середа, 28 грудня 2016 р.

«Народна лялька-мотанка – оберіг наших душ»

  Дошкільний навчальний заклад "Сонечко" 
                                                  с.Васильківці Гусятинського району







Мета. Навчити дітей та батьків робити ганчір'яну ляльку-мотанку. Познайомити з історією виникнення ляльок-мотанок. Активізувати пізнавальну діяльність дітей, поповнити словниковий запас новими словами, розвивати творчу фантазію та уяву, виховувати акуратність, посидючість, наполегливість у досягненні мети, шанобливе ставлення один до одного, до української культури.
Словникова робота: лялька-мотанка, безлика, оберіг,предки.
Матеріал: сучасні ляльки з сюжетно-рольового куточка; лялька-мотанка, три кола різних діаметрів з тканини, трикутний шматочок тканини (хустка), прямокутна тканина білого кольору, нитки №10 (білого кольору), вата, ножиці (для вихователя та батьків).
Хід майстер-класу.
І Підготовча частина.
Розповідь вихователя.
Історія української ляльки-мотанки
Іще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов’язаного навхрест, а також слова « добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і « не убий», « не украдь», - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були – оберегами. Також, великим оберегом вважалася лялька-мотанка. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ.
В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратися лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою. то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалася дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавались їй для грання. тому мотанку називали іще берегинею.
Іноді бабуся чи мати робила ляльку нашвидкоруч, щоб « зайняти дитину», аби та не плакала. Тоді в голівку дитячої ляльки зав’язувався шматочок хліба, і для дитини це була і іграшка, і заспокоєння. - При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Під час виготовлення її не різали і не кололи, в неї – прообраз майбутньої дитини – вкладалася материнська любов та турбота. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – з хрестом замість обличчя. Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов’язувати з конкретною людиною, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо ляльці зробити обличчя, а особливо очі, в них може влетіти дух живої істоти.
Оскільки робилась лялька-мотанка з тих матеріалів, які були під руками – чи то солома, чи старі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягу матусь і бабусь, то й не дивно, що така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась оберегом у родині. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, її давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!
В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Хрест є оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її фізичного ( горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом Сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.
ІІ Основна частина
1.Ігрова вправа «Це ми можемо» (з дітьми)
Діти повторюють рухи вихователя, супроводжуючи їх словами: «Це я теж можу». Хто, скажіть, зможе, діти, Повторити ці рухи? Руки вгору я підніму. Це теж я можу. Вправо-вліво розведу, Це теж я можу. І, як птах полечу. Це теж я можу. Головою поверчу. Це теж я можу. А потім присяду, встану. Це теж я можу. І анітрохи не втомлюся. Це теж я можу. Я поскачу небагато. Це теж я можу. І пішки піду в дорогу. Це теж я можу. Якщо треба, побіжу. Це теж я можу. Все на світі я зможу!
2. Демонстрація ляльки-мотанки.
- Подивіться, у мене в руках Лялька-мотанка , таку ляльку робили наші предки.
- А хто такі предки? Це наші бабусі і дідусі. Дуже давно, коли наші бабусі були маленькими, вони грали ось такими ляльками. Подивіться, у моєї ляльки немає очей, носа, рота. Вона безлика. Повторіть: безлика. - Що це означає? (Відповіді дітей.) Безликими їх робили спеціально. Вважали, що в таких ляльок не можуть вселитися злі сили і нашкодити. Безлика лялька завжди добра. Вона оберігає, має захисну силу. Це лялька-оберіг. Її можна покласти поруч, коли ви лягаєте спати або йдете грати. А ви, дітки, хочете разом з мамами зробити таку ляльку? (Відповіді дітей.)
Вихователь роздає підготовлені деталі і матеріал для роботи.
-Уважно подивіться, що у вас є. У вас є три кола: великий, трохи менший і маленький. Ще є вата, ниточки, трикутник і шматочок білої тканини. Все необхідне, що потрібно для нашої ляльки.
3. Практична робота
4. Пояснення алгоритму роботи.
- Беремо вату і катаємо щільну кульку. Візьміть найбільший круг. Кульку кладемо в центр тканинного кола з виворітного боку. Це буде голова нашої ляльки-мотанки. Тепер стисніть в кулак, утворюючи шар і замотаємо ниткою. Розправляємо тканину - це буде перший шар сукні ганчір'яної ляльки. Беремо другий круг, який трохи менше першого. Накладаємо його на поверхню голови. Знову обмотуємо його ниткою. І третє коло - найменший накладаємо теж на поверхню нашої голови. Тепер візьміть білу тканину і накладаємо її на поверхню всіх тканин, обмотуємо ниткою навколо голови. Тепер будемо робити руки нашій ляльці. Щоб зробити руки, підверніть тканину всередину і закріпіть гумкою. Якщо руки виходять занадто довгі, вкоротимо їх за допомогою ножиць. А тепер беремо трикутник - це косинка на голову. Одягаємо її, зав'язуємо. І ось наша лялька готова.
5. Робота дітей з батьками: виготовлення ляльки.
ІІІ Заключна частина.
- Як називають ляльку. Що ми зробили? (Лялька-мотанка).
-А чому вона називається мотанка? (Припущення і відповіді дітей.)
- А що ви будете робити з нею? (Відповіді дітей).
- А я свою ляльку поставлю поруч наших сучасних ляльок. Тепер і ви можете грати зі своїми ляльками. Діти грають сюжетно-рольові ігри зі своїми ляльками.

Немає коментарів:

Дописати коментар