне середовище повинно забезпечувати умови для формування і розвитку  повноцінного образу "Я".  Цьому будуть сприяти наявність річних за розміром звичайних та рухомих дзеркал річної кривизни. Емоційний комфорт підтримується і за рахунок організації виставок дитячих робіт (малюнки, аплікація тощо) всіх дітей, незалежно від рівня виконання.

6. Принцип сполучення звичних і неординарних елементів в естетичній організації середовища.

Питання декоративно-естетичного оформлення і організації просторового середовища необхідно вирішувати з урахуванням вимог архітектури, дизайну, психології і педагогіки.

Середовище повинно сприяти розвитку активності, творчих нахилів і естетичного відношення до дійсності.

Тому доцільно розмістити в інтер'єрі прості, але талановито зроблені етюди, естампи, абстрактні або напівреальні скульптури, які дадуть можливість сформувати у дітей уявлення про основи графічної мови і про ріпні культури - східну, європейську тощо.

Зміст казок, епізоди із життя дітей, дорослих також можна подати в різних стилях - реалістичному, абстрактному, комічному тощо. Тоді діти (за допомогою дорослого ) зможуть звернути увагу не тільки на зображення, а й на те, як це зроблено, які засоби виразності використані.

7. Принцип врахування статевих і вікових відмінностей дітей.

Передбачається, що в розвивальному середовищі будуть надані можливості як хлопчикам, так і дівчатам виявити свої нахили у відповідності з прийнятими в суспільстві еталонами жіночості та мужності.

Тому, на нашу думку, у предметному середовищі бажано представити предмети, які розкривають суто жіночі чи чоловічі види діяльності. Це можуть бути матеріали для шиття та вишивання для дівчат, технічні іграшки для хлопчиків.

8. Принцип поваги до думки дитини

Розвивальне середовище будує для дітей вихователь. Але не завжди уявлення дорослого про комфорт співпадають з уявленнями дитини. Організовуючи середовище, треба враховувати думку кожної дитини, всіх дітей групи, вислуховувати їх пропозиції, по можливості задовольняти або тактовно пояснювані причіпні відмови. (Полякова М.Н.)

Ще раз наголосимо, що середовище активно впливає на дітей, створює умови для організації і розвитку різних видів діяльності, та ігрової зокрема.

Підкреслимо також, що зазначені принципи » повній мірі визначають організацію, зміст і предметно-ігрового середовища.